Золоте (не золоті) колосся

Збірні іменники типу колосся, коріння мають тільки форму однини: золоте колосся; яке коріння, таке й насіння; «За рікою колосся достигає — хилиться до лану, а над ним підіймається сонце» (М. Стельмах). У розмовному мов­ленні інколи вживають неправильних форм: золоті колосся, спільні коріння, кучеряві волосся. Такі вислови суперечать морфологічній нормі сучасної української літературної мови.

Кахлі, меблі, а не кахель, мебля

Категорія числа, як відомо, відтворює протиставлення одиничності й множинності. Більшість іменників має форму однини й множини: брат — брати, краєвид — краєвиди, жінка — жінки, річка — річки, диво — дива, море — моря, ім'я — імена й под. Є іменники, здебільшого абстрактні та збірні, що вживаються тільки в однині: гідність, радість, сум, забуття, відродження, коріння, листя, насіння; також власні назви: Луганськ, Свалява, Дніпро. Ще одна група іменників існує лише в множині: ворота, двері, ножиці (інколи використовуване в помилко­вому варіанті ножниці), терези (саме цей наголос літературний, а не терези), входини (ще вхідчини, рідше новосілля), обжинки, роковини, сутінки; зокрема з галузі рослинного й тваринного світу: братки, грицики, бобові, колоскові, лілійні, цитрусові, хребетні, чотириногі.

Бувають випадки, що множинний іменник виступає синонімом до іменника, який має лише форму однини. Скажімо, слово молодість без стилістичного навантаження використовується в однині: «Все маєш: вроду, молодість, кохання, хутко будеш мати й шану, належну командоровій дружині» (Леся Українка). Молодощі є не формою мно­жини від молодість, а його морфологічним синонімом: «Пом'янімо дні наших веселих молодощів!» (І. Нечуй-Левицький); «Збігають мої молодощі марно» (А. Кримський).

В усному мовленні часом можна почути: «Ми купили нову мебель»; «Була в гостях у знайомих, у них така розкішна мебля». Рекламні оголошення в радіо- й телепередачах, а особливо в метро та в інших видах транспорту «тішать» слух і «пестять» зір іще одним сумнівним витвором: «Кахель із Словакії» (мало того, що з Словакії замість нормативного Словаччини, то ще й кахель!), «Кахель із Білорусі!», «Кахель харківський».

За морфологічними нормами сучасної української літературної мови слова мебель, мебіль, мебля є застарілими; основною лексемою на позначення начиння приміщень є меблі, що вживається в прямому і в переносному значенні: «Скрізь без ладу розставлені меблі: стільці, ослонці, канапи» (С. Васильченко); «Єдиними меблями в цьому приміщенні був тапчан з солом'яним сінником та крісло» (Ірина Вільде); «Він укупі ще з кількома подібними інвалідами належав до постійних меблів при всяких роз­правах» (І. Франко). Найуживаніші похідні від слова меблі: мебляр, меблярка, меблювання, меблевий, мебльований, меб­лювати.

Як назву керамічних плиток для личкування стін та інших частин будівель в українській мові використовуємо множинний іменник кахлі: «Піч була з зелених водолазьких кахлів» (Г. Квітка-Основ'яненко); «У Києві в XVII столітті переважали типи ліпних кахлів, политих зеленою або коричневою поливою» (журн.). Слово кахель (чо­ловічого роду, р. відм. кахля) та кахля (жіночого роду) позначають одну таку плитку. Похідні від кахлів: кахляр, кахлярка, кахлярство, кахлевий, кахляний, кахлярський.

Отже, наведені уривки текстів слід виправити так: «Ми купили нові меблі»; «Була в гостях у знайомих, у них такі розкішні меблі», «Кахлі зі Словаччини (з Білорусі), кахлі харківські».