Ласиця, самиця, палиця, полиця, а не ласка, самка, палка, полка

Є в українській мові кілька паронімічних груп, що мають однакове значення: ласиця — ласка (невелика хижа тварина), самиця — самка (особина жіночої статі), палиця — палка, полиця — полка. Класики української літератури охоче вживали утворення на -иця: «Вона прилипла до нього, мов ласиця, а її блискучі, майже дикі очі впилися жадібно в його блідаве, ніжне обличчя» (О. Кобилянська); «Щупаки пливли у прибережні води Вслід за самицями, як завжди, рік у рік» (М. Рильський); «Няня казала, що то був велетень із залізною палицею і що його не брали ні куля, ні меч» (С. Васильченко); «Книжкові полиці від підлоги до високої, розмальованої стелі займали дві стіни» (З. Тулуб).

А ось які фразеологізми маємо зі словом палиця: без палиці не підступай, вставляти палиці в колеса, з-під палиці, палицею кинути; любить, як собака палицю; палиця на два кінці, перегинати палицю і под.

Форми з -ка активізувалися в радянський період під упливом російської мови і досі переважають у нашій пресі: «Люмпен хоче всього і одразу — смачно їсти, шикарно одягатися і спати з красивою самкою» (газ.). Тепер треба повернутися до традиційних українських утворень ласиця, самиця, палиця, полиця.

Людний і людяний

Одне агентство обіцяє всім охочим розмістити рекламу «в найбільш людяних місцях Києва». У цьому тексті слід уживати людний (про місце, де перебуває багато людей): «Є у мене звичка — ходити по вулицях і тулитися до людних місць» (Ю. Яновський). Людяний означає «доброзичливий, чуйний, гуманний»: «Вона усміхалась людяною усмішкою, простягнувши до мене обидві руки» (О. Досвітній).

Міркування і розмірковування

«Допомагають з філантропічних розмірковувань», — пишуть у газеті. Розмірковування — це заглиблення дум­ками в щось, усебічне зважування чогось: «Стриманість почуттів, розважливе розмірковування характерні для ін­тимних поезій В. Самійленка» (журн.). А в цитованій на початку фразі треба було написати «з філантропічних міркувань», оскільки міркування означає «результат розду­мів, думка, погляд, переконання». Напр.: «Ввечері у за­душливих і темних казармах Шевченко сидів разом з іншими солдатами, слухаючи їхні невеселі міркування про те, кого бито, а кого ще будуть бити» (О. Білецький, О. Дейч).

Морквяний, а не морковний

Від іменника морква утворено прикметник морквяний, який не має варіантів. Проте ці варіанти часом створюють автори деяких публікацій — не знаючи українського слова, пишуть російське: морковний сік замість нормативного морквяний: «Через кілька хвилин вони вже з апетитом їли смаженого оселедця, а в солдатському казанку закипав морквяний чай» (Ф. Бурлака).

Належність, а не приналежність

Лексичні норми регулюють уживання слів у різних стилях, визначають належність того чи того слова до літературного або діалектного мовлення, вмотивованість або невмотивованість його використання в українській мові. Наприклад, штучний витвір приналежність, хоч і набув великого поширення, проте його існування нічим не вмотивоване, оскільки в сучасній українській літературній мові немає слів приналежати і приналежний. Тож єдино можливим варіантом у цьому випадку є належність, утво­рене від належний. Пор.: «Над ставом, що колись належав економії, як проходив Давид, шуміли верби» (А. Головко); «Я заїхав у відлюдне належне до того повіту гірське село» (І. Франко); «На площі був торг — неодмінна належність кожного міста того часу» (С. Скляренко); «Обов'язковою належністю костюма всіх південних слов'ян була коротка безрукавка» (журн.).