130. Стан і проблеми міжнародного виробничого кооперування в Україні.

Міжнародна виробнича кооперація передбачає існування спеціалізованих на основі МПП підприємств, які взаємодіють один з одним на одному або на різних стадіях виробництва готової продукції або переробки сировини. У контексті спільної господарської діяльності підприємств республік колишнього СРСР найбільшого розвитку набули міжнародні коопераційні зв'язки українських підпр-ств з партнерами з країн СНД, насамперед РФ. Однак слід зазначити, що дезінтеграційні напрямки прийняття рішень молодими незалежними державами у перші роки незалежності призвели до розриву іноді найефективніших та безальтернативних у даних умовах (для обох сторін) коопераційних відносин. Особливо рішуче стала на шлях самозабезпечення та внутрішнього замикання технологічних циклів РФ. Україна, на відміну від свого сусіда, не змогла швидко та у деяких випадках взагалі – знайти заміну традиційним партнерам всередині країни. Це стало одним з найпотужніших факторів економічного спаду в країні.

Сьогодні стало очевидним те, що повноцінної заміни колишнім партнерам просто не існує у даних умовах, так само як і те, що західні підприємства часто нездатні кооперуватись з українськими не лише через невідповідність різних технічних стандартів, але й через суперечність інтересів щодо розвитку найперспективніших обробних галузей (тобто бажання залишити українській стороні ту частину циклу вироб-ва продукції, на якій створюється невелика частина додаткової вартості – вир-во сир-ни та напівфабрикатів, остаточне збирання продукції з готових вузлів та агрегатів). Тому у структурі коопераційних зв'язків україни і досі найбільше значення мають зв'язки з підприємствами країн СНД, а насамперед – з РФ. Розвиток саме цієї сфери взаємодії є найперспективнішим для багатьох українських виробництв. Одним з найамбіційніших проектів відтворення виробничої кооперації, є проект створення фінансово-промислових груп (ФПГ). Цей проект передбачав кооперацію не лише у виробничій, але і в науково-технічній сфері. Зокрема, існують реальні передумови формування таких виробничо-технологічних комплексів:

• “Трансхром” (видобуток хромітових руд, вир-во метану і пропану);

• “Трансметалпрокат” (вир-во металопрокату і газових труб великих діаметрів);

• “Трансстирол” (вир-во стирольних пластиків);

• “Трансмет” (вир-во металургійн продукції);

• “Фосфорхім” (вир-во фосфорн добрив);

• “Трансцукор” (технології вирощ-ня цукров буряків і вир-ва цукру);

• “Трансмаш” (транспортне машинобуд-ня)

• “Транснафтотруба” (вир-во труб нафтового асортименту)

Але створення ФПГ наштовхнулося на проблему узгодження принципових положень законодавчого регул-ня на національн та міжнародн (двосторон) рівнях. В україні найбільші суперечки виникли у питаннях щодо пільг ФПГ, місця банківського капіталу у таких стр-рах.

У контексті загальносвітового розвитку (тенденцій до об'єднання банківськ кап-лів і можливостей пром підпр-ств) переваги великомасштабного бізнесу на коопераційній основі на міжнародних ринках майже безальтернативний.

Однією з галузей, де Україна плідно кооперується з російськими підприємствами, є авіаційна (вир-во літаків Ан-70, авіадвигунів для російських літаків і гелікоптерів).

Зважаючи на офіційно проголошений курс інтеграції України до ЄС досить складним у сучасних умовах буде завдання встановлення і пожвавлення коопераційних відносин із західними підприємствами. У цьому напрямку можна використати кооперацію з колишніми партнерами по РЕВ як “трамплін” на захід, оскільки такі країни, як Польща, Чехія, Угорщина є одними з найреальніших кандидатів до вступу до ЄС. Правда, ці країни самі змушені вирішувати схожі проблеми, адже європейська економіка прагне до дедалі більшої замкнутості, насамперед у сфері виробничої кооперації.