Морфологія і синтаксис

Порівняно з досить помітними лексичними помилками, про які вже чимало писали і ще багато писатимуть, менш виразними є похибки морфологічного та синтаксичного плану. Але від того вони не перестають бути вадами. Відступи від морфологічних і синтаксичних норм української літературної мови знижують рівень культури мовлення ще більше, ніж лексичні огріхи.

Активні та пасивні дієприкметники

Лексико-граматичною особливістю сучасної україн­ської мови є майже повна відсутність у ній активних та пасивних дієприкметників теперішнього часу. Деякі мовці вважають цю рису за прогалину в лексичному розвиткові української мови і намагаються заповнити її в міру своїх сил та здібностей. Будь-який російський, польський або чеський дієприкметник теперішнього часу (а в цих мовах дана граматична категорія поширена, особливо в книжних стилях) прагнуть замінити теоретично можливим україн­ським: працюючий, пануючий, руйнуючий, гальмуючий, всеохоплюючий, захоплюючий, чаруючий, оточуючий, життєстверджуючий, слідуючий, поступаючий; управляємий, виробляємий, пізнаваємий, відміняємий і т. п. Інші абсо­лютними замінниками таких дієприкметників визнають лише підрядні означальні речення: що (який) працює, панує, руйнує, керується, виробляється і под.

У першому випадку маємо неприродне для нашої мови перенасичення шиплячими звуками, у другому — незграб­ність, кострубатість, одноманітність викладу. Посилання на наявність в окремих класиків української літератури утворень на -чий, -щий, -мий не виправдовують викорис­тання таких слів у сучасній мові.

З названих розрядів слів у сучасній мові лишилися тільки ті дієприкметники, які втратили дієслівні ознаки й перейшли до класу прикметників: лежачий, квітучий, цілю­щий, живлющий, невмирущий, відомий, знайомий тощо.

Українська мова має великий набір власних засобів відтворення російських, польських та інших побудов діє­прикметникового плану. Пасивні дієприкметники на -мий здебільшого заступаються досить поширеними в нашій мові дієприкметниками на -ний (які за походженням нале­жать до минулого часу, але в певному контексті набувають ознак теперішнього): рос. управляемый, производимый, познаваемый, склоняемый — укр. керований, вироблюваний, пізнаваний, відмінюваний та ін.

В інших випадках замість дієприкметників на -мий (незамінимий, невловимий, недостижимий, невгасимий, не­зборимий) треба використовувати прикметники на -ний: незамінний, невловний, недосяжний, незгасний (непогасний), незборний. Тож в уривку з газетного тексту «Згодом випуск­ники ставали незамінимими фахівцями всіх рангів» слід було написати незамінними фахівцями.

Активні дієприкметники теперішнього часу найчастіше відтворюються прикметниками: панівний, руйнівний, галь­мівний, всеохопний, захопливий, чарівливий, навколишній (дов­колишній), життєствердний, металорізний, нержавний і т. д. Отже, гальмівний (не гальмуючий) центр, панівна (не пану­юча) ідея, навколишнє (не оточуюче) середовищу, координа­ційний (не координуючий) центр, життєствердна (не життєстверджуюча) музика тощо.

Дієприкметники слідуючий та поступаючий неможливі навіть теоретично, бо в українській мові немає дієслів, від яких вони могли б бути утворені. Рос. следующий перекла­даємо: наступний (у часовому й просторовому значенні) — наступний рік, наступна зупинка; такий (перед переліком або поясненням) — на порядку денному стоять такі питання: (далі йде перелік питань), міністр закордонних справ заявив таке: (далі викладається зміст заяви). Укр. відповідниками рос. поступать є чинити, робити (коли йдеться про якісь дії), поводитися (про ставлення до ко­гось, чогось), надходити (про заяву, пропозицію, гроші, книжки), вступати (до навчального закладу, організації). Скажімо, рос. «Справочник для поступающих в вузы» — укр. «Довідник для вступників до вишів». Тож іще одним способом заміни російських активних дієприкметників є використання іменників: поступающий — вступник, работающий — працівник, играющий — гравець, проживающий — мешканець, нападающий — нападник; замість відпочиваючий — відпочивальник, завідуючий — завідувач, командуючий — командувач (які потребують після себе додатків у родовому, а не орудному відмінку; командувач флоту, а не флотом). Тому газетне речення «Будинок наповнюється грюканням доміно, більярдних шарів, вигуками граючих» треба було відредагувати так: «... більярдних куль, вигуками гравців».

Активні дієприкметники минулого часу вживаються з суфіксом -л: пожовклий, посивілий, зблідлий, заблудлий, завислий. Форми з -ш в українській мові відсутні. Нав'язу­вані впродовж кількох десятиліть два слова перемігший (заради сполучення перемігший соціалізм) та допомігший (певне, за компанію) так і лишилися чужинцями в нашій мові. Через те використовуване в газетах поздоровлення типу «Вітаю Вас з наступившим Новим роком» слід розгля­дати як грубе порушення лексичної норми. Можна було сказати «з настанням Нового року». А взагалі вітають з якоюсь подією, котра є результатом фізичних чи розумових зусиль людини: з успішним закінченням навчального за­кладу, з відкриттям у якійсь галузі, з установленням рекор­ду. Що ж до Нового року (який настає незалежно від волі чи зусиль людей), то в українській мові доречні вислови: бажаю (зичу) щасливого Нового року, щастя Вам у Новому році, хай щастить Вам у Новому році і т. ін.

Є й інші однослівні замінники активних дієприкмет­ників. Але не варто нехтувати й підрядних означальних речень зі сполучниками що, який, рідше котрий. «Той, що греблі рве» (Леся Українка); «Батальйон врізався в новий квартал, який упирався рогом у перехрестя вулиць» (О. Гон­чар); «Онисько був у своєму довгому кожусі, котрий трохи не волочився по землі» (Панас Мирний). І в реченні з газети «Такі заяви незрозумілі вихователям, люблячим свою про­фесію» правильно було б «... вихователям, що (які) люблять свою професію».

Отже, відсутність в активному вжитку дієприкметників теперішнього часу не вада, а характерна риса сучасної української літературної мови, пов'язана з її народно-роз­мовною основою.