Великий та крупний

Штучним наближенням до російської мови є розши­рення семантики слова крупний. В українській мові воно має лише одне значення: такий, що складається з окремих великих частинок — крупне (грубе) зерно, крупний (грубий) пісок. Під упливом багатозначнішого рос. крупный в українських текстах з'являються помилкові словосполу­чення — крупний талант, крупним планом. Іноді читаємо: «Заняття в школі бізнесу ведуть представники крупних американських підприємств». За лексичними нормами су­часної української літературної мови тут доречне слово великий (або інші слова — залежно від контексту): «Заняття в школі бізнесу ведуть представники великих американсь­ких підприємств». Так само великий талант, показувати великим (широким) планом, велика буржуазія, велика рогата худоба, велика промисловість, великогабаритний, велико­панельний і т. д.

Веслування і гребля

Про одного з героїв роману-есе «Марія Башкирцева» М. Слабошницького сказано: «Живіт у нього зовсім не такий хоча б уже тому, що він регулярно займається греблею». Можна подумати, що герой кожного дня ходить працювати на греблю (гідротехнічну споруду на річці). Певна річ, сумлінно працюючи на греблі, можна позбутися зайвих жирових відкладів, але згаданий чоловік не тягає каменів та землі на греблю — він займається веслуванням, тобто веслує на човні. Ось зразки правильного використан­ня обох слів: «У бухті відбувається змагання з плавання та веслування» (М. Трублаїні); «Серед села лиснів широкий ставок, чорніла довга гребля» (І. Нечуй-Левицький).

Визволення і звільнення

«Голова виконкому Організації звільнення Палестини потрапив у дорожню пригоду», — повідомляє одразу кілька газет. Звільнення походить від дієслова звільняти (випускати на волю, позбавляти чогось обтяжливого, вилучати). Ка­жемо, приміром, звільняти (звільнення) з-під арешту (з-під варти; від податків, від роботи). А коли йдеться про відвоювання захопленої ворогом території, про допомогу у виході зі скрутного становища, вживаємо слів визволяти, визволення: «Зібрав хлопців та й поїхав Із турецької неволі Братів визволяти» (Т. Шевченко); «Пропав би був Вівчар. Та визволив Комар» (Л. Глібов). Тож і в наведеному уривку слід було написати: «Голова виконкому Організації визво­лення (а не звільнення) Палестини».

Виняток і виключення

У практиці усного й писемного мовлення нерідко плу­тають слова виняток і виключення, а також похідні від них винятковий та виключний. В одному зі спортивних звітів, наприклад, читаємо: «Про те, що ця гра не складатиме виключення, можна було здогадатися». Слово виключення тут недоречне, бо воно означає «усування, унеможливлення, припинення дії». Від нього походить виключний (такий, що поширюється тільки на один об'єкт). Правильними словосполученнями слід уважати такі: виключення зі списку (з університету, з організації), виключне право. Коли йдеться про відхилення від правила, від чогось узвичаєного, використовуємо слово виняток, похідне від якого винят­ковий означає «особливий, надзвичайний». Напр.: «Тато мій — рішуча й тверда людина, хоч і мрійник. Нібито ці якості в людині не поєднуються, але тато, мабуть, виняток» (В. Речмедін); «Виключення з інституту засмутило не так недисциплінованого студента, як його батьків» (газ.). Тож у наведеному уривку тексту замість не складатиме виклю­чення потрібно було написати не становитиме винятку. Треба писати й казати винятковий випадок, виняткова мужність, виняткові умови, а не виключний випадок і т. ін.