Пристрасний, безпристрасний і небезсторонній, безсторонній

Пристрасний в українській мові означає «бурхливий, нестримний (у почуттях); жагучий, палкий». Антонімічне йому слово безпристрасний, тобто не схильний до при­страстей, байдужий: «Сум і пристрасне чекання любові бриніло в молодих голосах» (М. Стельмах); «— Ви до мене? — спитав господар безпристрасним голосом» (М. Чабанівський). У пресі можна прочитати ці слова в невластивому їм значенні: «Хоч і розгнівався майстер на свого учня, проте характеристику йому дав безпристрасну». У цьому випадку йдеться про об'єктивну, неупереджену, безсторон­ню характеристику. Помилка ґрунтується на введенні в український текст російського беспристрастный, яке на­шою мовою перекладається безсторонній (антонім — небезсторонній, рос. пристрастный): «Відома вам стаття все-таки робить сильне враження на свіжих безсторонніх людей» (Леся Українка); «Василина Матвіївна завжди має свої гострі небезсторонні думки» (К. Гордієнко).

Річище і русло

Заглиблення в ґрунті, по якому тече річка, зветься в нас річище, русло, корито. Остання назва діалектна, тому без­застережно рекомендувати її до широкого вжитку не слід (хоч іноді й можна використовувати з певною стиліс­тичною настановою). У засобах масової інформації слова річище майже не вживають, усюди чуємо й читаємо тільки русло з неправильним наголосом на першому складі: «Річка кілька разів міняла своє русло»; «Розмову перевели в інше русло» і под. А треба навпаки — віддавати перевагу саме річищу як оригінальному витворові української мови. Річище в прямому та переносному значенні використовували й використовують майстри українського слова різних поколінь: «Колись тут було річище Ташані, потім воно пересохло, поросло травою» (Григорій Тютюнник); «Воли завзятіше захитали рогами і швидше пішли, глибоко зану­рюючи ратиці в піщане річище весняного потоку» (З. Тулуб); «Наша література, наше мистецтво течуть правильним річищем і дадуть вицвіти нечуваної сили й краси» (М. Рильський).

Робочий і робітничий

Розповідаючи про роботу конференції з економічних питань, дописувач газети повідомляє, що науковці радять «розпочати створення ринків капіталу, робітничої сили, споживчих товарів». Робітничий походить від робітник і доречне в таких сполученнях слів: робітничий клас, робіт­ничий кореспондент, робітничий клуб (тобто пов'язаний з робітниками, властивий робітникам, призначений для робітників): «Павлусь вступив на бібліотечні курси і тепер був бібліотекарем у робітничому клубі» (О. Донченко). Стосовний до роботи позначається словом робочий: робочий день, робоче місце, робоча сила тощо: «Машин він має стільки, що йому, мабуть, зовсім не потрібні робочі руки» (Ю. Смолич).

Родина, сім'я, сімейство

Слово сімейство в сучасній українській літературній мові є рідковживаним синонімом слів родина, сім'я. Інколи вживається з урочистим або з жартівливо-іронічним відтінком. Як біологічний та геологічний термін маємо лексему родина. Тому речення з газетного тексту «Пшениця у сімействі зернових основна культура» помилкове з по­гляду лексичних норм. Зернові не родина, а лише група культур з родини злакових. Правильна форма цитованого газетного речення така: «Пшениця серед зернових є основ­ною культурою» або «Пшениця серед зернових — основна культура». Пор.: «Уранці й надвечір невелика родина сідала навкруг вогнища. Віста наливала в миски страви, клала дерев'яні ложки» (С. Скляренко); «Білки й ховрашки утворюють родину білячих» (підр.); «Тут ось біля хати — уся моя сім'я: бабуся, мама й тато, два братики та я» (Н. Забіла); «Завести хазяйство і сімейство, жити люб'язно і дружно» (І. Котляревський).