Жертовний, а не жертвенний

Слова, що не мають відмінностей ні в семантиці, ні в стилістичних відтінках, звуться дублетами. Один із видів дублетів — утворення від того самого кореня за допомогою різних суфіксів. Як користуватися такими лексемами в процесі висловлення думки? Критерії відбору простіше визначити тоді, коли одному з таких дублетів мова давно віддала перевагу, що засвідчено в численних лексико­графічних працях та в індивідуальному мовленнєвому до­робку майстрів українського слова. Приміром, із двох морфологічних дублетів жертовний і жертвенний перевагу, поза всяким сумнівом, потрібно віддавати першому, бо він широко вживається в творчості багатьох українських письменників: «О, краще б я тепер мечем жертовним життя її перетяла, от зараз, поки вона ще горя не зазнала!» (Леся Українка); «Перед шаманом лежить жертовна сарна з напівзамерзлими сльозами в мертвих очах» (З. Тулуб). Від жертовний походять слова жертовник та жертовність, що підтверджує його глибшу вкоріненість у мову. Тож вислови на кшталт «жертвенна (замість жертовна) любов до рідної землі» на сторінках наших газет треба вважати недоско­налими з погляду лексичних норм.

Житловий і жилий

Щодо слів житловий та жилий існують різні погляди. Одні мовці твердять, начебто слово жилий не є україн­ським, і пропонують вилучити його з мови; інші вважають їх синонімами і пишуть, наприклад, так: «На новому масиві, наче гриби, ростуть жилі будинки». Насправді ці слова, хоч і близькі звучанням, але відмінні значенням, тобто вони не синоніми, а пароніми. Житловий має такі значення: стосовний до житла, пристосований для життя людей: «Ліворуч, у саду житловий будинок з верандою» (О. Левада); «Він піде до житлового управління і зробить усе, щоб матері відремонтувати дім» (В. Кучер). Законо­мірними для української літературної мови є словосполу­чення: житловий фонд, житлове будівництво, житлова проблема, житловий відділ тощо. Жилий означає «засе­лений, залюднений»: «Фельдфебель повернувся до жилого кутка теплушки» (Ю. Яновський). До слова будинок можна застосувати обидва прикметники, тільки словосполучення матимуть різне значення: житловий будинок — призна­чений для життя, жилий будинок — той, у якому живуть люди; заселений. Тож у наведеному уривку газетного тек­сту треба було написати: «На новому масиві, наче гриби, ростуть житлові будинки».

Завдання і задача

Однокореневі слова завдання й задача мають досить суттєву семантичну відмінність. Завдання — це визначений наперед обсяг роботи, те, що хочуть здійснити; доручення; а задача являє собою питання, що його розв'язують шля­хом обчислень за певною умовою (напр., у математиці). Пор.: «Не можу погодитися з висловленими Вами думками про завдання нашої літератури» (М. Коцюбинський); «Чим вища техніка тактування, тим вільніше може віддатися диригент основному своєму завданню — розкриттю внутрішнього змісту музичного твору» (М. Колесса); «Коли Варя приступала до розв'язання математичної за­дачі, виникала в уяві невесела картина» (О. Донченко).

У пресі часто плутають ці пароніми й пишуть: «Відпо­відальні задачі (замість завдання), що стоять перед молодою державою».