38. Науковий стиль.
Сфера використання - наукова діяльність, науково-технічний прогрес, освіта.Основне призначення - викладення наслідків дослідження про людину, суспільство, явище природи, обґрунтування гіпотез, доведення істинності теорій, класифікація й систематизації знань, роз'яснення явищ, збудження інтелекту читача для їх осмислення.Основні ознаки:ясність (понятійність) і предметність тлумачень;логічна послідовність і доказовість викладу;узагальненість понять і явищ;об'єктивний аналіз;точність і лаконічність висловлювань;аргументація та переконливість тверджень;однозначне пояснення причино-наслідкових відношень;докладні висновки.Основні мовні засоби спрямовані на інформування, пізнання, вплив і характеризуються:великою кількістю наукової термінології (транскрипція, турбуленція, дистиляція, реорганізація, атомна маса й т. ін.);наявність схем, таблиць, графіків, діаграм, карт, систем математичних, фізичних, хімічних та ін. знаків і значків;оперування абстрактними, переважно іншомовними словами (теорема, вакуум, синус, параграф, ценз, шлак та ін.); використовуванням суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполучень;залучення цитат і посилань на першоджерела;як правило, відсутністю авторської індивідуальної манери та емоційно-експресивної лексики;наявністю чіткої композиційної структури тексту (послідовний поділ н розділи, частини, пункти, підпункти, параграфи, абзаци із застосування цифрової або літерної нумерації);окрім переважного вживання іменників т відносних прикметників наявні дієслівні форми, частіше безособові, узагальнені чи неозначені, як правило, теперішнього часу; що констатують певні явища й факти; значну роль відіграють дієприслівникові та дієприкметникові звороти, які додатково характеризують дії, предмети та явища;монологічним характером текстів;переважанням різнотипних складних речень стандартних виразів (кліше).Науковий стиль унаслідок різнорідності галузей науки та освіти складається з таких підстилів: власне науковий із жанрами текстів: монографія, рецензія, стаття, наукова доповідь повідомлення, курсова й дипломна роботи, реферат, тези) який, у свою чергу, поділяється на науково-технічні та науково-гуманітарні тексти;науково-популярний - застосовується для дохідливого, доступного викладу інформації про наслідки складних досліджень для нефахівців, із використанням у неспеціальних часописах і книгах навіть засобів художнього та публіцистичного стилів;науково-навчальний - наявний у підручниках, лекціях, бесідах для доступного, логічного й образного викладу й н включає використання елементів емоційності.Жанри: монографія, стаття, реферат, анотація, дисертація, тези, підручники, посібники тощо.
39. ТЕКСТ Мова в її практичному застосуванні (мовленні) виконує насамперед функції спілкування людей і груп людей між собою. Мова — це невичерпний та універсальний засіб спілкування. Мовлення — це практична реалізація ряду життєвих знань і досвіду людей від давнини до сучасності. Комунікативну мету, як правило, не вдається реалізувати в окремому реченні навіть дуже складної будови. Тому головною одиницею мовлення визнано зв'язне висловлювання — текст.Текст — це змістова, структурно-граматична єдність речень, груп речень, параграфів, розділів та інших мовленнєвих одиниць, у яких ширше і повніше, ніж у реченні, розгортаються і конкретизуються думки, воля, почуття.У мовленні тексти часто утворюються не лише з речень, а скоріше з їх сукупностей. Бо інформація реченнями не тільки повідомляється, але зміст повідомлення розгортається, тобто навколо змістового стрижня з'являються додаткові повідомлення-речення. Іноді такий змістовий стрижень розподілений між двома, трьома реченнями в тексті. Характерними ознаками тексту є синтаксична єдність, зв'язність складових одиниць, певна інтонаційно-змістова спільність.З погляду змістовності текст сприймається як закінчене, об'єднане спільною темою змістове ціле. Текст також є продуктом цілеспрямованого мовленнєвого акту.За прагматичною направленістю (знаряддя акту спілкування між адресатом і адресантом із певною метою) текст має свою інформативну наповненість, тобто висвітлює окремий фрагмент мовної картини світу з різним ступенем об'єктивності.Текст — це єдність речень, розташованих у певній послідовності й пов'язаних між собою за змістом, інтонацією, стилем, спрямованістю за допомогою різних мовних можливостей. У мовленні — це висловлювання, що складається із сукупності речень, тим самим утворюючи змістову й структурну цілісність.Провідні ознаки тексту:— більше одного речення;— наявність у сукупності речень спільної теми й провідної думки;— послідовність викладу інформації та завершеність;— наявність граматичного й змістового типів зв'язку між одиницями тексту (реченнями).Текст найчастіше має заголовок. Мінімальною одиницею тексту є речення.Найважливішими ознаками тексту є цілісність, зв'язність, структурна організація, завершеність.Цілісність тексту полягає в тому, що в ньому вичерпно викладено тему, а виклад підпорядковано досягненню поставленої мети.Зв'язність тексту виявляється в тому, що між його складовими частинами — реченнями, групами речень чи більшими компонентами — існує тісний змістовий зв'язок.Тематична близькість, зв'язок між складовими частинами діють у взаємодії.Текст складається з більшої чи меншої кількості речень, але не завжди сукупність речень є текстом. Для того щоб певна група речень сприймалася як зв'язне висловлювання, текст, необхідне дотримання певних ознак.Першою ознакою тексту є тема — про що йдеться в тексті — яка охоплює всі його частини.Необхідною ознакою тексту є його основна думка — з якою метою створюється текст.Характеристикою тексту є також змістовий зв'язок між реченнями та їх послідовність у викладі змісту.
40. ПЛАН, ТЕЗИ, КОНСПЕКТ План — це заздалегідь пе-редбачений порядок дій чи викладу чого-небудь.План складають з метою впорядкування прочитаного або дослідженого матеріалу для послідовного його викла-ду в письмовій та усній формі.Основні правила складання плануПлан складається в довільній формі питальними чи розповідними реченнями або у змішаному вигляді.Уважно прочитайте текст, визначте головну думку.Поділіть текст на смислові частини, визначте мікротеми.Сформулюйте пункти плану.Спробуйте переказати текст, керуючись складеним планом.Залежно від того, якою мірою дрібні змістовні групи тексту відбито в плані, він буває більш або менш розгорнутий. Розрізняють прості і складні плани. Тези – це стислі, лаконічно сформульовані основні положення доповіді, повідомлення тощо. Вони включають виклад основних думок праці від початку до кінця, а не лише її дослідницькі частини. У тезах однією-двома фразами обґрунтовують тему, викладають історію питання, методику дослідження та його результати. Окремі тези – це розгорнуті висновки. Залежно від поширеності тез, їх поділяють на:основні – принципово важливі головні положення, що узагальнюють зміст джерела;прості – головні думки в змістовній частині тексту; до кожної основної тези можна дібрати кілька простих, що її розв’язують;складні – запис, що включає в себе як основні, так і прості тези.Тези — коротко сформульовані основні положення доповіді, лекції, статті тощо.Тези можуть бути цитатними, вільними (формулювання того, хто виконує тези),комбінованими (цитати і власні формулювання).Етапи складання тезПісля попереднього ознайомлення прочитайте текст вдруге.Під час повторного читання розбивайте текст на змістовні частини, роблячи відповідні помітки олівцем; звертайте увагу на шрифтові виділення, це допоможе вам у роботі.Осмислюючи кожний уривок, виділіть подумки в ньому найсуттєвіші положення. Рекомендуємо підкреслювати або виписувати головні думки даної частини тексту: це застереже від хибного висновку про сутність основної тези.Сформулюйте власними словами або випишіть цитатою основні тези визначених частин. Виділяйте пропуском одну тезу від іншої – це полегшує подальшу роботу з ними.Виконуючи складні тези, виписуйте побіжні думки (прості тези) так, щоб вони роз’яснювали, аргументували основні.Інколи низку положень необхідно об’єднати не в порядку реальної послідовності у тексті, а в їх логічному зв’язку. Біля таких композиційно зміщених тез варто зазначити сторінки джерела (навіть абзаци, а якщо потрібно, й окремі рядки), де вони викладені. Конспект – це короткий письмовий виклад змісту книги,статті, лекції тощо. Конспект складається з плану, стисло викладених основних положень, фактів і прикладів. Від тез конспект відрізняється тим, що поряд з основними даними тексту в ньому коротко наводяться докази цих положень і висновків.Види конспектівПлан-конспект – це стислий, складений у формі плану переказ прочитаного чи почутого.Текстуальний (цитатний) конспект – це конспект, створений з уривків оригіналу тексту – цитат. Вільний конспект – це поєднання виписок, цитат, тез.Тематичний конспект – це конспект відповіді на поставлене запитання або конспект навчального матеріалу теми.Схематичний конспект – це узагальнення матеріалу у вигляді схем, графіків, таблиць, що дають змогу розкрити сутність предмету дослідження, відкинувши другорядні деталі.Правила конспектування книги, статтіУважно прочитайте текст. Супроводжуйте читання зазначенням незрозумілих місць, незнайомих слів, нових імен, дат.Запишіть на першій сторінці паспортні дані книги, статті, над якою працюєте (бібліографічний опис).Поділіть сторінку на дві частини (праву і ліву).Ліворуч записуйте: назви глав, параграфів, підзаголовків, номери сторінок; формулюйте самостійно основні проблеми, якщо ці формулювання відсутні в тексті.Праворуч записуйте: свої висновки й коментарі, посилання на інші наявні у вас матеріали.Поділіть текст на логічно-смислові частини. Під час читання тексту складіть простий детальний план – послідовний перелік основних думок автора. (В основі плану конспекту може бути зміст книги, вміщений у кінці або не початку видання). Записуйте тільки основне: спочатку головну думку, потім (дуже стисло) докази і приклади.Намагайтеся щоб записи були чіткими, змістовними і лаконічними. Для цього використовуйте схеми, таблиці.Для зручності користування конспектом, підкреслюйте найважливіші думки, навіть окремі фрази, словосполучення, слова; до розділів і підрозділів підбирай заголовки.Цитуйте правильно і точно, зазначайте сторінку, з якої взято цитату.Робіть помітки, які виявляють ваше ставлення до того, що конспектуєте. Використовуйте для цього свої умовні позначки.
41 АНОТАЦІЯ РЕФЕРАТ Анотування — процес створення коротких повідомлень про друкований твір (книга, стаття, доповідь тощо), які дозволяють робити висновки про доцільність його докладнішого вивчення. При анотуванні враховується зміст твору, його призначення, цінність, направленість. Анотація наукового тексту – це скорочений виклад змісту первинного документа з основними фактичними відомостями і висновками. Вона має повну змістову й частково формальну залежність від первинного документа. Анотацію наукового тексту розглядають як інтегральну модель документа, семантичні особливості якого подаються в максимально ущільненому вигляді без інтерпретації чи критичних зауважень. Анотація наукового тексту подає основні відомості й висновки, потрібні для початкового ознайомлення з документом.Обсяг анотації для заміток і коротких повідомлень – 500 друкованих знаків, для більшості статей – 1000, для документів великого обсягу – 2500 друкованих знаків. Рекомендований середній обсяг анотації наукового тексту – 850 знаків (приблизно 0,5 сторінки формату А-4 через 1,5 інтервали).Анотація подається паралельно українською, російською та англійською мовами.Рефера́т (лат. refero — доношу, повідомляю, переказую) — короткий переказ змісту наукової роботи, книги або вчення, оформлене у вигляді письмової публічної доповіді; доповідь на задану тему, зроблена на основі критичного огляду відповідних джерел інформаціїРеферування — це одна з найбільш широко розповсюджених письмових форм отримання інформації, яка дозволяє при сучасному величезному потоці інформації у короткий термін відібрати потрібну спеціалісту інформацію. У порівнянні з анотуванням реферування є більш досконалим методом обробки інформації джерел інформації: якщо в анотації приводиться лише короткий перелік питань, що розглядаються, то в рефераті викладається сутність питань та наводяться найважливіші висновки.На сучасному рівні розвитку інформаційних технологій з'явилася задача автоматичного реферування.Реферування майже не відрізняється від складання реферату
42.ЦИТУВАННЯ Покликання – це текст, що розміщується в кінці сторінки й відмежовується від основного тексту горизонтальною рискою. Біля слова чи вислову, які вимагають пояснення або коментаря, ставиться знак покликання (цифра з дужкою чи без неї або зірочка), який повторюється на початку самого покликання. Знак „зірочка” використовується в тому випадку, коли покликань у роботі небагато і розміщуються вони переважно по одній на сторінці. Якщо використовуються арабські цифри як знак покликання, то його нумерація може бути сторінковою (в межах однієї сторінки) чи наскрізною (через усю роботу). Знаки покликань повинні бути однотипними в межах однієї роботи. Цифри й зірочки пишуться біля слова вгорі, без відступу між словом і знаком, проте після покликання відступ обов’язковий.Розділові знаки ставляться після знака покликання. Правила оформлення тексту покликанняОсновний текст відділяється від тексту покликання горизонтальною рискою в 15 знаків. Відокремлювальна риска відділяється від основного тексту півтора або двома інтервалами залежно від того, з яким інтервалом написано сам текст. Текст покликання відділяється двома інтервалами від відокремлювальної риски. Текст покликання пишеться через один інтервал з абзацу. Якщо на сторінці декілька покликань, то кожне відділяють двома інтервалами. Усі покликання друкуються на тій сторінці, до якої вони стосуються. Не бажано розривати покликання та переносити їх на іншу сторінку.Цитування (лат. citatum від cito — викликаю, проголошую, називаю) — це пряме художнє використання першоджерела з посиланням на нього, введення тексту іншого автора до тексту власного твору, пряме, а іноді опосередковане запозичення окремих елементів і тем із літературного першоджерела. агальні вимоги до цитування:1) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вислів «так званий»;2) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;3) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;4) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело;5) якщо необхідно виявити ставлення автора дисертаційної праці до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;6) якщо автор статті, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора статті, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (Курсив наш. – М.Х.), (Підкреслено мною. – M.X.).7) цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім, бо і те і те знижує рівень наукової праці: надмірне цитування створює враження компілятивності праці, а недостатнє – знижує наукову цінність викладеного матеріалу.
43. Реферат – це вид наукового тексту, що комбінує тексти одного чи кількохрізних авторів, але на одну і ту саму тему.еферат являє собою доповідь на визначену тему, що включає огляд відповідної літератури та джерел або викладення суті книги, статті, дослідження, а також усне повідомлення з таким викладенням.Реферат - це скорочений переказ змісту первинного документу (або його частини) з основними фактичними відомостями та висновками.Написання реферату практикується з метою отримання студентами необхідної професійної підготовки, розвитку навичок самостійного наукового пошуку6 вивчення літератури з обраної теми, аналіз джерел та поглядів, узагальнення матеріалу, виокремлення головного, формулювання висновків та ін.Підготовка рефератів сприяє формуванню (розвитку) правової культури майбутнього спеціаліста, закріпленню юридичних знань, розвитку вмінь аналізувати різноманітні суспільно-політичні явища сучасності.Щоб написати реферат потрібно-Визначити тему. - Підібрати літературу- документи, першоджерела; - монографії, довідники, збірники; -газетні та журнальні матеріали. -Ґрунтовно вивчити літературу.- Скласти первісний варіант плану майбутнього реферату. -Виділити основні питання.-сстематизувати опрацьований матеріал.-Остаточно продумати та уточнити план реферату.- ов'язково включити в план актуальність теми і її значення. Написати реферат. -У кінці реферату слід подати список \літератури.
45 Наукова стаття - є одним із видів публікацій, в якій подаються проміжні або кінцеві результати, висвітлюються конкретні окремі питання за темою дослідження, фіксується науковий пріоритет автора, робить її матеріал надбанням фахівців.
Наук ст подається до редакції в завершеному вигляді відповідно до вимог, які публікуються в окремих номерах журналів або збірниках у вигляді пам´ятки автору. Оптимальний обсяг наукової статті (0,5 - 0,7 авт.арк.).Рукопис статті повинен мати повну назву роботи прізвище та ініціали автора, анотацію (на окремій сторінці), список використаної літератури. Стаття має просту структуру- вступ (постановка наукової проблеми, актуальність, зв´язок з найважливішими завданнями, що постають перед Україною, значення для розвитку певної галузі науки і практики - 1 абзац або 5-10 рядків);- основні дослідження і публікації з проблеми, за останній час, на яких спирається автор, проблеми виділення невирішених питань, яким присвячена стаття (0,5 -2 сторінки машинописного тексту);- формулювання мети статті (постановка завдання) - висловлюється головна ідея даної публікації, яка суттєво-відрізняється від сучасних уявлень про проблему, доповнює або поглиблює вже відомі підходи; звертається увага на введення до наукового обігу нових фактів, висновків, рекомендацій, закономірностей або уточнення відомих раніше, але недостатньо вивчених. Мета статті випливає з постановки наукової проблеми та огляду основних публікацій з тем (1 абзац, або 5-10 рядків);- виклад змісту власного дослідження - основна частина статті. В ній висвітлюються основні положення і результати наукового дослідження, особисті ідеї, думки, отримані наукові факти, програма експерименту. Аналіз отриманих результатів, особистий внесок автора в реалізацію основних висновків тощо (5-6 сторінок); - висновок, в якому формулюється основний умовивід автора, зміст висновків і рекомендацій, їх значення для теорії і практики, суспільна значущість та перспективи (1/3 сторінки. наукові статті зараховуються як фахові при наявності таких необхідних елементів: постановка проблеми у загальному вигляді та її зв´язок із важливими науковими чи практичними завданнями; аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв´язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття; формулювання цілей статті (постановка завдання); виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку.При написанні наукової статті слід дотримуватись певних правил: у правому верхньому куті розміщується прізвище та ініціали автора; за необхідністю вказуються відомості, що доповнюють дані про автора;- назва статті стисло відбиває її головну ідею, думку (краще до п´яти слів);- ініціали ставлять перед прізвищем;- слід уникати стилю наукового звіту;- недоцільно ставити риторичні запитання; більше користуватись розповідними реченнями;- не перевантажувати текст цифрами при переліках тих чи інших думок, положень, вимог;- прийнятним у тексті є використання словосполучень переліку: «спочатку», «зрозуміло що», «на початку», «спершу», «потім», «дійсно», «далі», «нарешті», «по-перше», «по-друге», «можливо», «задумкою», «заданими», «між іншим», «в зв´язку з тим», «на відміну», «поряд з цим», тощо. - цитати в статті використовуються дуже рідко (можна в дужках зробити посилання на ученого, який вперше дослідив проблему); - усі посилання на авторитети подаються на початку статті, основний обсяг присвячується викладу власних думок автора;- стаття має завершуватись конкретними висновками і рекомендаціями та додається список використаних джерел. Рукопис статті підписується автором і подається (разом з дискетою) до редакції у двох примірниках. В окремих випадках в науковій статті до фахових видань дається анотація (резюме) українською, російською і англійською мовами.
46 Вимоги до оформлення курсової роботи Курсові роботи умовно поділяють на: 1 – вступну частину, 2 – основну частину, 3 – список використаних джерел, 4 – додатки. Вступна частина повинна мати такі структурні елементи: титульний лист, зміст, перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів Основна частина містить такі структурні одиниці: вступ, текст курсової роботи, висновки, рекомендації, перелік посилань. Додатки розміщують після основної частини курсової роботи. Структурні елементи “титульний лист”, “зміст”, “вступ”, “текст”, “висновки”, “перелік посилань” є обов’язковими. Обсяг курсової роботи – 1 др.арк./20-25 сторінок машинописного тексту/35-40 рукописних сторінок; кількість джерел – не менше 25. Титульний аркуш є першою сторінкою курсової роботи і є основним джерелом бібліографічної інформації, необхідної для оброблення та пошуку документа. Титульний аркуш повинен мати відомості, які подають у такій послідовності:а) назва міністерства і навчального закладу;б) гриф допущення до захисту;в) прізвище, повні ім’я і по батькові автора г) повна назва документа;д) підписи відповідальних осіб, включаючи керівника роботи;е) рік виконання курсової роботи;Зміст вміщує в собі перелік скорочень, умовних позначень, символів, одиниць і термінів (якщо вони є), вступ, заголовки розділів і підрозділів (якщо вони є), висновки, список використаних джерел, додатки (якщо вони є) із вказівкою номера сторінки, з якої починається розділ чи підрозділ. У вступі має бути: Актуальність проблеми, яка зумовила вибір теми дослідження, коротко викладена історія питання (ступінь вивчення теми) за хронологічним чи концептуальним принципом. Об’єкт дослідження:… Предмет дослідження:… Мета дослідження: вивчити і науково обгрунтувати… Гіпотеза дослідження (якщо вона є):…У відповідності з метою і гіпотезою дослідження ставляться такі завдання: Методи дослідження:Наукова новизна дослідження полягає у тому…Практичне значення дослідження. Логіка дослідження зумовила структуру курсової роботи: вступ, …розділи, висновки, список використаних джерел із…найменувань, …додатків. Загальний обсяг…сторінок. Текст курсової роботи – це виклад відомостей про предмет (об’єкт) дослідження, які є необхідними й достатніми для розкриття сутності означеної роботи (опис теорії, методів роботи) та її результати.Висновки вміщують безпосередньо після викладу тексту, починаючи з нової сторінки.Висновки повинні містити в собі синтез “наскрізних” висновків за розділами, оцінку повноти вирішення поставлених завдань.У курсовій роботі на основі одержаних висновків можуть наводитись рекомендації. Рекомендації вміщують після висновків, починаючи з нової сторінки. Текст рекомендації може поділятись на пунктПерелік джерел, на які є посилання в основній частині курсової роботи, наводять у кінці тексту, починаючи з нової сторінки. Його розміщують в алфавітному порядку і складають відповідно до чинних стандартів (див. Додаток Е).
Вимоги до ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ СПЕЦІАЛІСТА Основними завданнями є: систематизація, закріплення та розширення теоретичних знань освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста; - висунення проблеми, що не одержала достатнього висвітлення у науковій літературі; - виявлення і введення у науковий обіг нових джерел повідомлення на цій основі нових фактів; - встановлення нових зв`язків між відомими явищами; - самостійні висновки, рекомендація про використання запропонованих матеріалів і висновків у науці та практиці.Обсяг (без бібліографії та без додатків) дипломної роботи спеціаліста: комп`ютерний набір – до 2-х друк. аркушів/48 сторінок машинописного тексту (відповідно: вступ – до 5 стор., висновки – 3-4 стор.). Список використаних джерел складає приблизно 50 джерел.Титульний аркуш містить (у такій послідовності): а) назву міністерства та вищого навчального закладу, де виконано дипломну роботу; б) гриф допущення до захисту; в) прізвище, ім’я, по батькові автора роботи; г) повну тему роботи; д) відомості про наукового керівника; е) місто і рік виконання. Зміст містить: перелік скорочень та умовних позначень (якщо вони є); вступ; заголовки розділів і підрозділів (якщо вони є); висновки; список використаних джерел; резюме; додатки (якщо вони є), із вказівкою номера сторінки. Якщо в дипломній роботі вжиті маловідомі скорочення, специфічна термінологія, позначення і таке інше, то їх перелік подається у вигляді окремого списку, який розміщується після ЗМІСТУ, перед ВСТУПОМ. Незалежно від цього при першій появі цих елементів у тексті дипломної роботи наводять їх розшифровку.Вступ (не більше 5 сторінок) розкриває сутність наукової проблеми, її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, стан розробленості, обґрунтування необхідності проведення дослідження. Далі подається загальна характеристика дипломної роботи у такій послідовності: Актуальність проблеми, яка зумовила вибір теми дослідження (формулюється доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв’язаннями проблеми) Об’єкт дослідження (процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення);Предмет дослідження (міститься в межах об’єкта – саме на ньому повинна бути спрямована увага, оскільки він визначає тему ДР); Мета і завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети; Методи дослідження, використані для досягнення поставленої в дипломній роботі мети;Матеріал дослідження і його обсяг, використаний для досягнення поставленої в дипломній роботі мети; Наукова новизна, (коротка анотація нових положень або рішень, запропонованих автором особисто, з обов’язковою вказівкою на відмінність цих положень від вже відомих);Практичне значення одержаних результатів; Апробація результатів дослідження (наводяться дані щодо участі автора в конференціях, колоквіумах та щодо публікацій); Основна частина[1] складається з розділів (підрозділів, підпунктів тощо). В розділах основної частини подають:- огляд спеціальної літератури (з особливим наголосом на літературі останніх років і літературі іноземними мовами) і вибір напрямків досліджень (загальний обсяг огляду не повинен перевищувати 20% обсягу основної частини дипломної роботи); - аналіз і результати власних досліджень автора з обов’язковим висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми. Висновки бувають двох видів – висновки до розділів і загальні висновки. Висновки до розділів можуть містити пронумероване викладення Вимоги ДО ОФОРМЛЕННЯ МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ самостійним науковим дослідженням, що має внутрішню єдність і відображає хід і результати розробки обраної теми. Робота магістра повинна:- відповідати сучасному рівню розвитку науки, а її тема – бути актуальною;- відбивати як загальнонаукові, так і спеціальні методи наукового пізнання, правомірність використання яких всебічно обґрунтовується у кожному конкретному випадку їх використання;- містити принципово новий матеріал, що включає опис нових фактів, явищ і закономірностей або узагальнення раніше відомих положень з інших наукових позицій або у зовсім іншому аспекті;- передбачати елементи наукової полеміки; наводити вагомі й переконливі докази на користь обраної концепції, всебічно аналізувати і доказово критикувати протилежні їй точки зору.Обсяг (без бібліографії та без додатків) роботи магістра: комп`ютерний набір – до 3-х друк. аркушів/70 сторінок машинописного тексту (відповідно: вступ – до 5 стор., висновки – 3-4 стор.). Список використаних джерел складає приблизно 70 джерел.Титульний аркуш містить (у такій послідовності): - назву міністерства та вищого навчального закладу, де виконано дипломну роботу магістра;- гриф допущення до захисту; - повну тему роботи; - прізвище, ім’я, по батькові автора роботи;- відомості про наукового керівника; - місто і рік виконання. Зміст містить: перелік скорочень та умовних позначень (якщо вони є); вступ; заголовки розділів і підрозділів (якщо вони є); висновки; список використаних джерел; резюме; додатки (якщо вони є), із вказівкою номера сторінки. Приклад змісту наведено у Додатку Д.Вступ (не більше 5 сторінок) розкриває сутність наукової проблеми, її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, стан розробленості, обґрунтування необхідності проведення дослідження. Далі подається загальна характеристика дипломної роботи магістра у такій послідовності: Актуальність проблеми, яка зумовила вибір теми дослідження (формулюється доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв’язаннями проблеми); Об’єкт дослідження (процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення);Предмет (міститься в межах об’єкта – саме на ньому повинна бути спрямована увага, оскільки він визначає тему дипломної роботи магістра); Мета і завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети; Методи дослідження, використані для досягнення поставленої в МР мети;Матеріал дослідження і його обсяг, використаний для досягнення поставленої в дипломній роботі мети;Наукова новизна, (коротка анотація нових положень або рішень, запропонованих автором особисто, з обов’язковою вказівкою на відмінність цих положень від вже відомих); Практичне значення одержаних результатів; Апробація результатів дослідження (наводяться дані щодо участі автора в конференціях, колоквіумах та щодо публікацій);Положення, що їх винесено на захист (коротка анотація нових положень або рішень, запропонованих автором особисто, з обов`язковою вказівкою на відмінність цих положень від вже відомих);Структура роботи (наприклад: “Логіка дослідження зумовила структуру дипломної роботи: вступ, ...розділи, висновки, список використаних джерел із ... найменувань, ...додатків. Загальний обсяг ...сторінок”).
Бакалаврська робота – це кваліфікаційний документ, на підставі якого визначається рівень кваліфікації та здатність до професійної діяльності. Показником якості підготовки бакалаврів є розробка ними реальної проектної роботи, яка виконана на матеріалах конкретного об'єкту або виконання науково – дослідної роботи. Випускна робота бакалавра повинна відповідати наступним вимогам:- бути самостійною проектною розробкою, присвяченою побудові математичних моделей та розв’язанню задач з застосуванням прикладних пакетів до ПЕОМ, вирішенню актуальних питань в області побудови інформаційних систем або дослідження певної проблеми з урахуванням сучасних досягнень науки, техніки і передового досвіду;- включати в себе елементи нових практичних розробок, які б сприяли ефективному вирішенню досліджуваної теми;- відповідати загальноприйнятим правилам використання літературних джерел і опублікованих матеріалів, вимогам держстандартів по створенню інформаційних систем і технологій або правилам оформлення звітів у сфері науки і техніки, а також базуватися на широкому використанні /де це можливо і необхідно/ пакетів прикладних програм і стандартних програмних засобів;- якщо випускна робота має прикладний характер, то при її написанні необхідно використати практичний матеріал реального підприємства чи відомства /промислового підприємства, об'єднання, акціонерного товариства, банку, міністерства та інших організацій/;- для випускних робіт, які мають теоретичне значення, розробки повинні бути направлені на вивчення малодосліджених питань побудови та реалізації розрахункових алгоритмів, інформаційних систем або їх окремих елементів з метою інтеграції їх в діючі інформаційні системи;- структура і обсяг випускної роботи, а також її оформлення повинні відповідати вимогам даних методичних рекомендацій.Тема бакалаврської роботи обирається студентом згідно з напрямком його науково–практичної роботи під час навчання, на основі матеріалів бази практики. Студент пише заяву на ім’я зав.кафедрою на затвердження теми випускної бакалаврської роботи, підписує її у керівника і за підписом зав.кафедрою формується наказ по інституту.