- •1. Економіка – основа життя людини і суспільства
- •2. Виробництво та його елементи
- •3. Економічні ресурси і фактори виробництва
- •4. Людина в економіці
- •5. Людські потреби та їх особливості
- •6. Альтернативність ресурсів і проблема економічного вибору
- •7. Економічний продукт
- •8. Предмет і функції економічної теорії.
- •9. Методи економічної теорії.
- •10. Економічні категорії, закони і принципи
- •Питання для семінарського заняття №1
- •Література до теми №1, лекції 1.
- •2. Суть і типи економічних систем
- •3. Ринкова економіка, її сучасні моделі
- •Та плановій економічних системах
- •4. Перехід до ринку і особливості трансформаційної економіки
- •Питання для семінарського заняття №1.
- •Література до теми № 2
2. Суть і типи економічних систем
У процесі господарської діяльності економічні відносини між людьми функціонують як певна система, яка включає об’єкти цих відносин та специфічні форми економічних зв’язків між ними.
-
Економічна система – це особливим чином впорядковані зв’язки між економічними суб’єктами (виробниками і споживачами матеріальних та нематеріальних життєвих благ).
В економічній системі господарська діяльність людей завжди є організованою, скоординованою тим чи іншим чином.
Продуктивні сили є провідним компонентом будь-якої економічної системи, однак визначальним її елементом є економічні відносини.
Зокрема, соціально-економічні відносини визначають тип системи (наприклад, пануюча приватна власність утворює один тип системи, пануюча державна – інший), а організаційно-економічні відносини є середовищем зв’язків між усіма елементами економічної системи; саме вони ніби “склеюють” компоненти системи у єдине ціле (продуктивні сили, власність та економічний механізм реалізуються через організаційно-економічні відносини).
Специфіка вказаних елементів економічної системи визначає зміст процесу праці і процесу виробництва, виробничі можливості економіки, результат виробництва (ефект виробництва, або продукт), його ефективність (співвідношення результатів і витрат).
Виробничі можливості економічної системи обмежені рідкісністю виробничих ресурсів, їх рідкісність з розвитком суспільства, як правило, зростає, адже поступово вичерпуються невідтворювані природні ресурси, а зростання і розширення економічних потреб зумовлює обмеженість інших ресурсів. Тому перед суспільством постає проблема економічного вибору, стаючи основною проблемою ефективного функціонування економічної системи.
Відображенням проблеми економічного вибору суспільства є методи вирішення трьох основних питань економіки:
Що виробляти? Які з можливих товарів та послуг повинні вироблятися даною економічною системою і протягом якого часу?
Як виробляти? За якої комбінації виробничих факторів, із застосуванням якої технології і організації виробництва повинні створюватися обрані життєві блага?
Для кого виробляти? Хто буде споживати створені продукти, оплачувати товари, здобуваючи від цього корисність? Яким буде дохід нації від виробництва даних товарів і послуг?
Економічну систему розглядають як плинне, мінливе явище, яке формується і проходить через певні ступені і фази розвитку. У взаємодії та перетворенні різних систем складається економічна цілісність сучасного світу.
У світовій економічній літературі найбільш доцільною визнана класифікація економічних систем за двома основними ознаками:
формою власності на засоби виробництва;
способом координації (регулювання) економічної діяльності.
На основі цих та деяких інших ознак виділяють такі типи економічних систем:
традиційна аграрна, або натуральна (самодостатня) економіка;
ринкова економіка;
централізована (планова, командно-адміністративна) економіка;
регульована ринкова економіка.
Визначальні риси названих типів економічних систем відображені в таблиці 2.1.
Табл. 2.1. Характеристика типів економічних систем
Визначальні ознаки системи |
Натуральна (традиційна) економіка |
Ринкова економіка |
Планова економіка |
Регульована ринкова економіка |
Форма виробництва |
Натуральна |
Товарна |
Товарна |
Товарна |
Пануюча форма власності |
Переважно общинна |
Приватна |
Державна |
Змішана (за провідної ролі приватної) |
Поділ праці |
Нерозвинений |
Розвинена система поділу праці |
Розвинена система поділу праці |
Розвинена система поділу праці |
Продуктивні сили |
Продуктивні сили доіндустріального типу |
Продуктивні сили індустріального типу |
Продуктивні сили індустріального типу |
Продуктивні сили постіндустріального типу |
Тип економічних зв’язків |
Безпосередній між виробництвом і споживанням |
Ринковий |
Плановий |
Ринковий |
Якщо об’єктами економічної системи є продуктивні сили, соціально-економічні і організаційно-економічні відносини, господарський механізм регулювання системи та їх різноманітні форми прояву, то варто виділити і її суб’єкти:
домашні господарства – власників виробничих ресурсів і споживачів товарів і послуг;
підприємства (фірми) – споживачів виробничих ресурсів і виробників товарів і послуг;
банки та інші кредитно-фінансові установи регулюють рух грошової маси і фінансові потоки, необхідні для нормального функціонування економіки;
державу (уряд) як суб’єкт економіки, який забезпечує доцільне функціонування національної економіки, контроль над ринком для забезпечення суспільних потреб.
Домашні господарства забезпечують виробництво та відтворення ресурсу праці (робочої сили), постачають виробничі фактори, самостійно приймають господарські рішення, прагнуть до максимального задоволення потреб своїх членів, використовуючи доходи від продажу ресурсів.
Фірми (підприємства) функціонують заради одержання доходу (прибутку) на принципах ризику і відповідальності, прагнуть до його максимізації, самостійно приймають господарські рішення, використовують економічні ресурси для створення життєвих благ з метою їх продажу (обміну), а прибуток – для особистого споживання його власників і для розширення виробництва.
Банки виконують функції по перетворенню вільних грошових коштів у капітал, є посередниками в його розміщенні і платежах.
Держава (уряд) здійснює політичну і юридичну владу, реалізуючи функції державного регулювання економіки.
Динамічне функціонування економічної системи забезпечує виробництво, розподіл, обмін і споживання життєвих благ.
Тип економічної системи визначається пануючою формою власності на економічні ресурси. Зокрема, основою традиційної (самодостатньої, натуральної) економіки є колективна власність сусідської чи сільської общини (у первісному суспільстві), яка може поєднуватись з елементами приватної і державної власності (у рабовласницькому і феодальному суспільствах), ринкової економіки – приватна власність у різноманітних її проявах, планової (командно-адміністративної) економіки – державна власність з елементами колективної (колгоспно-кооперативної) власності, регульованої ринкової економіки – насамперед корпоративна приватна та інтегрована власність, а також фактично усі форми власності. Тому сучасну ринкову економіку часто називають змішаною економікою (у ній “змішано” різноманітні форми власності при провідній ролі приватної).