Змішаний і мішаний

Багатство української мови виявляється серед іншого і в тому, що вона має окремі слова для відтворення найтонших семантичних відтінків. Через незнання чи з ліно­щів деякі працівники пера часом не завдають собі клопоту відшукати найдоречніше слово і вживають перше, що спаде на думку. Наслідком такого ставлення є, наприклад, словосполучення змішана виборча система. За лексико­графічними джерелами української мови змішаний — відносний прикметник, що називає тимчасову ознаку: «По покоях пішли наркотичні пахощі свіжої рожі, змішані з духом рому» (І. Нечуй-Левицький); «В серці нишком закипала злість, змішана з образою» (Леся Українка). А в наведеному прикладі йдеться про постійну ознаку, якість, що в нашій мові відтворюється словом мішаний — такий, що складається з різних принципів, порід, статей. Напр.: «Ми знов пішли лісом, але він уже був не такий густий і не чисто ялиновий, а мішаний» (І. Муратов). Тож правиль­но казати й писати мішаний ліс, мішаний хор, мішана виборча система (пор. мічені, а не помічені атоми).

Знімання, знімальний, а не зйомка, зйомочний

При виведенні похідних від знімати в розумінні «фото­графувати» літературна мова віддає перевагу власне українським утворенням знімання, знімок, знімальний (знімальна група, знімальний майданчик). Напр.: «Знімальної групи тепер немає — такої, як була колись. Тепер є так звана «режисерія фільму» (ЇО. Яновський); «Ми, кінорежисери, розлучаємося, нарешті, з тривалим знімальним днем» (О. Довженко); «Витримка — це проміжок часу, протягом якого світлочутливий шар фотоматеріалу зазнає дії проме­нів світла, відбитих об'єктами знімання» (журн.); «Найціка­вішим експонатом музею був рідкісний любительський знімок» (О. Гончар). Поширені в засобах масової інфор­мації слова зйомка, зйомочний є неоковирними й невмотивованими запозиченнями з російської мови, тож їх потрібно уникати.

Зрівняти і порівняти

Не всі розрізняють пароніми зрівняти і порівняти. «Це місто не можна зрівняти ні з яким іншим», — читаємо в одній із газет. Зрівняти сюди не пасує, бо в нормативному мовленні означає «робити рівним, однаковим» (приміром, зрівняти в правах, зрівняти з землею); від цього дієслова походить зрівнялівка — невиправдане вирівнювання в чо­мусь. А в згадуваному уривку тексту йшлося про зістав­лення, яке потрібно передавати словами порівняння, порівняти: «Це місто не можна порівняти з жодним іншим (або ні з яким іншим)». Пор.: «Заробив увесь свій статок, усе те, що зрівняло його з першими хазяїнами» (М. Ко­цюбинський); «Серед забутого місця пролягала широка дорога аж на гору. Грабарі зрівняли її, розгладили, хоч котись» (Панас Мирний); «Стаха сподівалась, що Бронко порівняє її рум'яне, як «райське яблуко» туге личко з обвислою шкірою тих жінок і зробить висновок на її користь» (Ірина Вільде).

Індійці й індіанці

Індійці, як відомо, живуть в Індії. Проте це слово в газетах використовують як назву корінного населення Америки: «Майже напівлегально грав ролі індійців та гномів; Побували в гостях у вождя індійського племені». Тут наявна лексична помилка, бо в українській мові прадавніх мешканців Америки звуть індіанці, рідше індіани: «На естраді стоїть молода індіанка в своєму вбранні» (Леся Українка).