Та плановій економічних системах

РИНКОВА ЕКОНОМІКА	ОЗНАКИ	ПЛАНОВА ЕКОНОМІКА
Економічна: задоволення особистих потреб	◄ Головна мета ►	Політична: задоволення насамперед суспільних потреб
Максимізація вигоди, економічне зростання	◄ Головний мотив ►	Максимізація обсягів виробництва продукту
Ринок, конкуренція	◄ Форма організації ►	Централізоване директивне чи нормативне планування
Вільний або регульований ринок	◄ Форма товарного обміну ►	Плановий розподіл і обмежений ринок
Гармонізація інтересів, досягнення економічної рівноваги	◄ Роль держави ►	Жорстке політичне управління економічними процесами

Поглиблення кризи і обвал командно-адміністративної системи зумовили більш чи менш масовий перехід більшості країн з плановою економікою до регульованого ринку. Економіка таких країн стала перехідною, або трансформаційною.

4. Перехід до ринку і особливості трансформаційної економіки

У сучасному світі, на початку ІІІ тисячоліття нової ери виділяються країни з чотирма типами господарських систем:

1. країни з розвиненою ринковою економікою (близько 30 країн – Західна Європа, США, Канада, Японія, Австралія та деякі інші);

2. країни, у яких формується ринкова економіка протягом дос­татньо тривалого часу, але нетоварне виробництво усе ще займає помі­тне місце – це так звані країни, що розвиваються (понад 130 країн Азії, Африки і Латинської Америки, у тому числі такі гіганти, як Індія, Індонезія, Бразилія, Нігерія тощо); ця група країн дуже диференційо­вана за рівнем економічного розвитку і розвитку ринкових відносин;

3. країни з командно-адміністративною економікою (Куба, Пів­нічна Корея і певною мірою Китай та В’єтнам);

4. країни, у економіці яких відбуваються процеси трансформації планової системи у ринкову (29 країн Європи і Азії, у тому числі усі колишні республіки СРСР, зокрема й Україна).

Наведена класифікація показує, що для абсолютної більшості кра­їн світу властива перехідна економіка. Водночас, вона дає змогу виді­лити два типи перехідної (транзинтивної) економіки:

1. економіка, що перебуває у стані переходу від натурального (традиційного аграрного) до ринкового господарства (економіка країн, що розвиваються);

2. економіка, у якій здійснюється трансформаційний перехід від планового до регульованого (соціально орієнтованого) ринкового госпо­дарства (економіка постсоціалістичних країн).

Для перехідної економіки першого типу властиві (з певними до­пущеннями) такі ознаки:

• нерозвиненість ринку і товарного виробництва;

• відсталість продуктивних сил і більшості галузей економіки;

• несформованість народногосподарського комплексу (національ­ної економіки);

• соціально-економічна відсталість, значні залишки патріархальних (родоплемінних) відносин;

• низький життєвий рівень широких верств населення, їх повна соціальна незахищеність;

• значна або й пануюча економічна роль держави.

Для багатьох країн, що розвиваються, ці ознаки є відносними. Так, значна їх група за рівнем економічного розвитку наближається до країн з розвиненою ринковою економікою (Південна Корея, Тайвань, Малай­зія, Сингапур, Туреччина, Аргентина, Бразилія, Мексика, Чилі, ПАР та деякі інші) – це так звані нові індустріальні країни.

Водночас, більшість країн, що розвиваються, є відсталими, еконо­мічно слаборозвиненими, з патріархальною економікою, рутинною тех­нікою, родоплемінною ворожнечею, диктаторськими режимами, надзви­чайною бідністю, голодом, епідеміями, незначною тривалістю життя населення, суцільною неграмотністю (Лесото та Гаїті, Руанда і Бурунді, Ботсвана та Буркіна-Фасо, Чад і Малаві, Бангладеш і Непал, Сомалі і Конго, Ефіопія та Мозамбік, Судан та Ерітрея і багато інших).

Однак ряд країн, насамперед експортери нафти, забезпечили досить високий рівень життя своїх громадян за рахунок експортних доходів, але їх економіка не зовсім ринкова, однобічна і повністю зале­жна від розвинених ринкових країн (Кувейт, Саудівська Аравія, ОАЕ, Бахрейн, Оман, Катар, Лівія, Індонезія та інші).

Інший тип перехідної економіки пов’язаний з радикальною трансформацією планової централізованої економічної системи, її перетворенням у ринкову. Тут зберігається товарна форма виробництва, система суспільного поділу праці, існують розвинені продуктивні сили індустріального типу.

Трансформаційна економіка – економіка, у якій відбуваються процеси переходу (трансформації) від планового (командно-адміні­стративного) до ринкового господарювання.

Водночас, є ряд особливостей і ознак, що вказують на необхідність та шляхи ринкових перетворень:

• монопольний характер або переважання державної власності на засоби виробництва;

• відсутність або нерозвиненість ринкового середовища – конку­ренції та вільного підприємництва;

• відсутність регулюючого впливу ринку;

• нерозвиненість ринкової структури та інфраструктури;

• порівняно невисокий рівень життя широких народних мас.

За специфікою шляхів переходу від централізованої планової до соціально орієнтованої ринкової економіки визначилося кілька груп постсоціалістичних країн:

1. країни, де намагаються запровадити ринкові відносини без руй­нування планової адміністративної системи – шляхом створення так званих “вільних економічних зон” чи реформування провідних галузей економіки (Китай, Монголія, В’єтнам);

2. країни з вираженим поступовим, еволюційним переходом до ринкової системи без соціальних потрясінь (Угорщина, Чехія, Словач­чина, Словенія, Литва, Латвія, Естонія та інші);

3. країни, що обрали шлях так званої “шокової терапії” – швид­кого переходу до ринкової економіки з соціальном “струсом” суспіль­ства (зокрема, Польща, де були для цього умови – значна частка приватної власності, ринкова заангажованість населення тощо).

Водночас, є ряд країн, де з більшим чи меншим успіхом застосо­вують елементи усіх трьох підходів. Серед них знаходиться й Україна, яка лише з 2005 року розпочала повномасштабні ринкові реформи з орієнтацією на Європейський Союз.

Специфікою трансформаційної економіки України стала несформованість її народногосподарського комплексу, цілісної національної економіки у зв’язку з тим, що українська економіка довгий час була частиною економічної системи СРСР; розрив налагоджених господарсь­ких зв’язків створив значні додаткові труднощі у ринковому економіч­ному реформуванні, як і енергетична залежність від північно-східного сусіди. народногосподарського комплексу і ринкової структури;

Втім, уже в 2005 році Україну визнали країною з ринковою економікою, а у лютому 2008 році прийняли до Світової організації торгівлі (СОТ), що відкриває перспективи її входження до світового економічного простору.