Блюдо й страва

Слово блюдо в нас означає — «широка посудина»: «Увійшла Параска, несучи на блюді печену качку» (Панас Мирний). А продукти, приготовані для вживання, звуться стравами. Тому треба казати перші (другі, треті) страви, а не перші (другі, треті) блюда, як пишуть у газетах. Напр.: «Ми побачили серед подвір'я довгий стіл, рясно заставле­ний пляшками й стравами» (С. Журахович).

Вагання і коливання

На Українському телебаченні часом можна почути: «Дякую Вас, що Ви без коливань погодились на цю зустріч».

Так журналісти звертаються до запрошених учасників передачі. Цими «зразками» підтверджується сумний факт, що ті люди вдаються до української мови лише перед мікрофоном і думають не про те, як краще висловити думку, а як перекласти текст із російської. Колебание справді по-українському коливання, але в фізичному розу­мінні: коливання маятника, коливання температури тощо: «Я бачу світ пишний і неба сіяння, Долину розкішну, квіток коливання» (Леся Українка). А коли йдеться про сумніви, нерішучість, то доречне слово вагання. Напр.: «Зрілість людська виростає з боротьби. Часто з боротьби з самим собою. Зі своїми сумнівами, ваганнями» (М. Руденко). Отже, нормальною українською мовою слід сказати: «Дякую Вам, що Ви без вагань (не вагаючись) погодилися на цю зустріч».

Вантаж, а не груз

Слово груз у ході відбору лексичних засобів не прище­пилося в сучасній українській літературній мові, замість цього вживаємо вантаж. Отже, й похідні від груз — грузовий, грузовик, нагрузка, загружати тощо не є нор­мативними, мають «суржикове» забарвлення. Двослівна офіційна назва вантажний автомобіль для скорочення вислову в пресі цілком слушно замінюється порівняно новим словом — вантажівка, якого поки що нема в словниках, але воно, без сумніву, посяде там належне місце. Напр.: «До цукрового заводу раз по раз під'їжджають наповнені буряками вантажівки» (газ.); «Молодий водій вантажівки в пошуках своєї зниклої нареченої проникає в загадковий і небезпечний світ прадавніх ритуалів» (газ.). Що ж до інших похідних від груз, то їх слід замінювати утвореннями від вантаж: вантажний, вантажити, наван­таження, завантажувати й под. Речення з газети на зразок «Загружають машину всякою всячиною» помилкове з погляду лексичних норм.

Варто і досить

Без достатніх доказів інколи відмовляють у праві на користування присудковим словом варто на позначення умови швидкого здійснення чогось: «Варто було тільки поглянуть на мене в той вечір, як панна Анеля запрохала мене кататься» (М. Коцюбинський); «Каховка поставала перед ним, як біле, веселе місто-ярмарок у пишній зелені, у каруселях, у весняних барвистих райдугах, під якими кожному везе, під які лише варто вступити, як у кише­нях тобі вже задзвонять легендарні таврійські червінці» (О. Гончар). У таких конструкціях варто синонімічне словам досить, як тільки, тільки-но.

Великдень, Пасха, Трійця

Недостатнє опанування лексичних норм знижує куль­туру вислову, відвертає увагу сприймача інформації від змісту повідомлюваного. Тому преса, радіо й телебачення поміж інших важливих завдань мають і таке: пропагувати норми літературної мови. На жаль, часто трапляється навпаки. Скажімо, газета повідомляє: «Вихідними оголо­шено й дні Пасхи та Троїці». Слово Пасха в словнику за редакцією Б. Грінченка відсутнє, у тлумачному 11-томному «Словнику української мови» та в «Російсько-українсь­кому словнику» подане з різними обмежувальними поз­начками. В українській та інших слов'янських і неслов'ян­ських мовах слово Пасха вживають для позначення відповідного єврейського свята. Від Пасха утворено укра­їнське паска — «солодкий білий хліб, що його випікають до Великодня». А весняне християнське свято воскресіння Христа зветься в нашій мові Великдень (р. відм. Великодня), що й засвідчено в усіх словниках української мови і підтверджено численними ілюстраціями з творів красного письменства. Напр.: «На Великдень на соломі, Против сонця, діти Грались собі крашанками» (Т. Шевченко); «Тіснота як у церкві на Великдень! І протовпитися не можна» (І. Нечуй-Левицький); «Вечір за вечором проси­джували вони з Гафійкою у прибраній, як на Великдень, хаті» (М. Коцюбинський). До Великдень є прикметник великодній: великодні дзвони, великодні крашанки тощо. По­рівняймо назви Великодня в інших мовах: п. Вєльканоц (Велика ніч), гр. Ламбрі мера (Світлий день).

Слова троїця немає в жодному причетному до україн­ської мови словнику. Є трійця з такими значеннями: «три особи, те саме, що й троє; три з'єднані разом свічки; триєдине божество, в якому поєднуються Бог-отець, Бог-син та Бог-дух святий; свято на честь цієї трійці». Стосовно до свята вживають два фонетичні варіанти — Трійця і Тройця, а також інші назви: Зелені свята, Зелена неділя й под. Якому ж слову віддати перевагу — Трійця чи Тройця? Це питання допомагають розв'язати «Словарь української мови» за редакцією Б. Грінченка (т. 4, с. 284, 286) та тритомовий «Російсько-український словник» (т. З, с. 480), де на перше місце поставлено слово Трійця, що свідчить про його переважання в українській мові, оскільки ця форма більше відповідає її фонетичним законам. Отже, наведену фразу з газети слід відредагувати в такий спосіб: «Вихідними оголошено й дні Великодня та Трійці».