Болгари — болгар, але поляки — поляків, кияни — киян, але одесити — одеситів

Не так уже й рідко чуємо в неофіційному, а то й в офіційному мовленні: «На Одещині живе багато болгарів; повернення кримських татарів на рідну землю». З погляду морфологічних норм такі форми є помилковими. Імен­ники чоловічого роду з випадним наростком -ин у множині мають нульове закінчення родового відмінка; решта за­кінчується на -ів: львів'ян-ин — львів'яни — львів'ян, болгар-ин — болгари — болгар, татар-ин —татари — татар, але поляк — поляки — поляків, солдат — солдати — солдатів, народ — народи — народів.

Бубон — бубна, але бюлетень — бюлетеня

Звуки о та е можуть бути випадними, тобто при від­мінюванні зникати в деяких формах слів (як загальних, так і власних назв): бубон — бубна, заєць — зайця, кухоль — кухля. Часом цю морфологічну особливість забувають і кажуть та пишуть: «Водили за собою Козу, Ведмедика, Меланку й Чортеня з бубоном» (замість правильного буб­ном); «Водія Заєця (треба Зайця) звинуватили в порушенні правил дорожнього руху».

Але іменники іншомовного походження при відміню­ванні зберігають е та о: бюлетень — бюлетеня (не бюлетня), брелок — брелока (не брелка).

Буряківник, картопляр, кукурудзівник, лісівник, луківник, рисівник, рослинник, садівник, хмеляр, а не буряковод і под.

«Хочете переконатись у цінних властивостях в'єтнам­ських кабачків? Розводьте їх на своєму городі», — закликає одне видання. Розводять когось або щось у різні боки; молоко чи горілку водою тощо. А кабачки та інші рослини вирощують. Тому утворення типу буряковод, картоплевод, кукурудзовод, лісовод, луговод, рисовод, рослиновод, садовод, хмелевод і под. для української мови неприродні. Їх увели до словників та в засоби масової інформації адміністративно-командними методами теоретики й практики злиття мов. І так категорично ввели, що деякі газети, а особливо телебачення й радіо досі не наважуються від них відмовитись. Замість таких слів у нашій мові вживані однокореневі утворення буряківник, картопляр, кукурудзів­ник, лісівник, рисівник, рослинник, садівник, хмеляр. Так само творимо назви, пов'язані з тваринництвом: оленяр, свинар, скотар, гусівник, кролівник, звірівник, собаківник, а не оленевод і т. д. Напр.: «Ранком по всій плантації замерехтіли білі хустки буряківниць» (газ.); «Досвід передових картоп­лярів показує, що несприятливі кліматичні умови можуть бути переборені застосуванням агротехнічних заходів» (журн.); «Левко був лісівник завзятий Із підхерсонського села» (М. Рильський); «Рисівники Криму взялися за аналіз строкатості врожаїв» (газ.).

Двокореневі лексеми на -вод також є в нашій мові, але вони пов'язані з тими професіями, де справді когось чи щось водять: вагоновод, екскурсовод. Напр.: «Він усе говорив, водячи дівчину по руїнах, наче справжній екскур­совод» (М. Чабанівський).

Вісь, осі (не вісі)

Сучасне українське слово вісь відмінюємо так: Наз. вісь, Р., Д. осі, Зн. вісь, Ор. віссю, М. (на) осі, Кл. осе! У множині всі форми вживаються з о і не мають протетичного в: осі, осей і т. д. У засобах масової інформації подеколи чуємо й читаємо помилкові форми вісі, вісей замість правильних осі, осей. Пор.: «Не встиг другий віз недалечко од'їхати, тріснула вісь» (І. Нечуй-Левицький); «Сконструйовано мо­дель акумулятора у вигляді диска, що обертається на вертикальній осі» (журн.); «Віссю вулиці називають лінію, що йде по середині вулиці і ділить її на дві частини» (посібник).