Драматургія м.В. Гоголя та російський театр першої половини XIX століття

М.В. Гоголь і театр. Значення Гоголя в ствердженні критичного реалізму в російському театрі.

Народність драматичних творів Гоголя. Погляди на театр. Гоголь про просвітницьке та виховне значення театру.

Драматургія Гоголя. Раннє знайомство з театром. Театральна діяльність Гоголя. Сатиричні та реалістичні традиції народного українського театру. Вплив російської драматургії. Участь в ліцейських спектаклях. Гоголь – актор. Початок драматургічної діяльності.

Робота над комедією «Женитьба».

Пошуки нового сюжету для комедії. Отримання від Пушкіна сюжету про мнимого ревізора. Соціальна значущість сюжету «Ревізора».

Прагнення Гоголя висміяти «все дурне в Росії», «всы несправедливості, які кояться в тих місцях і в тих випадках, де більш за все вимагається від людини справедливість».

«Ревізор» – сатира, що оголює порочність суспільного устрою та норовів дворянської та чиновничої Росії.

Система образів. Місцеві чиновники й пани. Жіночі образи. Значення образу Хлестакова, його соціальна та психологічна сутність. Значення «народної» сцени. Сатиричний характер любовних мотивів в сюжеті.

Прийом реалістичного гротеску в сюжеті та в характеристиці персонажів. Сценічність п’єси. Ремарки.

Постановка «Ревізора» в Московському театрі. Щепкін – Городничий. Ленський – Хлестаков.

Комедія «Женитьба». Творча історія п’єси. Еволюція задуму від «невинної» комедії фарсово-водевільного характеру до соціальної комедії норовів. Сатиричне зображення «домашнього» життя дворян, чиновників і купців. Соціальний зміст та психологічна сутність образів Подколесина і Кочкарёва. Косність і боязнь нового – основна риса характеру Подколесина, відсутність розумного змісту в діяльності Кочкарёва. Сатиричні образи «наречених» – Жевакина, Яичницы та Анучкина. Образи Агафьи Тихоновни, Арины Пантелеймоновыи, свахи та купця Старикова.

Значення драматургії і театральних поглядів Гоголя в розвитку російської драматургії і театру.

Організація Московського художнього академічного театру (мхат)

К. С. Ста­ніславський и В. І. Немирович-Данченко – видатні театральні діячі нового часу.

Створення Станіславським і Немировичем-Данченком Московського Художнього Загальнодоступного те­атру (1898). Новаторський характер ідейно-творчої про­грами нового театру. Розвиток МХТом кращих демократичних і реалістичних традицій російсько­го театру.

Репертуар Художнього театру в період 1898-1907 років. Його високий ідейний та художній рівень. Місце і значення в його репертуарі сучасної реалістичної драми. Визначна роль в репертуарі драматургії Че­хова і Горького. Відкриття театру трагедією О. К. Толстого «Царь Федор Иоаннович» (1898). Суспільно-політичне звучання спектаклю.

Постановка Художнім театром в період 1898-1905 рр. п’єс Чехова «Чайка» (1898), «Дядя Ваня» (1899), «Три сестры» (1901), «Вишневий сад» (1904), «Иванов» (1904). Характер трактування п’єс Чехова Художнім театром. Суспільно-політичне звучання чехов­ських вистав.

Значення чеховських вистав для поглиблення реалі­стичного методу Художнього театру. Новаторство в акторському мистецтві, режисурі і постановочних принци­пах.

Зближення Горького з Художнім театром. Бли­зькість Горькому ідейної і естетичної програми МХТ. Вплив Горького на театр.

Постановка п’єси «Мещане» (1902). Неповнота звуча­ння горьківської теми викриття «міщанства» як стихії власництва та буржуазного індивідуалізму. Заміна соціального конфлікту сімейно-психологічною драмою «батьків та дітей». Боротьба навколо постановки «Мещан».

Вистава «На дне» (1902). Викриття потворного соці­ального порядку. Основні виконавці: Станіславський – Сатин, Качалов – Барон, Москвін – Лука, Кніппер – Настя.

Постановка горьківської п’єси «Дети солнца» (1905) в розпал революційних подій 1905 року. Рішення в ній те­ми інтелігенції і народу.

Вистави «історико-побутової» і «побутової» ліній в розвитку театру. Постановка п’єс «Смерть Иоанна Грозного» (1899), «Власть тьмы» (1902), «Юлій Цезар» (1903).