Невмотивовані росіянізми

Частково про них уже згадувалося в цій книжці. Але трапляються особливо кричущі випадки порушення лек­сичних норм, коли в засобах масової інформації викорис­товують російські слова, сяк-так пристосовані до україн­ської фонетики.

Багато матеріалів, що друкуються в пресі, звучать у радіо- й телепередачах, доводиться перекладати з інших мов, зокрема з російської. Переклад, якщо його здійснює майстер своєї справи, збагачує мову новими образами, активізує творчу уяву перекладача, змушуючи його шукати найточніших семантико-стилістичних відповідників до складників першотвору. Одним із джерел збагачення української літературної мови с переклади творів літератур різних народів, що їх здійснили М. Рильський, Г. Кочур, М. Лукаш, Д. Паламарчук, Є. Попович та інші видатні майстри.

Але нерідко переклад стає причиною засмічення української мови. Особливо часто трапляється таке в дво­мовних (зокрема російсько-українських) виданнях. Коли автор пише російською мовою, а перекладач не завдає собі клопоту заглянути до словника і вживає першого-ліпшого слова, що спадає йому на думку, то читач українського варіанта мусить послуговуватися не літературною мовою, а жаргонно-суржиковим витвором. Те саме чекає й на глядача українського телебачення, коли виголошувачі різних програм не читають заздалегідь підготовлені тексти (де теж чимало мовних огріхів), а видають імпровізовані монологи, не володіючи українською мовою як належить.

У двомовних газетах можна прочитати таке: «Зупинився газик із кількома «людьми в штатському»; джерельце було на дальньому від будинку кінці ставка; запитує, чи є там між горами лощина; Те, по чому ми розбрелися, можна назвати не дуже густим листвяним лісом; можна дістати ще один Ноєв ковчег, де «чисті» й «нечисті» заходяться з'ясо­вувати відносини й под.

Основним словом на позначення поняття «такий, що не стосується військових справ» є цивільний, цивільний одяг, цивільне вбрання (див. Словник української мови. Т. 11. С. 208; Російсько-український словник. Т. 3. С. 694). Першим відповідником російського слова дальний в українській мові є не дальній, а далекий. Пор. Дальний Восток — Далекий Схід, дальнебойный — далекобійний, дальновидный — далекоглядний, дальнозоркий — далеко­зорий тощо. Коли мова йде про відстань між двома об'єктами, краще використовувати віддалений. Поряд зі словом лощина в нашій мові є лощовина, видолинок, виярок. Ліс, у якому ростуть дерева з листям (а не хвойні), зветься листяний. Для називання зв'язків між людьми більше підходить слово стосунки або взаємини.

Отже, в цитованих уривках газетних текстів точніше відповідають лексичним нормам такі варіанти: люди в цивільному, на віддаленому від будинку кінці ставка, чи є між горами видолинок (виярок), можна назвати не дуже густим листяним лісом, заходяться з'ясовувати стосунки (взаємини). Я вже не кажу про правописні помилки типу Ноєв (замість Ноїв) ковчег, Миколаєвич, Андрієвич (замість Миколайович, Андрійович) та ін., якими теж бувають «при­крашені» засоби масової інформації.

При перекладі треба бути уважним, дбати насамперед про дотримання лексичних, фонетичних та інших норм рідної мови. Одні перекладачі ставлять собі за мету обрати варіант, найбільш віддалений від іншомовного. Скажімо, коли Будинок учителя перенесли на вулицю Володимирську (а було те в розквіті застою й «інтернаціоналізації»), то на вивісці написали російською мовою: «Дом учителя». Згодом вивіску зукраїнізували, але керувалися принципом найбільшого віддалення від оригіналу. Тепер там читаємо: «Будинок вчителя», хоч три приголосні поряд дуже супе­речать законам милозвучності нашої мови і кожному уч­неві (принаймні, сумлінному) відомо, що між приго­лосними слід писати не в, а у. Отже, Будинок учителя, але Будинку вчителя.

Деякі працівники Українського телебачення дуже впо­добали слово центробіжний (до центростремительний поки що не додумалися!) і раз по раз повідомляють про «акти­візацію центробіжних сил», про «посилення центробіжних тенденцій» і под. Російський науковий термін центробежный (той, що рухається від центру до периферії) утворено від слів центр і бежать (тікати). Протилежний терміноло­гічний відповідник — центростремительный походить від вислову «стремящийся к центру». Українська мова для називання цих понять має семантично прозоріші й лаконічніші відповідники відцентровий та доцентровий.

Якщо цього не знають виголошувачі текстів, то мусять знати редактори. Нічим не виправдані запозичення з російської мови «почтив пам'ять загиблих; замість очікува­ного шикарного пиру ви ризикуєте отримати скромний вегетаріанський обід» редактор мав би замінити сучасними українськими лексемами вшанував, бенкету, які засвідчені вживанням у творах авторитетних українських письменни­ків і зафіксовані в лексикографічних працях. Напр.: «Вша­нуйте римський звичай, і ніхто вам не заборонить кла­нятися Богу, якому хочете» (Леся Українка); «Наш весільний бенкет продовжувався без промов і спогадів, більше — з піснями й танцями» (Ю. Яновський); «Нала­годь струни золоті: Бенкет весна справляє» (О. Олесь).

Калькування чужих слів як засіб номінації доречне тоді, коли для якогось поняття немає назви в рідній мові. Скажімо, свого часу укр. свідомість, п. świadomość, рос. сознание, фр. conscience, лат. consientia з'явилися як кальки гр. сюнейдесис. Проте бувають випадки, коли калькування спричинено небажанням людей заглянути до словника. І постають покручі на кшталт «діловиробник слідчої комісії». Непотрібний авторський неологізм виник унаслідок каль­кування рос. делопроизводитель. Але ж в українській мові давно існує слово діловод: «Кронивницький служив у кан­целярії діловодом, аж поки не влаштувався в Одесі в театрі» (Словник української мови. Т. 3. С. 305).

В одній із науково-популярних брошур на сільсько­господарську тему читаємо: «Злісними шкідниками го­родини є бояришниця та златогузка». В жодному українсь­кому словнику таких слів немає. Рос. боярышница походить від боярышник, який українською мовою зветься глід (р. відм. глоду, прикметник глодовий: глодовий відвар, гло­довий сік; нагадую тут про це тому, що в деяких магазинах можна прочитати бояришниковий сік). Тож для вживання слова бояришниця немає підстав, українська назва цього метелика білан. У слові златогузка помилковий перший складник, оскільки старослов'янізм злато в сучасній укра­їнській мові вживається рідко та має яскраво виражене стилістичне забарвлення. При творенні термінів вико­ристовують, як правило, нейтральні слова, в даному випадку золото. Для назви цього метелика в нашій мові є аж дві лексеми: золотогуз і золотогузка.

Крім лексичних росіянізмів на кшталт ігрок, упрямий (замість укр. гравець, упертий) деякі газети переводять українські іменники до іншого роду за російським зразком: «Чого тільки не було на тій ярмарці!» (замість на тому ярмарку).

В одній із ранкових радіопередач дикторка висловила впевненість, що від її програми слухачі дістануть не­абиякий заряд бодрості (українською мовою це поняття позначається словом бадьорість). Проте невмотивованих лексичних росіянізмів у засобах масової інформації не так уже й багато. Далеко більше помилок, пов'язаних з уживанням слова не в українському, а в російському значенні.

В одній із газет читаємо: «Того січневого ранку двоє мешканців села вирушили на рибалку». В українській літературній мові рибалка має значення «ловець риби»: «На березі рибалка молоденький На поплавець глядить і промовля: «Ловіться, рибочки, великі і маленькі!» (П. Гулак-Артемовський). У деяких говірках рибалка виступає ще як синонім до слова чайка: «Літають над морем рибалки й баклан. Рибалки білясті, баклан чорнявий. Ловлять рибу» (Остап Вишня). А процес ловіння риби зветься риболовля: «Батько й Асуар ніколи не приходять з риболовлі голіруч» (М. Ірчан). Тож у згаданому уривку газетного тексту правильно було б написати: вирушили на риболовлю або пішли ловити рибу.

Інша газета повідомляє: «Ополудні на сходах Капітолію вони присягли на вірність Конституції Сполучених Штатів Америки та американському народові». Замість ополудні (йдеться про час, коли сонце стоїть у зеніті) слід було вжити слово опівдні: «Опівдні піски так розпеклися, що обпікали босі ноги до пухирів» (З. Тулуб). Антонімом до опівдні є слово опівночі: «Ніч зірки посвітила. Тихо так опівночі» (П. Тичина). Ополудні й ополуночі в сучасній українській мові є словами рідковживаними, використову­ваними часом у поетичному мовленні.

У виступах на медичні теми нерідко чуємо сентенцію про те, що «хворобу легше попередити, ніж вилікуватися від неї». Слово попередити в цьому контексті недоречне, бо в лексиграфічних джерелах української мови воно означає «заздалегідь повідомити когось про щось; передувати чо­мусь»: «Бронко попереджав, що сьогодні в нього термінова робота і він затримається в друкарні» (Ірина Вільде); «Ми починаємо бій о шостій ранку — попередимо ворога на дві години» (Ю. Яновський). Коли мова йде про те, щоб не допустити чогось, відвернути щось небажане, використо­вуємо слово запобігти, яке вимагає додатка в давальному відмінку: «Дивні ті люди, бідує, горює, гине з голоду, а нічого не радить собі, не запобігає лихові» (М. Коцюбинсь­кий). Отже — «хворобі легше запобігти, ніж вилікуватися від неї».

Правильно

глід, глодовий

білан

діловод

золотогуз, золотогузка

гравець

листяний

видолинок, виярок,

лощовина

бенкет

запобігти (хворобі)

рибалка

риболовля

упертий

відцентровий

доцентровий

цивільний

ярмарок

Неправильно

бояришник (бот.)

бояришниковий

бояришниця (зоол.)

діловиробник

златогузка

ігрок

листвяний (ліс)

лощина

пир

попередити (хворобу)

рибак (ловець риби)

рибалка (процес)

упрямий

центробіжний

центростремительний

штатський

ярмарка