2.1 Бюджетування руху грошових коштів

Бюджетування руху грошових коштів здійснюється у формі звіту ро рух грошових коштів (форма №3) з урахуванням вимоги до якості управління грошовими потоками на рівні «відмінно та добре» (рис. 2.1).

Якщо за результатами фінансового аналізу якості управління грошовими потоками в останньому році звітного періоду воно оцінюється на «відмінно», то приймається рішення щодо підтримки існуючої тенденції з її оптимізацією у плановому році на 10% (збільшення чистого грошового потоку на 10%).

Якщо за результатами фінансового аналізу якості управління грошовими потоками в останньому році звітного періоду воно оцінюється на «добре», або «задовільно», то приймається рішення щодо поліпшення якості управління на один рівень: з задовільного – на добрий, з доброго – на відмінний.

2.2 Бюджетування доходів, витрат та прибутку

Бюджетування доходів, витрат та прибутку здійснюється у вигляді звіту про фінансові результати (форма №2) по можливості з дотриманням «золотого правила економіки».

«Золоте правило економіки» передбачає розширений інтенсивний тип економічного розвитку підприємства, за якого:

1. темпи росту прибутку повинні перевищувати темпи росту доходу;

2. темпи росту доходу, в свою чергу, повинні перевищувати темпи росту капіталу;

3. темпи росту капіталу, в свою чергу, повинні перевищувати 100%.

Якщо дотриматись зазначеного принципу не можна, то приймається рішення щодо підтримки існуючої тенденції з її оптимізацією у плановому році на 10% зростання кожного показника.

Прогнозний запас фінансової міцності (перевищення прогнозованого доходу над порогом рентабельності або точкою беззбитковості підприємства) повинен бути не меншим, ніж 10%. Співвідношення змінних та постійних витрат підприємства складає 70% до 30%.

2.3 Бюджетування капіталу підприємства

Бюджетування капіталу підприємства здійснюється у вигляді балансу (форма №1) за наступних умов:

Грошовий потік від

Операційної діяльності

Інвестиційної діяльності

Фінансової діяльності

Операційна діяльність

Операційна діяльність

+

+

Операційна діяльність

-

Інвестиційна діяльність

Інвестиційна діяльність

-

-

Інвестиційна діяльність

+

Фінансова діяльність

Фінансова діяльність

-

+

Фінансова діяльність

+

Чистий рух грошових коштів

+

Чистий рух грошових коштів

+

Чистий рух грошових коштів

+

Рисунок 2.1 – Залежність якості управління від структури грошових потоків

1. дотримання правил фінансування капіталу підприємства;

2. відновлення платоспроможності протягом наступних 6 місяців (якщо у 2010 році поточна ліквідність була нижчою за нормативне значення);

3. не втратою платоспроможності протягом наступних 3 місяців (якщо у 2010 році поточна ліквідність була вищою за нормативне значення).

Коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності визначається як відношення розрахункового коефіцієнта поточної ліквідності до його встановленого значення. Розрахунковий коефіцієнт поточної ліквідності визначається як сума фактичного значення поточної ліквідності на кінець звітного періоду і зміни значення цього коефіцієнта між кінцем і початком звітного періоду в перерахунку на встановлений період відновлення (втрати) платоспроможності.

Кп + 6(3) /Т х (Кп - Кк)

Кв/в = ---------------------------------------- (2.1)

Кн

Кп - фактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності на початок періоду;

Кк - фактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності на кінець періоду;

6(3) - встановлений період відновлення (втрати) платоспроможності підприємства в місяцях: 6 місяців – для обчислення відновлення та 3 місяці – для втрати платоспроможності;

Т - звітний період в місяцях;

Кн – нормативне значення коефіцієнта поточної ліквідності (Кн=2)

Підставою для визнання структури балансу підприємства незадовільною, а підприємства - неплатоспроможним є умова, коли величина даних коефіцієнтів виявляється нижче за їх нормативні значення:

1) коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення менше 2;

2) коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами у відношенні до оборотних активів на кінець звітного періоду має значення менше 0,1.

У тому випадку, якщо хоча б один з вказаних коефіцієнтів має значення нижчі за нормативні, розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності за період, встановлений рівним 6 місяцям.

Вказаний коефіцієнт, що приймає значення більше 1, свідчить про наявність реальної можливості біля підприємства відновити свою платоспроможність.

При значенні коефіцієнта менше 1 можна говорити про відсутність у підприємства реальної можливості відновити платоспроможність найближчим часом.

Якщо ж коефіцієнти поточної ліквідності і забезпеченості власними засобами приймають значення, перевищуючі нормативні або рівні їм, то розраховується коефіцієнт втрати платоспроможності за період, встановлений рівним 3 місяцям.

Коефіцієнт втрати платоспроможності, що приймає значення менше 1, свідчить про те, що підприємством найближчим часом може бути втрачена платоспроможність.

Правила фінансування підприємств. З метою дотримання фінансової рівноваги на підприємстві, забезпечення стабільної платоспроможності та ліквідності під час прийняття рішень стосовно джерел покриття потреби в капіталі, складання фінансових бюджетів слід дотримуватися правил фінансування, до яких належать:

1. золоте правило фінансування;

2. золоте правило балансу;

3. правила ліквідності;

4. правило вертикальної структури капіталу.

Перші три правила характеризують горизонтальну структуру капіталу та активів підприємства, останнє стосується лише пасиву балансу. Всі правила базуються на розрахунку ряду показників, які характеризують співвідношення певних статей балансу.

Вимоги правил покриття потреби в капіталі слід враховувати в ході складання поточних і довгострокових фінансових планів, і лише в цьому випадку параметри звітності відповідатимуть критеріям кредитоспроможності та інвестиційної привабливості підприємства. Перевірка дотримання зазначених правил дозволяє дійти висновку про якість прийняття фінансових рішень менеджментом підприємства.

Золоте правило фінансування. Одним із способів перевірки рівня забезпечення фінансової рівноваги є визначення відповідності окремих позицій балансу вимогам золотого правила фінансування. Зміст його полягає в необхідності узгодження строків, на які мобілізуються фінансові ресурси, зі строками, на які вони вкладаються в реальні чи фінансові інвестиції. Золоте правило фінансування називають також золотим банківським правилом, або правилом узгодженості (конгруентності, паралельності) строків. За цим правилом фінансовий капітал повинен бути мобілізований на строк, не менший від того, на який даний капітал заморожується в необоротних та оборотних активах підприємства.

Дотримання вимог золотого правила фінансування забезпечує підприємству стабільну ліквідність і платоспроможність. При його використанні виникає проблема зіставлення окремих статей активу та пасиву балансу (окремих об’єктів інвестування та джерел фінансування), оскільки з балансового звіту безпосередньо не видно, які саме активи профінансовано за рахунок тих чи інших пасивів. Саме тому управління процесом узгодження залучення та використання капіталу слід здійснювати на стадії планування потреби в ресурсах та джерел її покриттяПри використанні золотого правила фінансування слід керуватися двома умовами, які виражають його зміст:

1)  ; (2.2)

2)  . (2.3)

Так, при дотриманні правила фінансова рівновага забезпечується, якщо:

1) інвестований капітал своєчасно (в передбачені строки) вивільняється в результаті господарської діяльності;

2) існує можливість субституції або пролонгації строків повернення капіталу;

3) платежі, строк оплати яких настав, можна здійснити за рахунок надходжень від операційної та інвестиційної діяльності.

Золоте правило балансу. Золоте правило балансу можна розглядати як більш конкретизовану форму правила конгруентності строків. З метою досягнення паралельності строків мобілізації і використання фінансових ресурсів воно вимагає дотримання певних співвідношень між окремими статтями пасивів та активів. Для цього при складанні бюджетів рекомендується керуватися такими двома умовами:

а) потребу в капіталі для фінансування необоротних активів слід покривати за рахунок власного капіталу і довгострокових позичок:

; (2.4)

б) довгострокові капіталовкладення повинні фінансуватися за рахунок коштів, мобілізованих на довгостроковий період, тобто довгострокові пасиви повинні використовуватися не тільки для фінансування необоротних активів, а й для довгострокових оборотних активів (наприклад, оборотні засоби, авансовані в стратегічні запаси сировини, неліквідні товари тощо):

. (2.5)

Зрозуміло, що під час зовнішнього аналізу (наприклад, оцінки кредитоспроможності позичальника банком) перевірку рівня дотримання останньої умови здійснити практично неможливо, оскільки інформацією про довгострокові оборотні активи володіють лише фінансові та бухгалтерські служби підприємства. Умови золотого правила балансу наочно зображено на рис. 2.2.

Рисунок 2.2 - Умови золотого правила балансу

Правило вертикальної структури капіталу. Під час розробки фінансових планів для фінансових служб підприємств важливе значення мають два параметри, які характеризують капітал: вартість і структура. Структура капіталу підприємства — це співвідношення власних і позичкових джерел у структурі пасивів. Вартість капіталу — це плата за користування залученими фінансовими ресурсами, в т. ч. сплата процентів, дивідендів, комісійних, негативних курсових різниць та інші затрати. Вважається, що чим гірша структура, тим вища середньозважена вартість капіталу.

Правило вертикальної структури капіталу пов’язане з аналізом складу та структури джерел формування капіталу. Прив’язка до активів, тобто напрямів використання фінансових ресурсів підприємства, в даному разі не здійснюється. Правило вертикальної структури вимагає дотримання певного співвідношення між власним і позичковим капіталом підприємства. Результати аналізу структури використовуються під час прийняття рішень щодо фінансування підприємства, зокрема при оцінці інвестиційної привабливості, кредитоспроможності та санаційної спроможності.

На практиці здебільшого розраховують коефіцієнт заборгованості та коефіцієнт незалежності. Перший характеризує залежність підприємства від позичкового капіталу і визначається як відношення позичкового капіталу (ПК) до джерел власних коштів (ВК). Прийнято вважати, що зростання рівня заборгованості свідчить про зростання фінансового ризику, тобто можливості втрати платоспроможності. І навпаки, при заданих напрямах інвестування ризик кредиторів тим менший, чим менша частина позич­кового капіталу в загальній сумі пасивів.

Структура капіталу залежить від галузі економіки, масштабу бізнесу, організаційно-правової форми підприємства тощо.

Чим більше значення коефіцієнта незалежності (Кавт), тим менш ризиковою є структура капіталу підприємства (менша залежність від кредиторів). Якщо питома вага власних засобів у структурі джерел фінансування збільшується, то Кавт => 1; якщо спостерігається тенденція до фінансування за рахунок позичок, то Кавт => 0.

Ефект фінансового левериджу. Підвищення рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позичкового капіталу, якщо рентабельність активів перевищує проценти за кредит, називається ефектом фінансового лівериджу (ЕФЛ), або ефектом фінансового важеля. Він характеризує ефект фінансування діяльності та підвищення рентабельності власного капіталу за рахунок збільшення частки позикового капіталу.

Застосуємо ЕФЛ до вирішення завдання оптимізації структури фінансових ресурсів як показник, що відображає рівень додаткової генерації прибутку (або збитків) на власний капітал при різній частці використання позичкових засобів.

Принциповий алгоритм розрахунку ефекту фінансового левериджу наводиться Бланком І. А. за наступною формулою [1]:

ЕФЛ=(1- С _НП) × ( КВР_А - ПC ) × ЗК / СК, (1)

де ЕФЛ – додаткова чиста рентабельність власного капіталу за рахунок використання кредитних ресурсів, %;

С_НП – ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

КВР_А – валова рентабельність активів, %;

ПС – середньозважена ставка відсотків за кредит, %;

ЗК – середня сума капіталу, тис.грн.;

СК – середня сума власного капіталу підприємства, тис.грн.

Розрахунок ефекту фінансового левериджу ТОВ «Малинівський склозавод» наведено в табл. 2.1.

Величина диференціалу фінансового важеля (КВР_А - ПC) є головною умовою формування додатного значення ефекту фінансового левериджу. Дані табл. 2.1 вказують на те, що для досліджуваного підприємства цей показник у 2008-2010 роках має від’ємне значення.

Річ у тому, що валовий прибуток підприємства у цей рік був незначний, у результаті чого від’ємним був і ефект фінансового левериджу. Отже, залучені кредити, замість додаткового прибутку, генерували збитки та приріст коефіцієнта фінансового левериджу збільшував темп зниження коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Тому підприємству в тих умовах було недоцільно використовувати позиковий капітал, оскільки чим більшим був коефіцієнт фінансового левериджу, тим більш негативним був і його ефект.

Таблиця 2.1 - Розрахунок ефекту фінансового левериджу ТОВ «Малинівський склозавод» за 2008 – 2010 роки

Показник	2008 рік	2009 рік	2010 рік
Валовий прибуток, тис. грн.	(15348)	17301	6366
Середня вартість активів, тис. грн.	794016,5	821808,5	877018,5
Ставка відсотка за кредит, що сплачується підприємством за використання залученого капіталу, %	17	17	17
Розмір власного капіталу, тис. грн.	520634,5	424965,5	395474
Розмір позикового капіталу, тис. грн.	273382	396843	481544,5
Диференціал фінансового левериджу	-0,19	-0,15	-0,16
Податковий коректор	0,75	0,75	0,75
Плече фінансового важеля	0,53	0,93	1,22
Ефект фінансового левериджу	-0,08	-0,10	-0,15

Отже, ТОВ «Малинівський склозавод» на майбутнє слід вживати заходи зі збільшення коефіцієнта валової рентабельності активів за рахунок збільшення валового прибутку.

Спрогнозуємо ефект фінансового левериджу на 2011-2013 роки за допомогою табл. 2.2. Ставку податку на прибуток визначемо на рівні 23% на весь період (зважаючи на глобальні ризики та ймовірність її заморожування на цьому рівні), середня вартість активів з кожним роком зростає на 10%, валова рентабельність у 2011 планується на рівні 20%, а з кожним роком буде зростати на 20%. Таким чином, в майбутньому на підприємстві планується позитивний ефект фінансового левериджу, адже величина диференціалу фінансового важеля буде мати позитивне значення, тому що розмір валового прибутку, який згенерують активи підприємства, перевищить середній розмір відсотків за кредит, що буде використовуватися у 2011 становитиме 2,5%, у 2012 році – 5%, у 2013 році – 9%.

Таблиця 2.2 - Розрахунок ефекту фінансового левериджу ТОВ «Малинівський склозавод» на прогнозний період

Показник	2011 рік	2012 рік	2013 рік
Валовий прибуток, тис. грн.	192944,07	231532,88	277839,46
Середня вартість активів, тис. грн.	964720,35	1061192,39	1071804,33
Ставка відсотка за кредит, що сплачується підприємством за використання залученого капіталу, %	17,5	17	16
Розмір власного капіталу, тис. грн.	435021,4	391519,26	352367,33
Розмір позикового капіталу, тис. грн.	529698,95	669673,13	719437
Диференціал фінансового левериджу	0,025	0,05	0,09
Податковий коректор	0,77	0,77	0,77
Плече фінансового важеля	1,22	1,71	2,04
Ефект фінансового левериджу	0,02	0,07	0,14

Побудуємо 7 оптимізаційних моделей на підприємстві ТОВ «Малинівський склозавод» за допомогою табл. 2.3. Розмір позикового капіталу, що припаде на 1 гривню власного капіталу для ТОВ «Малинівський склозавод» у 2011 році, становитиме 1,22 грн., у 2012 році – 1,71 грн., а у 2013 році – 2,04 грн.

Отже, при розрахунку ефекту фінансового левериджу на прогнозний період у 2011 році очікується зростання рентабельності власного капіталу на 2 %, у 2012 році – на 7%, а у 2013 році – на 14%, що дасть можливість ефективніше використовувати фінансові ресурси підприємства.

Таблиця 2.3 - Визначення оптимальної структури фінансових ресурсів ТОВ «Малинівський склозавод» при різних значеннях коефіцієнта фінансового левериджу (на основі імітаційних моделей)

№ з/п	Показники.	Моделі (2011 рік)
		1	2	3	4	5	6	7
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1	Власний капітал, тис. грн.	964720	725353	643147	577677	482360	385888	321573
2	Позиковий капітал, тис. грн.	-	239367	321573	387043	482360	578832	643147
3	Весь капітал, тис. грн.	964720	964720	964720	964720	964720	964720	964720
4	Коефіцієнт фінансового леіериджу	0	0,33	0,5	0,67	1,0	1,5	2
5	Валова рентабельність активів ( планова),%	20	20	20	20	20	20	20
6	Ставка по кредиту з урахуванням ризику, %	17,0	17,0	17,5	18,0	18,5	19,0	19,5
7	Валовий прибуток без % за кредит, (пл.)	192944	192944	192944	192944	192944	192944	192944
8	Сума процентів за кредит, тис. грн.	-	40692	56275	69668	89237	109978	125414
9	Валовий прибуток - проценти за кредит, тис. грн.	192944	152252	136669	123276	103707	82966	67530
10	Чистий прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства, тис. грн.	148567	117234	105235	94923	79854	63884	51998
11	Коефіцієнт чистої рентабельності власного капіталу, %	15,4	16,16	16,36	16,43	16,56	16,56	16,17
12	Ефект фінансового левериджу, %	0,00	0,76	0,96	1,03	1,16	1,16	0,77

Ставка проценту за кредит становить 17% і є незмінною. Ставка проценту за кредит з урахуванням ризику дорівнює сумі премії за ризик та ставки процента за кредит.

Таким, чином, найбільш ефективної структури фінансових ресурсів підприємство набуло в 5 моделі, тобто при співвідношенні власного та позичкового капіталу 50 : 50 %. Така структура забезпечила рентабельність власного капіталу на рівні 16,56%. Подальше збільшення частки позичкового капіталу призвело до зменшення рентабельності власного капіталу. Тобто, підприємству необхідно зменшувати суму позикового капіталу та нарощувати суму власного капіталу, збільшувати обсяги випуску продукції, що в свою чергу призведе до збільшення виручки від реалізації продукції та чистого прибутку.