Італійський та італьський

Слово італійський пов'язане з сучасною Італією. Напр.: італійська мова, італійське кіномистецтво, італійський страйк. А коли йдеться про племена, що населяли Апеннінський півострів у давнину, вживаємо іншого прик­метника — італьський: італьська легенда, італьська німфа. Рос. итальянский треба перекладати укр. італійський, а рос. италийский — італьський. Напр.: «Беллона — італьська богиня війни, дружина Марса, ототожнювана з сабінською богинею Неріо» (Словник античної міфології, 1989); «У 5—3 ст. до н. е. італьські племена були підкорені Римом. Згодом вони стали основою італійської народності» (підр.); «Першими творами італійського неореалізму, що справив помітний вплив на кіномистецтво багатьох країн, були фільми Р. Росселіні, Л. Вісконті, В. де Сика» (газ.).

Казармовий, фірмовий, а не казармений, фірмений

Російські прикметники з суфіксом -енн у багатьох випадках слід перекладати українськими утвореннями з -ов: казарменный, фирменный — казармовий, фірмовий і т. ін. Тим часом газети пишуть: «В обласному центрі відкрився новий фірмений магазин»; «Неможна допустити, щоб на зміну казарменому соціалізму прийшов «демократичний комунізм». До речі, не можна слід писати окремо; по­милкове написання разом є наслідком упливу російського нельзя.

Казка і каска

Паронімами бувають і слова, віддалені одне від одного походженням, наприклад казка і каска. У дитячих передачах Українського телебачення й радіомовлення розпо­відають каски (так висловлюються теле- й радіобабусі, дідусі, тітки та дядьки). Однак каску можна лише надягти, бо це запозичене з французької мови слово означає «ме­талевий головний убір». А розповідають дітям казки (походить від казати). В українській мові дзвінкі приго­лосні не оглушуються, тому казка вимовляється не так, як каска. Напр.: «Пером не можна написати, Не можна і в казках сказати, яких було багацько див» (І. Котляревсь­кий); «— Ну, дітки, на рядно під грушу! Казочки послухай­те!» (Остап Вишня); «Цього разу на вершечку, В мідній касці, уночі — Федір Гичка над містечком Височів на каланчі» (С. Олійник).

Кампанія і компанія

Ці два близькозвучні слова досить часто вживають одне замість одного. В усному мовленні від неофіційних та офіційних осіб можна почути: робота телерадіомовної кам­панії (треба компанії); виборча компанія (треба кампанія). Таке сплутування неприпустиме, бо слова не лише не тотожні у вимові, а й вельми віддалені щодо походження та значення. Кампанія пов'язане з фр. campagne «похід» і використовується для позначення сукупності заходів, спрямованих на виконання певного завдання (наприклад, виборча кампанія, антифілоксерна кампанія тощо). Компанія походить від іт. compagnia, що зводиться до лат. cum «разом» та panis «хліб», і означає «група осіб, пов'язаних певними інтересами». Пор.: «Весела компанія з піснями й музикою зупинилася біля острова» (О. Бойченко); «Він і прибув сюди, щоб дізнатися, яка буде директива щодо посівної кампанії» (Д. Бедзик).

Качка і хитавиця

Інколи нерозрізнення міжмовних паронімів чи омоні­мів призводить до зовсім кумедних наслідків. «Їхати морем мати відмовилась, оскільки боялася штормової качки», — читаємо в одному журналі. Що ж воно за така страшна качка та ще й штормова? Адже качка в нас — це цілком мирна водоплавна дика та свійська птаха (рос. утка): «На далекому плесі кахкала дика качка» (І. Нечуй-Левицький). А річ у тім, що в журнальному тексті йдеться про гойдання морського судна під час шторму. Це явище українською мовою зветься хитавиця (рос. качка): «Шторм почав по­троху слабшати, та море клекотіло весь день, хитавиця, хоч і не припинилася, але стала рівнішою» (З. Тулуб).