2. Гуморальна, рідинна (з лат.Humor – волога) (хімічна) регуляція.

Гуморальна регуляція здійснюється хімічними речовинами, що утворюються в клітині, надходять в судинне русло і з кров’ю розносяться до клітин різних органів і тканин або діють на саму клітину (аутокринно).

Деяким хімічним речовинам притаманна висока фізіологічна активність (відносно малі концентрації цих речовин здатні оказувати значний біологічний ефект), їх звуть біологічно – активні речовини (БАР).

Види хімічних речовин:

А) Гормони ( від грец. hormao –привожу в рух)- це хімічні посередники, які секретуються і виділяються клітинами у відповідь на різні сигнали систем регуляції, які діють на ці клітини. Більшість гормонів декретуються спеціальними (ендокринними) залозами. Вплив гормонів на клітину обумовлений тим, що на мембрані клітини є рецептори до конкретного гормону.

Б) Інші БАР – це речовини, які разом з гормонами, нервовою системою або самостійно оказують регуляційний і моделюючий ефект на функцію органів.

Види:

1. нейромедіатори – норадреналін, ацетилхолін, ГАМК, серотонін, гістамін. Вони звільняються в нервових закінченнях.

2. аутокрини – речовини, які утворюються при запальних реакціях (гістамін, брадикінін).

3. продукти метаболізму арахідонової кислоти (простагландини) – входять в склад ліпідів клітинних мембран і утворюються у відповідь на гормональні й інші стимули.

4. сполучення пептидної природи – забезпечують контроль за чистотою клітинної популяції, імунітетом й беруть участь в згортанні крові.

3. Нервова регуляція – це складна взаємодія безумовних і умовних рефлексів. В її основі лежить принцип рефлексу й вона відбувається за рахунок рефлекторної дуги.

Рефлекс (від лат. reflexus – повернутий назад, відбитий) – це зміни функціональної активності органів, тканин чи організму в цілому або ж повне її припинення, що здійснюється за участю ЦНС у відповідь на подразнення рецепторів організму.

Рефлекторна дуга – шлях, який проходить збудження.

Будова рефлекторної дуги:

А) Рецептор (чутливе нервове закінчення) – сприймає подразнення. Під впливом подразнень виникає збудження – нервовий імпульс.

Види рецепторів за розташуванням :

• екстерорецептори –сприймають подразнення із зовнішнього середовища;

• інтерорецептори - сприймають подразнення від власних тканин організму. Різновид – пропріорецептори, які знаходяться в м’язах і сухожилках, регулюють рухи і положення тіла в просторі.

Види рецепторів від природи подразнень:

• терморецептори – сприймають зміни температури;

• механорецептори – сприймають дію механічних подразників;

• ноцірецептори – сприймають больові подразнення.

Б) Аферентний (чутливий) нервовий шлях;

В) Нервовий центр –сукупність однієї або кількох груп нервових клітин, які здійснюють рефлекс.

Г) Еферентний (руховий) нервовий шлях – по ньому виконавчий (регулюючий) сигнал поступає від нервового центру до робочого органа (ефектора). Ефектором у кожної реакції є клітина.

Види рефлекторних дуг:

А) Проста – включає два нейрона- аферентний і еферентний.

Б) Складна - включає більш двох нейронів (вставні нейрони).

Нервові і гуморальні механізми регуляції фізіологічних функцій діють взаємоузгоджено і створюють єдину нейрогуморальну систему. Велику роль у цієї регуляції відіграють залози внутрішньої секреції. Деякі гормони можуть виконувати функцію медіатора нервової системи (норадреналін).

ІІІ. Рівні (контури) регуляції фізіологічних функцій.

Вони допомагають досягати надійності механізмів регуляції функцій. Ці контури можуть частково дублювати і корегувати один одного.

Рівні регуляції:

1. Внутрішньоорганний – взаємодія структур органа з різними метаболітами, БАР, які утворюються в процесі життєдіяльності органа і місцевими рефлекторними механізмами для забезпечення гомеостаза органа.

2. Внутрішньосистемний – взаємодія нервово-гуморальних механізмів: безумовних рефлексів і гормонів. Основна задача – координація функцій всіх органів даної функціональної системи.

3. Міжсистемний – подудован з комплекса безумовних і умовних рефлексів, гормонів, що забезпечує між системні зв’язки для організації адаптивних реакцій організму.

Компоненти регуляції нейрогуморальних механізмів:

1. Параметр, який регулюється.

2. Апарат сприйняття цього параметру (рецептор).

3. Регуляторний апарат.

4. Об’єкт регуляції. Ефекторним шляхом при цьому може бути нервовий імпульс або гормон.

Параметри гомеостазу не є строго постійними , можливі відхилення в «коридорі». Для кожного параметру е власні межі можливих максимальних відхилень.

Регуляторний апарат включає обов’язковий елемент - різноманітні зворотні зв’язки:

• позитивний зворотній зв’язок – при збільшенні будь –якого параметру дія підсилюється;

• негативний зворотній зв’язок – ріст параметру, який регулюється, призводить до зниження функціональної активності органа. Цей тип зв’язку найбільш типовий для організму людини.

Лекція №6.

Тема: Фізіологія нейрона. Збудження та гальмування в ЦНС. Інтегративна функція нейронних ланцюгів.

План:

1. Нейрон і нейроглія як структурно-функціональні одиниці ЦНС. Види. Функції. Нервові центри.

2. Синапси ЦНС. Будова. Механізм передачі інформації. Нейромедіатори.

3. Процеси збудження і гальмування в ЦНС. Збуджувальні синапси. Збуджувальний постсинаптичний потенціал. Параметри. Фізіологічна роль.

4. Гальмівні синапси. Їх нейромедіатори. Постсинаптичне та пресинаптичне гальмування. Механізм розвитку. Види постсинаптичного гальмування.