3. Методики дослідження самооцінки учнів.

Самооцінка визначається як сприйняття суб'єктом своєї цінності, значимості в порівнянні з іншими.

З метою визначення самооцінки учнів використовують наступні методики:

• Обстежуваному на аркуші паперу дається рядок, що складається з восьми кружків, і пропонується вибрати кружок для себе і для інших людей зі свого оточення. Чим лівіше розташований кружок, що означає самого обстежуваного, тим вища його самооцінка. Сила визначається як перевага, рівність чи підпорядкованість стосовно визначених авторитетних фігур. Мірою сили є більш високе положення кружка, що позначає «я», у порівнянні з кружками, І що позначають інших. Обстежуваному дається кружок, що означає «я», в оточенні півкільця, що складається з інших кружків. Обсте­жуваний повинен вибрати з цих кружків той, котрий означає іншу людину (батька, учителя, начальника). Індивідуалізація — пережита, уявлювана подібність чи відмінність від інших людей. Обстежуваному дається аркуш паперу з розміще­ними на ньому у випадковому порядку кружками, що позначають інших людей; внизу розміщаються два кружки: штрихування одно­го з них збігається, а іншого - не збігається зі штрихуванням інших кружків. Обстежуваному пропонується визначити, який із двох зайвих кружків означає його «я». Соціальна зацікавленість - сприйняття себе частиною групи чи відокремленим від інших. Обстежуваному дається аркуш паперу із зображеним на ньому трикутником, на вершинах якого знаходяться кружки, що позначають інших людей (наприклад, батьків, учителів, друзів). Обстежуваний повинен розмістити кружок, що означає «я». Якщо обстежуваний розміщує кружок всередині трикутника, то це означає, що він сприймає себе як частину цілого, якщо поза ним - то сприймає себе відокремленим від соціального цілого. Ідентифікація — включення чи невключення себе в «ми», що утворюється з конкретним іншим. Обстежуваному пред'являються горизонтальні ряди кружків, ліві крайні з яких позначають конкрет­них людей (матір, батька, друга, вчителя). Обстежуваний пови­нен вибрати кружок у кожному ряді, що позначає його. Чим більше кружків між «я» і іншим, тим слабкіше «ми». Егоцентричність — сприйняття себе «фігурою» або «тлом». Обсте­жуваний розташовує кружок, що означає «я», і кружок, що позна­чає іншого, усередині великого кола. Якщо свій кружок обстежува­ний розташовує ближче до центра, ніж кружок іншого, це свідчить про егоцентричність.

• Опитувальник само відношення - це багатомірний психодіагностичний інструмент, заснований на принципі стандартизованого самозвіту (Столін В.В., 1985). Опитувальник містить 62 пункти у вигляді тверджень типу: «Навряд чи мене можна любити по-справжньому», «Мої достоїн­ства цілком переважують мої недоліки», «Іноді я сам себе погано розумію», «Коли в мене виникає яке-небудь бажання, я насамперед запитую себе, чи розумно це» тощо. На підставі результатів були складені словесні портрети по од­ному на кожен полюс з усіх восьми факторів; ці словесні портрети пред'являлися для інтерпретації експертам - психологам-консультантам. За допомогою цієї процедури і додаткового змістовного ана­лізу були інтерпретовані і відібрані в якості шкал такі сім факторів:

1. Самовпевненість («У мене досить здібностей і енергії втілити в життя задумане»).

2. Очікуване відношення інших людей («Навряд чи я викликаю симпатію в більшості моїх знайомих»).

3. Самосприйняття («Моє відношення до самого себе можна назвати дружнім», «У цілому мене влаштовує те, який я є»).

4. Самокерівництво («На жаль, якщо я і сказав щось, це зовсім не виходить, що саме так я і буду діяти»).

5. Самозвинувачення («Якщо я і відношуся до кого-небудь з до­кором, то насамперед до самого себе»).

6. Самоінтерес («Якби моє друге «я» існувало, то для мене це був би найбільш нудний партнер по спілкуванню»).

2. Саморозуміння («Іноді я сам себе погано розумію»).

Усі ці фактори були інтерпретовані як найбільш конкретний рівень самовідношення - рівень внутрішніх дій на адресу самого себе чи готовності до таких дій. Відповідні шкали містять по 6-7 пунктів.

8.Самоповага. Шкала з 14 пунктів поєднує твердження, що сто­суються «внутрішньої послідовності», «саморозуміння», «самовпев­неності». Мова йде про той аспект самовідношення, що емоційно і змістовно поєднує віру у свої сили, здібності, енергію, самостійність, оцінку своїх можливостей контролювати власне життя і бути само-послідовним, розуміння самого себе.

Аутосимпатія. Шкала з 16 пунктів, що поєднує пункти, у яких відбивається дружність - ворожість до власного «я». У шкалу ввійш­ли пункти, що стосуються «самосприйняття», «самозвинувачення». У змістовному плані шкала на позитивному полюсі поєднує схва­лення себе в цілому й в істотних подробицях, довіру до себе і пози­тивну самооцінку, на негативному полюсі - бачення в собі переваж­но недоліків, низьку самооцінку, готовність до самозвинувачення. Пункти свідчать про такі емоційні реакції на себе, як роздратування, презирство, глузування, винесення самовироків.

Самоінтерес. Шкала з 8 пунктів відбиває міру близькості до са­мого себе, зокрема інтерес до власних думок і почуттів, готовність спілкуватися із собою «на рівних», впевненість у своїй цікавості для інших.

Очікуване відношення інших людей. Шкала складається з 13 пунктів, що відображають очікування позитивного чи негативного ставлення до себе з боку оточуючих.

Таким чином, дана версія опитувальника дозволяє виявити три рівні самовідношення, що відрізняються за мірою узагальненості: 1) глобальне самовідношення; 2) самовідношення, диференційоване за самоповагою, аутосимпатією, самоінтересом й очікуваним відно­шенням до себе; 3) рівень конкретних дій стосовно свого «я».