5. Людські потреби та їх особливості

Економіка виникла, функціонує і розвивається задля задоволення усієї різноманітності потреб людини.

Потреби - відчуття нестачі певних благ, бажання володіти ними. Потреби – це бажан­ня споживачів придбати та використати товари і послуги, котрі прино­сять їм задоволення (користь).

Потреби можна систематизувати і класифікувати – насамперед за їх суб’єктами.

За своїми суб’єктами потреби поділяються на індивідуальні (особисті) – потреби у споживчих благах (у кожної особи вони мають кількісні і якісні особливості, втамовуються специфічним набором спо­живчих благ); колективні (зокрема, потреби колективу працівників під­приємства у кваліфікованому керівництві, відповідних умовах праці, сприятливому моральному кліматі, високих заробітках тощо); суспільні (наприклад, потреби у соціальному захисті, економічному зростанні, забезпеченні роботою і таке інше).

Крім того, можна виділити потреби суб’єктів економіки – домаш­ніх господарств (сімей), підприємств (фірм) і держави.

Домашні господарста є власниками виробничих ресурсів, тому вони мають потребу у їх найраціональнішому застосуванні; підприємства (фірми) потребують зростання рентабельності (доходності) виробницт­ва, підвищення конкурентоздатності своїх товарів; держава відображає потребу в економічній цілісності, зростанні своїх доходів (бюджету), сплаті податків та багато іншому.

За об’єктами людські потреби поділяються насамперед на фізіо­логічні (у їжі, питві, одязі, житлі, продовженні роду тощо), які пород­жуються біологічною сутністю людини, і соціальні (потреби у спілку­ванні, праці, освіті, інформації, охороні здоров’я, творчості, самовира­женні та тому подібні), що породжуються соціальною суттю людини.

Виділяють також потреби матеріальні (у матеріальних благах) і духовні (у духовних благах).

Наведена класифікація багато в чому дуже умовна. Зокрема, осо­бисті, колективні і суспільні потреби значною мірою перекриваються, тобто співпадають. А те, що ще вчора не було першочерговою потре­бою і вважалося предметом розкоші, нині стало предметом першої необхідності (зокрема, телевізор, персональний комп’ютер чи мобільний телефон). Те, що є предметом розкоші для однієї сім’ї, для іншої – з високим достатком – є предметом нагальної необхідності (приміром, басейн чи тенісний корт).

Людина намагається втамувати передусім найнагальніші свої по­треби, що стає рушійним мотивом її господарської поведінки. Однак, коли одні потреби втамовуються, на черзі виникають інші. Старі, уже задоволені потреби перестають відігравати мотиваційну роль, а програ­му людської діяльності визначають нові, ще не задоволені запити. Отже, потреби визначають зміст майбутньої господарської діяльності людини, а результат цієї діяльності повинен задовольняти потреби на прийнятному рівні.

З економічними потребами людини пов’язані її економічні інте­реси, тобто усвідомлені людьми економічні потреби. Економічні інтере­си є спонукальним мотивом виробництва, вони реалізуються у госпо­дарській діяльності людей. Інтересом для найманого працівника є заробітна плата, для підприємця – прибуток, для банкіра – процент, для землевласника – рента. Інтереси покупця і продавця перетинаються у ціні певного блага, однак інтерес першого полягає у її зниженні, а дру­гого – у зростанні.

Уся сукупність потреб впливає на виробництво, кількість і номенклатуру створених у ньому благ. Але не лише потреби впливають на вироб­ництво, останнє породжує усе нові і нові потреби (зокрема, тільки після появи холодильника чи пральної машини у виробництві у них з’явилася масова потреба).

Отже, потреби зумовлюють розширення виробництва та зміни у його змісті, а виробництво – розширення (зростання) потреб. Так відбу­вається економічний розвиток: потреби та виробництво “підштовхують” одне одного у своєму поступальному русі.

В економіці діє закон безмежного зростання потреб.

Поскільки в економіці діє закон безмежного зростання потреб людей, то і виробництво зростатиме безмежно. Водночас, можливості у задово­ленні потреб наштовхуються на обмеженість (рідкісність) виробничих ресурсів.