5. Процедура визначення психологічної готовності до школи

Процедура визначення психологічної готовності до школи може бути різною в залежності від умов, у яких працює психолог. Найбільш сприятливі умови - це обстеження дітей у дитячому садку в квітні-травні. Завдання в загальному вигляді можуть бути сформульовані в такий спосіб.

Дитина повинна вміти: 1. Відтворювати зразок. 2. Працювати за правилом. 3. Викладати послідовність сюжетних картинок і скла­дати за ними розповідь. 4. Розрізняти окремі звуки в словах.

Перший етап співбесіди включає методику «Будиночок», про­ ведену колективно в групах по 5 чоловік, і індивідуально проведені методики: «Експериментальна бесіда по виявленню «внутрішньої позиції школяра», «Так і Ні», «Звукові хованки» і «Визначення до­мінування пізнавального чи ігрового мотиву».

Попередньо для кожної дитини готується буклет, що склада­ється з бланків методик і чистих аркушів, необхідних для малювання її відповідей по методиках, що не мають спеціальних бланків.

Практично всі обстеження проводяться в присутності батьків. Виключення складають тільки дві методики: «Будиночок» і «Визна­чення домінування пізнавального чи ігрового мотиву». Під час про­ведення цих методик батьки не присутні, тому що при змальову­ванні будиночка вони можуть відволікати дітей, а при дослідженні домінування мотивів випадковою чи свідомою реплікою можуть уп­линути на вибір дитини. При виконанні інших завдань присутність батьків дуже бажана. Коли батьки особисто бачать, які завдання виконують їхні діти, у них немає основ вважати, що до їх дітей були надмірно строгі й упереджені.

По закінченні виконання всіх завдань у разі потреби батькам даються рекомендації: як краще за час, що залишився, підготувати їхню дитину до школи. Під час співбесіди з дитиною необхідно уста­новити дружелюбний невимушений контакт. Усі завдання повинні сприйматися дітьми як гра. Атмосфера гри допомагає дітям розсла­битися, зменшує стресову ситуацію. Якщо дитина тривожна, боїться відповідати, то з боку експериментатора необхідна емоційна підтрим­ка, аж до того, що можна обійняти, погладити малятко і ласкавим голосом виразити впевненість, що воно дуже добре справиться зі всіма іграми. По ходу виконання завдань треба постійно дітям на­гадувати, що вони усе роблять правильно і добре.

Результати обстеження повинні бути занесені в карту психічно­го розвитку дитини, що коротко називається психологічною картою. На першій сторінці фіксуються формальні дані про дитину: прізви­ще, ім'я, дата народження, зведення про родину, клас. Потім йде таблиця «Зведені дані про роботу з дитиною», що заповнюється по­стійно протягом усього часу перебування учня в школі.

Для запобігання витоку інформації карту доцільно зашифрува­ти. У цьому випадку перший лист із формальними даними про ди­тину зберігається окремо. На ньому також, як і на іншій частині психологічної карти, указується шифр, ключ до якого зберігається у психолога.

До карти мають доступ психолог і його керівники по професій­ній лінії. Адміністрація і педагоги можуть користатися наявними там даними тільки за узгодженням із психологом.

При переході учня в новий навчальний заклад карта може пе­редаватися психологу цієї установи.

Основна мета психологічного обстеження дитини при прийомі до школи - виявлення її індивідуальних особливостей, психічного і фізичного розвитку на момент обстеження, основних проблем дитини і складання плану розвиваючої роботи.

Варіанти розвитку першокласників. За даними Кравцових, приблизно третина 7-літніх першокласників недостатньо готова до школи. З 6-літніми дітьми ситуація ще більш складна.

Серед них є діти, готові до шкільного навчання, але їх меншість. Психологічна готовність до школи, пов'язана з успішним початком навчання, визначає найбільш сприятливі варіанти розвитку, що ви­магають більшої чи меншої корекційної роботи.

При надходженні дітей у школу часто виявляється недостатня сформованість якого-небудь одного компонента психологічної готов­ності. Багато педагогів вважають, що в процесі навчання легше роз­вивати інтелектуальні механізми, ніж особистісні.

Учні з особистісною неготовністю до навчання, виявляючи ди­тячу безпосередність, на уроці відповідають одночасно, не підніма­ючи руки і перебиваючи один одного, діляться з учителем своїми розуміннями і почуттями. Вони, як правило, включаються в роботу тільки після безпосереднього звертання до них учителя, а в інший час відволікаються, не стежать за тим, що відбувається у класі, по­рушують дисципліну. Маючи завищену самооцінку, вони ображають­ся на зауваження, коли вчитель і батьки виражають невдоволення їх поведінкою, вони скаржаться на те, що уроки нецікаві, школа по­гана чи вчителька зла. Мотиваційна незрілість, властива цим дітям, часто спричиняє проблеми в знаннях, низьку продуктивність нав­чальної діяльності.

Переважна інтелектуальна неготовність до навчання безпосе­редньо призводить до неуспішності навчальних дій, неможливості зрозуміти і виконати вимоги вчителя і, отже, до низьких оцінок. При інтелектуальній неготовності можливі різні варіанти розвитку дітей. Своєрідним варіантом є вербалізм.

Вербалізм пов'язаний з високим рівнем мовного розвитку, гар­ним розвитком пам'яті на тлі недостатнього розвитку сприйняття і мислення. У таких дітей мова розвивається рано й інтенсивно. Вони володіють складними граматичними конструкціями, багатим словни­ковим запасом. У той же час, віддаючи перевагу чисто вербальному

120 спілкуванню з дорослими, діти недостатньо включаються в практич­ну діяльність, ділове співробітництво з батьками та гру з іншими дітьми. Вербалізм призводить до однобічності в розвитку мислення, невміння працювати за зразком, співвідносити свої дії з заданими способами і деякими іншими особливостями, що не дозволяє успіш­но навчатися в школі. Корекційна робота з цими дітьми вимагає по­вернення до видів діяльності, характерних для дошкільного віку -гри, конструювання, малювання, тобто тих, які сприяють розвитку образного мислення.

Психологічна готовність до школи - цілісне утворення. Відставан­ня в розвитку одного компонента рано чи пізно спричиняє відста­вання або перекручування в розвитку інших. Комплексні відхилення спостерігаються й у тих випадках, коли вихідна психологічна го­товність до шкільного навчання може бути досить високою, але че­рез деякі особистісні особливості діти зазнають значних труднощів у навчанні.

АЛ. Венгер описав 3 варіанти розвитку 6-7-літніх дітей: