Питання з «Історії світового театру» до іспиту з «Історії мистецтв»

Історія зарубіжного театру

1. Основні принципи театрального мистецтва. Види та жанри театрального мистецтва.

2. Виникнення давньогрецької драми і театру. Видатні драматурги Давньої Греції (Есхіл, Софокл, Еврипід, Аристофан).

3. Організація вистав у Давній Греції. Устрій античного театру.

4. Драматургія В. Шекспіра і англійський театр ХVI-XVII століть.

5. Перший період творчості В. Шекспіра. Охарактеризувати одну з п’єс цього періоду.

6. Другий період творчості В. Шекспіра. Розкрити сюжет однієї з п’єс цього періоду.

7. Третій період творчості В. Шекспіра. Охарактеризувати одну з п’єс цього періоду.

8. В. Шекспір і театр «Глобус».

9. Драматургія Ж.-Б. Мольєра і французький театр XVIІ століття.

10. Акторська та режисерська діяльність Ж.-Б. Мольєра.

11. Акторське мистецтво театру Італії ІІ пол. ХІХ століття (Ернесто Россі).

12. Творчість видатного італійського актора кінця XIX-початку XX століття Томмазо Сальвіні.

Історія російського театру

1. Народні витоки російського театру.

2. Скоморохи – перші професійні носії народної творчості.

3. Кріпосний театр Росії 60-90 років XVIII століття.

4. Акторське мистецтво російського театру ХVІІІ ст. (Ф. Волков, І. Дмитревський, П. Плавільщиков, Т. Троєпольська).

5. Акторське мистецтво російського театру першої половини XIX століття (М.С. Щепкін).

6. Творчість видатних російський акторів ХІХ ст. П. Мочалова, В. Каратигіна.

7. М. Єрмолова – видатна актриса російського Малого театру ІІ половини ХІХ – початку ХХ століття.

8. Творчість видатної актриси російського Александрінського театру 80-90 років ХІХ століття М. Савіної.

9. Драматургія Пушкіна О.С. та російський театр першої половини XIX століття.

10. Драматургія М.В. Гоголя та російський театр першої половини XIX століття.

11. Організація Московського художнього академічного театру (МХАТ).

12. Драматургія А.П. Чехова і російський театр кінця XIX-початку XX століття.

13. Режисерське та акторське мистецтво видатного діяча російського театру кінця ХІХ і початку ХХ століття К.С. Станіславського.

14. Режисерське мистецтво російського театру І половини XX століття (В.І. Немирович-Данченко).

15. Режисерське мистецтво російського театру І половини XX століття (Є.Б. Вахтангов).

16. Акторське мистецтво російського театру І половини ХХ століття (І.М. Москвін, В.І. Качалов).

17. Творчість А. Яблочкіної, І. Ільїнського, М. Черкасова, А. Коонен.

18. В.Е. Мейєрхольд – видатний майстер режисури російського театру початку ХХ століття.

Приблизні відповіді на питання білету Основні принципи театрального мистецтва. Види та жанри театрального мистецтва

Театр – мистецтво колективне

Перша специфічна особливість театру полягає в тому, що головне творіння театрального мистецтва – вистава – створюється не одним художником, як у більшості інших видів мистецтв, а багатьма учасниками творчого процесу. Драматург, актори, режисер, гример, декоратор, музикант, освітлювач, костюмер тощо - кожен вносить свою частку творчої праці в загальну справу. Тому істинним творцем в театральному мистецтві є не окрема людина, а колектив – творчий ансамбль. Колектив в цілому — автор закінченого твору театрального мистецтва - вистави.

Театр – мистецтво синтетичне. Актор – носій специфіки театру

Театр – синтез багатьох мистецтв, що взаємодіють одне з одним. До них відносяться література, живопис, архітектура, музика, вокальне мистецтво, мистецтво танцю тощо. В числі цих мистецтв є одне таке, яке належить лише театру. це — мистецтво актора. Актор не може бути відокремлений від театру, як і театр не може бути відокремлений від актора. Тому актор – носій специфіки театру. Синтез мистецтв в театрі – їх органічне поєднання в спектаклі – можливий лише в тому випадку, якщо кожне з цих мистецтв виконуватиме певну театральну функцію. Тільки акторське мистецтво театрально за своєю природою.

Дія – основний матеріал театрального мистецтва

Головним збудник сценічних переживань актора є дія. Саме в дії поєднуються в одне нерозривне ціле думки, почуття, уява та фізична поведінка актора-образа. Дія – це вольовий акт людської поведінки, направлений на виконання цілі. В дії найбільш наглядно проявляється єдність фізичного і психічного. В ньому задіяна вся людина.

Драматургія – провідний компонент театру

Драматургія, озброюючи театр ідейним змістом майбутньої вистави та найважливішим засобом театральної виразності – художнім словом, – тим самим набуває провідного ідейно-художнього значення в театральному мистецтві. Драматургія впливає на театр, театр впливає на драматургію.

Творчість актора – основний матеріал режисерського мистецтва

Актор як творець – є справжнім матеріалом для режисера. Творчі думки і мрії актора, його художній задум та наміри, почуття, творча фантазія, особистий і соціальний досвід, знання та життєві спостереження, смак, темперамент, гумор, акторська привабливість, сценічна дія та сценічні фарби – все це в цілому, – матеріал для творчості режисера.

Глядач – творчий компонент театру

Вистава заключно формується під прямим та безпосереднім впливом глядача, що, знаходячись в театрі, не лише сприймає твір театрального мистецтва, але в певній мірі бере участь і в його створенні. Велику насолоду отримує актор театру внаслідок того, що кожне його слово та рух тут же знаходять відгук в глядацькій залі. Це почуття зв’язку з глядачем, цей емоційний контакт в більшій мірі стимулює як процес самої творчості, так і процес його сприйняття. Глядач, відчуваючи на собі вплив актора, який знаходиться на сцені, в свою чергу впливає на актора своїм живим безпосереднім відгуком на сценічну дію.

Драма – один з провідних жанрів драматургії, починаючи з епохи Просвітництва, в якому зображується світ реальної людини в його гостроконфліктних, але не безвихідних відносинах з суспільством чи собою.

Комедія – вид драми, в якому дія та характери оброблені у комічній формі. Як і трагедія, народилася в Древній Греції з обрядів, які супроводжували ходи на честь бога Діоніса. Комедія, тверезо досліджуючи людську природу, висміювала пороки й омани людей. Кращі зразки цього жанру відрізняються безкомпромісністю аналізу, гостротою і сміливістю у висміюванні вад суспільства. У різних країнах виникали свої варіанти комедії.

Трагедія (у перекладі з грецької – «пісня козлів») – вид драми, пройнятий пафосом трагічного. Основу трагедії складають гострі суспільні конфлікти, корінні проблеми буття, зіткнення особистості з долею і суспільством. Трагічна колізія звичайно завершується загибеллю героя.

Мелодрама – п’єса з гострою інтригою, перебільшеною емоційністю, різким протиставленням добра і зла, морально-повчальною тенденцією.

Трагікомедія – драматичний твір, що володіє ознаками як комедії і трагедії. В основі її лежить відчуття відносності існуючих критеріїв життя; одне і те ж явище драматург бачить і в комічному, і у трагічному освітленні.