Попит і пропонування (а не пропозиція)

Російське слово предложение українською мовою слід перекладати речення (граматичний і логічний термін), про­позиція (те, що виноситься на обговорення; порада, вка­зівка) і пропонування (економічний термін, уживаний у сполученні зі словом попит). Напр.: «За будовою й типами синтаксичних зв'язків речення поділяються на прості і складні» (підр.); «Хлопчик засипав письменника запитан­нями й пропозиціями щодо продовження оповідання» (О. Донченко); «Одним із важливих економічних законів є закон попиту і пропонування» (журн.); «У макроекономічному аналізі базовою моделлю інвестиційного попиту й пропонування є модель, у якій інвестиції є функцією відсоткової ставки» (підр.). Уживання в останньому зна­ченні слова пропозиція зумовлене негативним упливом росій­ської мови і не відповідає українським лексичним нормам.

Постачальник, а не поставщик

В українській мові є слово постачати зі значенням «давати кому щось, забезпечувати кого чимсь» та похідні від нього постачання, постачальний, постачальник, поста­чальниця, постачальницький тощо. Напр.: «Люди — мале й старе естафетою постачали солдатам воду» (Ірина Вільде); «Солод на той час працював у відділі постачання» (М. Руденко); «Відтепер Пугач став головним постачальником м'яса товариству» (В. Ґжицький). Уживане часом у засобах масової інформації слово поставщик є непотрібним запо­зиченням з російської мови.

Приморозки і заморозки

Яке з цих двох слів має більше підстав для називання невеликих весняних та осінніх морозів, що бувають удосвіта або вночі? Перше походить від приморожувати (злегка пошкоджувати морозом); а друге від заморожувати (дуже охолоджувати, доводити до замерзання). Пор.: «Ку­банка завжди сиділа на ньому чортом. Він її носив і в холод, приморожуючи вуха, і в спеку, обливаючись потом» (О. Гончар); «Мертва душа гляне в очі марою, в жилах мені заморозить всю кров» (Леся Українка). Виходить, слово приморозки семантично точніше, тож йому й слід віддати перевагу, як це робить більшість митців українського слова: «У середній смузі України від цього дня вже можуть починатися приморозки, а тому й кажуть: «Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!» (О. Воропай); «Хоч приморозків у цьому році ще не було, трави під ногами вже хруптіли» (Ірина Вільде); «Прибитий ранніми приморозками паслін визирає з-поміж сизуватої лободи, мов десятки гострих зіниць» (М. Руденко).

Причинний і причиновий

У своїх мовних порадах я завжди посилаюся на тлу­мачні, перекладні, енциклопедичні та інші словники, які є невичерпним джерелом вивчення мови. Однак у слов­никах теж інколи трапляються недоладності. Приміром, основне значення слова причинний у нашій мові — «божевільний, несповна розуму». Це підтверджується уривками з творів Т. Шевченка, П. Грабовського, А. Крим­ського, П. Панча, О. Кундзича та інших українських письменників XIX—XX століть, але в багатьох лексико­графічних працях слово в такому значенні поставлено на друге місце та ще й з позначкою «розмовне». А яке ж нормативно-літературне? Виявляється, причинний як прикметник до причина в значенні «підстава, привід; явище, що породжує інше явище» (Словник української мови. Т. 8. С. 98). Словосполучення причинний зв'язок документується тут творами В. Леніна (котрий, як відомо, українською мовою не писав), а лінгвістичні терміни причинний сполучник, причинне підрядне речення не докумен­туються нічим. І слава Богу! Бо і сполучники, й речення в українській мові не причинні, а цілком нормальні. Причинний слід уживати лише в значенні «несповна розу­му», як, скажімо, в Т. Шевченка: «Не русалонька блукає: То дівчина ходить, Й сама не зна (бо причинна), Що такеє робить». Але причиновий зв'язок, причиновий сполучник, причинове речення.