- •1. Опір окремих осіб і груповий опір в стратегічному управлінні.
- •2. Суть багатоцільового підходу до побудови системи цілей підприємства.
- •3.Метод «аналіз дій» в системі стратегічного управління завданнями
- •5 Фактори, що впливають на опір змінам
- •7. Етапи стратегічних змін.
- •9. Визначення шляхів та методів управління стратегічними змінами.
- •11. Вимоги до стратегії і недоліки практичного використання системи стратегічного управління.
- •12. Організаційна культура і стратегічне управління на підприємстві
- •13. Опір змінами у колективах
- •Загальна методологія використання ланцюга цінностей
- •Невизначеність, допущення, відхилення та ризики
- •16. Соціально-психологічні фактори управління стратегічними змінами.
- •17. Участь персоналу у стратегічному розвитку підприємства. Опір та підтримка змін.
- •18. Функціональні чинники стратегічного управління витратами.
- •19. Система управління стратегічними завданнями.
- •20. Суть управління ризиками в стратегічному управлінні.
12. Організаційна культура і стратегічне управління на підприємстві
Залежно від взаємодії організації з зовнішнім середовищем, її розмірів і структури французький дослідник М.Бурке запропонував вісім основних типів організаційних культур:
Культура «оранжереї» – характерна для державних підприємств, яких не дуже хвилює зовнішнє середовище. Персонал підприємства майже не мотивований, що відповідає бюрократизму та анонімності відносин.
Збирачі «колосків» – це переважно невеликі підприємства, стратегія яких залежить від фортуни. Як правило, такі організації знаходяться в непростому оточенні і не можуть мотивувати повною мірою персонал.
Культура «городу» – типова модель для французьких підприємств, із пірамідальною структурою управління. Такі підприємства намагаються зберегти домінуючі позиції на ринку. При цьому використовуються наявні моделі господарювання з мінімальними змінами. Мотивація персоналу – низька.
Культура «саду» – дещо видозмінений під впливом американських новацій варіант культури «городу», який має місце на великих підприємствах.
Культура «великих плантацій», що мають три-чотири рівні управління. Характерною рисою таких організацій є постійні новації, в пристосуванні до зовнішнього середовища, гнучкість роботи персоналу.
Культура «ліани» – це зведений до мінімуму управлінський персонал, широке застосування інформаційних технологій, орієнтація на вимоги ринку, висока відповідальність на всіх рівнях, що забезпечує значний ступінь мотивації персоналу.
Модель «косяк риби» – це підприємства, яким властиві висока маневровість та гнучкість відносно змін ринкової кон'юнктури.
Культура «мандруючої орхідеї» – типова модель для різного роду рекламних агенцій і консультаційних фірм, котрі, вичерпавши можливості одного ринку, переходять до іншого. Мета – запропонувати єдиний свого роду товар. Ступінь мотивації – низький.
Форми, методи і засоби формування управлінських структур багатогранні. В цілому їх можна звести до декількох напрямків:
вдосконалення структур за рахунок внутрішніх спрощень;
заміна структур механістичного типу на адаптивні;
створення конгломератів;
формування структур майбутнього – модульних і атомістичних організацій.
13. Опір змінами у колективах
Опір змінам — це багатогранне явище, яке проявляється у формі непередбачуваних відстрочок, протидій, додаткових витрат і нестабільності процесу стратегічних змін.
Будь-яка стратегія впроваджується як правило в умовах опору змінам, причому він трансформується по формі прояву у процесі розробки нової стратегії, на етапах проектування, впровадження, коригування, переходу до іншої стратегії.
Опір змінам на етапах:
розробки стратегій має вигляд боротьби старих і нових
ідей, поглядів, підходів, цілей та напрямків розвитку організації та /або окремих її частин;
проектування послідовності дій (розробки планів) — виявляється в різних оцінках щодо доцільності вибору та наявності ефективного варіанту здійснення стратегій (зокрема, наявності техніко-технологічних рішень).
впровадження — у розбіжності в усвідомленні необхідності та можливості сприйняття стратегії організацією і забезпечення (без викривлень) її реалізації. В цьому випадку йде (або ні) процес «розмножування» усталених зв’язків, що іноді є синонімом косності. Навіть за умов, коли персонал усвідомлює необхідність стратегічних змін, вони не обов’язково зустрічають ентузіазм, демонструючи погане соціально-психологічне забезпечення СУ.
коригування стратегії — у боротьбі за повернення до старої системи, яка передувала стратегічним змінам з аргументами, пов’язаними з буцім-то помилковим вибором стратегій, що вже потребують коректив. Саме на цьому етапі існує можливість викривлення новаторської сутності стратегічного напрямку розвитку.
Причини опору стратегічним змінам, які є основою непорозуміння, боротьби тощо, тобто активних або пасивних дій, полягають у відсутності або поганому соціально-психологічному забезпеченні СУ.
Опір окремої особи пояснюється побоюванням втратити статус, авторитет, посаду в новій системі. Певною мірою опір — це реакція захисту, оскільки людина не почувається в небезпеці, якщо зростає ризик.
Треба враховувати, що реальність не завжди адекватно сприймається людиною; навіть якщо людина приймає зміни (що відбуваються або можуть відбутися), вона не завжди здатна зрозуміти сутність, характер та наслідки цих змін. Розриви між реальністю, її сприйняттям та розумінням збільшують силу опору.
Індивідуальний опір змінам буде вищим за таких умов:
чим більша різниця в оцінках «відповідність посади, що обіймається» та «авторитет у колективі» тієї чи іншої посадової особи до та після проведення змін;
чим нижчу посаду займає людина в організації;
чим нижчий рівень освіти у працівника;
чим нижчий авторитет людини в колективі.