48. Інтелектуальна власність, авторське право та комерційна таємниця.

Інтелектуальна власність (скорочено «ІВ», англ. intellectual property) - результат інтелектуальної, творчої діяльності однієї людини ( автора, виконавця, винахідника та інш. ) або кількох осіб.

Законодавство, яке визначає права на ІВ, базується на праві кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, які, будучи благом не матеріальним, зберігаються за його творцями і можуть використовуватися іншими особами лише за узгодженням з ними, крім випадків, визначених законодавством.

Поняття «ІВ» виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у галузі науки, виробництва, мистецтва і літератури.

Авторське право (скор.: АП) — набір виключних прав, які дозволяють авторам літературних, мистецьких та наукових творів отримати соціальні блага від результатів своєї творчої діяльності. АП історично виникло внаслідок потреби захистити права авторів літературних творів та творів мистецтва; нині АП поширюється фактично на будь-які результати творчої діяльності, включаючи комп'ютерні програми, бази даних, фільми, фотографії і скульптури, архітектурні проекти, рекламні проспекти, карти і технічні креслення.

Авторське право є ключовою галуззю права інтелектуальної власності; воно призначене захищати лише зовнішню форму вираження об'єкта (твір, малюнок, збірник, фотографія та інше), тобто їхнє «матеріальне втілення». Авторське право не може використовуватись для захисту абстрактних ідей, концепцій, фактів, стилів та технік, що можуть бути використані у творі. Іншими словами, якщо ви придумали новий та зручний спосіб зав'язування шнурків на взутті, новий спосіб приготування яєчні або новий склад розчину для надування мильних пузирів і видали брошуру, у якій було описано ці способи — то авторське право захищатиме лише текст брошур, а не винайдені вами способи та речовину. Комерці́йна таємни́ця — інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці^[1].

49. Стандарти інформаційної безпеки. Політика безпеки.

Інформаційна безпека (information security) — збереження конфіденційності, цілісності та доступності інформації; крім того, можуть враховуватися інші властивості, такі, як автентичність, відстежуваність, неспростовність та надійність^[3]. Складові інформаційної безпеки або такі суттєві властивості, як: конфіденційність, цілісність, доступність — тріада CIA. Інформаційні системи можна розділити на три частини: програмне забезпечення, апаратне забезпечення та комунікації з метою цільового застосування (як механізму захисту і попередження) стандартів інформаційної безпеки. Самі механізми захисту реалізуються на трьох рівнях або шарах: Фізичний, Особистісний, Організаційний. По суті, реалізація політик і процедур безпеки покликана надавати інформацію адміністраторам, користувачам і операторам про те як правильно використовувати готові рішеня для підтримки безпеки

Британський інститут стандартів (BSI) і Міжнародна організація із стандартизації (ISO) за підтримки комерційних організацій, серед яких Shell, National Westminster Bank, Midland Bank, Unilever, British Telecom, Marks & Spencer, Logica та інші, розробили та впровадили стандарти інформаційної безпеки BS7799 та ISO17799. Вони, разом із такими загальновідомими міжнародними стандартами, як ISO9000, ISO14001, OHSAS18001, AS9100, здобули широке визнання у світі. Зазначені стандарти, узагальнивши найпередовіші досягнення в організації інформаційної безпеки підприємства чи організації, стали нормою взаємовідносин між діловими партнерами. Тому перед комерційними та державними господарськими структурами сьогодні постало важливе завдання: не тільки забезпечити надійний захист інформації, а й організувати доступ до даних і ефективну роботу з ними. Стандарти BS7799 та ISO17799 визначають загальну організацію, класифікацію даних, системи доступу, напрями планування, відповідальність співробітників, використання оцінки ризику тощо в контексті інформаційної безпеки. Стандарти передовсім призначені для економії фінансових витрат фірм, а у деяких випадках навіть запобіганню банкрутства, і не є зовнішньою обов'язковою вимогою, що призводить до додаткової статті витрат фірм. Стандарти BS7799 та ISO17799 - це модель системи менеджменту, і в цьому сенсі не є технічними стандартами. До них не надається тих чи інших відповідних алгоритмів кодування, окрім вимоги "Особливо важлива інформація повинна бути закодована". Фірма, базуючись на загальних принципах застосування стандартів, самостійно вирішує, яка інформація є для неї важливою і в який спосіб необхідно провести її кодування. Офіційні Рекомендації із застосування стандартів є гнучкими і залежать від сфери бізнесу: торгівля, банківська та страхова справа тощо. Такий підхід до інформаційної безпеки на основі мети і завдань менеджменту, а не фіксованих технічних специфікацій, є принциповим для BS7799 та ISO17799 як стандартів системи управління.

Політика інформаційної безпеки — набір вимог, правил, обмежень, рекомендацій, які регламентують порядок інформаційної діяльності в організації і спрямовані на досягнення і підтримку стану інформаційної безпеки організації. Метою ПІБ має бути впровадження та ефективне управління системою забезпечення інформаційної безпеки, спрямованої на:

• захист інформаційних активів організації,

• забезпечення стабільної діяльності організації,

• мінімізації ризиків інформаційної безпеки,

• створення позитивних для організації інф. відносин з партнерами, клієнтами та всередині організації.

Основним завданням інформаційної безпеки є захист інформаційних активів від зовнішніх та внутрішніх навмисних та ненавмисних загроз.

*50 Загрози, що походять з Internet. Правила безпечної роботи в Internet.

Автори звіту Security Intelligence Report повідомляють, що кіберзлочинці почали активно використовувати методи соціальної інженерії, які полягають в обмані жертв і виманюванні у них паролів або їх персональних даних. В кінці 2010 року збільшилося використання саме таких методів, а 60% шкідливого ПЗ було направлено на крадіжку персональних даних користувачів. Також зловмисники активно застосовували фішинг з використанням соціальних мереж. Кількість таких атак за рік збільшилася більш ніж на 1200% - з 8,3% у січні 2010 року до 84,5% в грудні 2010го. Інтерес до соціальних мереж пояснюється також тим, що такого роду атака дозволяє швидко заразити комп'ютери інших користувачів через контакт-лист. При цьому фахівці з безпеки навчилися швидше виявляти шкідливе ПЗ. Рівень виявлення шкідливого рекламного ПЗ за півроку зріс на 70%. Особливо популярними в минулому році стали підроблені антивіруси. П'ять найбільш популярних шахрайських антивірусів стали причиною 70%, або близько 13 млн. заражень комп'ютерів. Захистіть свою конфіденційність Добре поміркуйте, перш ніж публікувати будь-які свої особисті дані або особисті дані родичів. Дізнайтеся про доступні фільтри та налаштуйте параметри конфіденційності так, щоб сторонні особи не мали змоги переглядати ваш профіль.

Критично оцінюйте інформацію з неперевірених джерел. Не сприймайте на віру все, про що пишуть в Інтернеті.

Пам'ятайте, що Інтернет — це громадське місце. Не публікуйте висловлювань і фотографій, за які згодом довелося б ніяковіти! Дізнайтеся, яка поведінка вважається образливою або неприпустимою. Правильно поводьтеся та дізнайтеся, як повідомити про неналежну поведінку інших.

Будьте уважними, копіюючи та поширюючи матеріали. Майте на увазі, що якщо ви безпосередньо скопіюєте вміст веб-сайту та видасте його за свою власну роботу, це може бути незаконним. Також незаконним може виявитися копіювання та поширення музики та інших мультимедійних матеріалів. Обов'язково ознайомтеся з обмеженнями, які накладають авторські права.

Будьте обережними під час зустрічі з людьми, з якими ви познайомилися по Інтернету. Для зустрічі з людиною, з якою ви раніше спілкувалися лише по Інтернету, оберіть безпечне громадське місце та повідомте знайомих про те, де ви перебуваєте.

Зробіть паузу та подумайте, перш ніж завантажувати зображення безпосередньо зі свого мобільного телефону. Це швидкий і зручний спосіб обміну новими фотографіями, але слід упевнитися в тому, що вони підходять для пересилання по Інтернету.

Майте на увазі, що мобільні пристрої іноді містять не менше конфіденційних даних, ніж ПК. На мобільних пристроях можуть зберігатися повідомлення електронної пошти, контакти та навіть паролі, які вводилися для входу на веб-сайти.

Будьте обережними, повідомляючи про місце свого перебування. Деякі служби дають змогу повідомити про місце свого перебування друзям та іншим особам зі списку контактів. Надавайте такі відомості лише тим, кому ви довіряєте.

Пам'ятайте, що передача даних може бути платною. Під час користування веб-послугами по мережі інтернет-провайдера можуть передаватися досить великі обсяги даних. Щоб дізнатися тарифи за передачу даних, зверніться до свого інтернет-провайдера.