Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ponomariv - Kultura Slova.docx
Скачиваний:
135
Добавлен:
27.04.2019
Размер:
478.72 Кб
Скачать

Пам'ятка і пам'ятник

Здавалося б із словами пам'ятка та пам'ятник уже все гаразд: маємо Товариство охорони пам'яток історії та культури (хоча спочатку в складі його назви замість пам'яток стояло пам'ятників), часопис «Пам'ятники України» перейменовано на «Пам'ятки України». Але багато мовців, серед яких, на жаль, є й працівники засобів масової інформації, досі не бачать особливої відмінності між цими двома паронімами. По радіо й телебаченню часом висту­пають кореспонденти, які розповідають про роботу Товариства пам'ятників... Виходить, є потреба ще раз нага­дати, що пам'ятник у сучасній українській літературній мові має тільки одне значення — скульптурна споруда на пам'ять або на честь когось чи чогось. Скажімо, пам'ятник князеві Володимиру, проект пам'ятника Михайлові Грушевському, встановлення пам'ятника Лесі Українці тощо.

Слово пам'ятка має кілька значень: річ або об'єкт, що нагадує про когось, про щось («Який виноградник викохав! Добру пам'ятку по собі лишив». — І. Волошин); предмет матеріальної або духовної культури минулого: історична пам'ятка, літературна пам'ятка, пам'ятка музичної куль­тури, пам'ятка природи і т. ін.; поминальна книжечка; те саме, що й інструкція (пам'ятка водієві, пам'ятка турис­тові). Отже, єдино можлива назва організації Товариство охорони пам'яток історії та культури (оскільки воно покликане охороняти не лише монументи й надгробки).

Поверховий і поверхневий

Порушення законів сполучуваності слів призводить до непорозумінь, до перекручення змісту. І взагалі навіть найкраще слово, вжите недоречно, дратує, відштовхує читача від основної інформації.

Наприклад, слово поверховий у сучасній українській мові є прикметником від іменника поверх (використовується в таких утвореннях: п'ятиповерховий, двадцятиповер­ховий та ін.); крім того, воно означає «неглибокий, який не стосується суті справи»: поверхова рецензія, поверхове враження, поверховий критик тощо. Напр.: «Вам, може, чудно, що я взяла такий поверховий тон, але ж говорити ґрунтовно на такі теми, се значило б стріляти з гармат по горобцях» (Леся Українка); «Потрібно використовувати підземні джерела, де води вищої якості порівняно з поверх­невими» (журн.). Але дивно читати такий газетний текст: «Життя не стоїть на місці. Нині воно поставило нове завдання — поверховий обробіток ґрунту». Тут ідеться про обробіток ґрунту, який здійснюють на невеликій глибині від поверхні землі, тобто про обробіток поверхневий.

Пожежник і пожежний

Колись М. Рильський написав мудрі слова:

Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля; Збирайте, як розумний садівник, Достиглий овоч у Грінченка й Даля...

Видатний поет, висловлюючись метонімічно, радив щодо української мови користуватися словником Бориса Грінченка, а щодо російської — словником Володимира Даля. Теперішні консультанти-дилетанти або зовсім не знають українських словників, або не вважають за потрібне вдаватися до їхніх послуг, звіряючи знання з усіх мов за словником В. Даля. Коли не знаходять там оригінального слова, оголошують його «незрозумілим для народу». Або беруть якийсь уривок із праць, присвячених культурі російської мови, перекладають його дослівно і штучно переносять на український ґрунт. Наприклад, російські мовознавці стверджують, що слово пожарник — це людина, яка зазнала лиха від пожежі, а той, хто гасить пожежу, — пожарный. Що ж, російським мовознавцям видніше, як там у їхній мові, але наші засоби масової інформації швидко змавпували це діло і заходилися впро­ваджувати його в українську мову. Наприкінці січня 1996 року, виступаючи по телебаченню, якийсь «розумник» на цілу Україну самовпевнено заявив: «Люди, що гасять пожежі, гніваються, коли їх називають не пожежними, а пожежниками, бо пожежники — це ті, що постраждали від пожежі».

Жаль, що лінгвіст-самозванець не заглянув до українсь­ких словників. У Словнику української мови читаємо: пожежник — працівник пожежної команди: «Метушились пожежники. Горів університет. Червоне полум'я виривало­ся з червоних вікон з тріском і глухим гудінням» (О. Дов­женко). «Пожежний — призначений для гасіння пожежі: «Пожежні розсохлися бочки» (С. Олійник); викорис­товуваний для повідомлення про пожежу: «Владно вдарив пожежний дзвін» (О. Гончар); уживаний для застерігання від пожежі: «На високій пожежній вежі ходить вартовий з гвинтівкою й пильнує небо» (Г. Тютюнник). А той, хто потерпів від пожежі, зветься по-нашому погорілець: «Самітно блимають на спаленій руїні вогники в церкві, де зійшлися на сум погорільці» (С. Васильченко).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]