Заставляти і змушувати, примушувати, силувати

«Уряд хоче законним шляхом заставити федеральні війська повернутися зі Словенії та Хорватії», — читаємо в одній із газет. Нейтральними значеннями слова застав­ляти в українській мові є такі: «заповнювати, займати простір, загороджувати»: «Повиносили до сіней великі дубові столи, прикрили їх білою скатертю і заставили всілякою стравою» (І. Франко); «Пальцем потоку не за­ставиш» (прислів'я). Омонімічна лексема заставляти означає «віддавати щось кредиторові для одержання позички»: «Вхопила Ганна свою новішу свитину, побігла до шинкарки, заставила за карбованця» (І. Нечуй-Левицький). А для поняття «спонукати щось робити» україн­ська мова має слова змушувати, примушувати, силувати і рідше вживаний синонім з відтінком розмовності застав­ляти. Тож у цитованому уривку газетного тексту треба було написати «змусити федеральні війська».

Збігатися, зіставляти, а не співпадати, співставляти

Є чимала категорія мовців, котрі вважають, що досить будь-яке російське слово вимовити з українською фонети­кою — і воно автоматично ввійде до нашої мови. Уже багато років «побутують» покручі співпадати і співставля­ти, не маючи жодних перспектив набути прав громадян­ства в українській літературній мові, бо для цих понять існують давні українські слова збігатися і зіставляти, що обросли гніздами похідних: збіг, збіжний, збіжність; зіставлення, зіставний, зіставність. Напр.: «Дівочі голоси просять, щоб зійшов місяць, як млинове коло... Справді млиновим колесом викочується з-за лісів важкий мідно­лиций місяць. Цей несподіваний збіг сприймається як якесь радісне чаклування» (М. Стельмах); «Однойменні такти в різних циліндрах не повинні збігатися, вони мають чергуватися в певній послідовності» (підручник); «Зістав­ляючи собівартість продукції з середньою ціною її реалі­зації, можна виявити, наскільки вигідна господарству та чи інша галузь» (журн.).

Тож перш ніж запозичати щось у сусідів, варто добре пошукати в скарбниці рідної мови.

Звертатися і поводитися

«Солдати скаржаться, що їх годують препогано, звер­таються до них грубо», — читаємо в одній газеті. Слово звертаються використане тут недоречно, воно являє собою невдалий переклад рос. обращаться. У деяких випадках обращаться справді слід перекладати звертатися, тобто спрямовувати свої слова або діяльність на когось чи на щось: обращаться с речью (за помощью, к врачу, к темам и сюжетам) — звертатися з промовою (по допомогу, до лікаря, до тем і сюжетів). А коли рос. обращаться має значення «ставитися до когось, тримати себе певним чи­ном щодо якогось об'єкта», то як український відповідник використовують поводитися: с ним хорошо обращаются — з ним добре поводяться; осторожно обращаться с прибо­рами — обережно поводитися з приладами. Отже, в згада­ному уривку газетного тексту потрібно було написати «поводяться з ними грубо».

Здібний і здатний

Під упливом інших мов часом відбувається сплутування навіть не паронімічних слів, а синонімів. Приміром: «Мій син на таке не здібний» і «Молоді виявилися здатними учнями своїх батьків та дідів». Здібний і здатний у наве­дених прикладах слід поміняти місцями, слово здібний означає «талановитий», а здатний —«спроможний на щось». Напр.: «Мартович був надзвичайно здібний і дома ніколи не вчився» (В. Стефаник); «Перед чужими тільки й чуєш про Василя, який він розумний та до всього здатний» (Панас Мирний). Помилка зумовлена тим, що в російській мові обидва значення передаються одним словом способный.