59. Особистість і суспільство.
Особистість - це людський індивід в аспекті його соціальних якостей, що формуються в процесі історичних конкретних видів
діяльності і суспільних відносин. Сутність "особливої особистості" становить не її борода, не її кров, не її абстрактна природа, а її соціальна якість.
Людський індивід - це одиничний представник людського роду, окремо
взята людина, безвідносно до його реальним антропологічним та соціальним особливостям. Народжений дитина - індивід, але він ще не є людська індивідуальність, тому що людська індивідуальність - це неповторний самобутній спосіб буття конкретної особистості як суб'єкта самостійної діяльності, це індивідуальна форма суспільного життя людини. Сутність індивідуальності розкривається в самостійності конкретного індивіда, його самобутності, здатності бути самим собою в рамках соціальної системи. Індивідуальність - це єдність унікальних і універсальних властивостей людини, цілісна система, що формується в процесі динамічної взаємодії його якостей, загальних, типових - загальнолюдських, природних і соціальних ознак, особливих - конкретно-історичних і одиничних – неповторних тілесних і духовно-етичних характеристик. Індивід і суспільство перебувають у діалектичних взаємовідносинах, їх не можна протиставляти, тому що індивід є суспільна істота і всякий прояв його життя, навіть якщо воно і не виступає в безпосередній формі колективного її прояви, володіючи общеродовимі ознаками, може виступати і як самобутня індивідуальність. В сучасних умовах і умовах прискореного розвитку цивілізації роль особистості в суспільстві стає все значніше, у зв'язку з цим все частіше виникає проблема свободи та відповідальності особистості перед ощества. У суспільстві свобода особистості обмежується інтересами суспільства. Кожна людина - індивід, його бажання й інтереси не завжди збігаються з інтересами суспільства. В цьому випадку особистість під впливом суспільних законів має надходити в окремих випадках так, щоб не порушувати інтересів суспільства, в іншому випадку йому загрожує покарання від імені товариства. В сучасних умовах, в епоху розвитку демократії проблема свободи особистості стає все глобальніше.
60. Єдність і багатогранність світової історії.
Питання про єдність світової історії, розмаїття її утворень має характер основоположного для філософського осягнення історії.
Відповідь на нього передбачає вирішення цілого ряду проблем, пов'язаних з діалектикою загального та особливого в історичному процесі, співвідношенням у ньому конкретно-історичного та загальнолюдського. А це вимагає в свою чергу дослідження проблеми спрямованості історичного розвитку людства, виявлення природи соціально-історичного закону, форм, етапів та критеріїв суспільного прогресу, а також гуманістичного змісту історії. Проблема єдності та багатоманітності історичного процесу, періодизації та структурування його форм була і є однією з наріжних для тієї галузі знань, що має назву філософії історії. Одним з перших дослідників, який чи не найповніше охопив коло проблем, що стосуються співвідношення єдності й розмаїття в історичному процесі, був італійський філософ Джамбатіста Віко. Запропонований Віко метод дослідження суспільства шляхом розгляду духовної культури народів став згодом панівним у філософії історії. Його концепція є прообразом майбутніх теорій циклічності в розвитку культур і цивілізацій. На сучасному етапі розвитку світової соціально-філософської думки поступово утверджується таке розуміння історії, яке умовно можна означити як монадне. Його характерною рисою є тлумачення всесвітньо-історичного процесу як єдності. Але єдності такої, що в свою чергу утворюється множиною великих історичних індивідів. Отже, монадне розуміння історії, враховуючи і реалізуючи можливості узагальнюючого (формаційного) та індивідуалізуючого (цивілізаційного) підходів до вивчення історичного процесу, водночас уникає однобічності кожного з них, оскільки не розглядає їх у протиставленні, а виходить з їхньої глибинної єдності, взаємодоповнюваності. Завдяки цьому уможливлюється з'ясування автентичного змісту основоположних категорій — "суспільно-економічна формація" і "цивілізація" — кожного з даних двох підходів та інтервалу їхньої продуктивної застосовності.