6. Вивчення зовнішніх та внутрішніх характеристик

злочинності.

Вивчення зовнішніх характеристик злочинності розпочинається з аналізу її розповсюдженості. При цьому з’ясовуються як рівень злочинності, так і її інтенсивність.

Загальна розповсюдженість злочинності встановлюється за загальною кількістю зареєстрованих злочинів у році чи по загальній кількості виявлених злочинців.

Мотиваційна характеристика злочинності з’ясовується шляхом виділення різних мотивів і виявлення зареєстрованих злочинів, які вчинені з цих мотивів, і осіб, що їх вчинили.

Найбільш розповсюдженим є виділення при статистичному аналізі злочинності таких видів злочинності, як:

а) навмисна (політична, насильницька, корислива);

б) необережна.

Політична – злочинність – це прояви ворожого ставлення до конституційних основ держави і суспільства.

До насильницьких відносять такі злочини, при вчиненні яких насильство є елементом мотивації, а не просто засобом досягнення мети.

Корислива злочинність кримінологами поділяється на:

• загально кримінальну;

• економічну або господарчо-корисливу;

Порівняння мотиваційної характеристики злочинності в різні періоди і в

різних регіонах дозволяє виділити те коло проблемних ситуацій і особистністних характеристик, які вимагають більш ретельного аналізу.

Соціальна спрямованість встановлюється за об’єктом злочинних

посягань, який закріплений в Особливій частині Кримінального кодексу України у вигляді назви глави – їх ІЗ.

При кримінологічному аналізі виділяють такі види злочинності:

1. проти особи, її прав, власності;

2. проти держави;

3. проти суспільних інтересів;

4. військова злочинність.

Вивчення соціально-територіальної розповсюдженості злочинності

Здійснюється шляхом виділення регіонів по адміністративному критерію.

Соціально-групова розповсюдженість характеризує втягування в злочинність представників різних соціальних груп і прошарків населення, що встановлюється при аналізі даних про злочинців, а також особливості їх кримінальної поведінки. Інформацію дає і аналіз фактів злочинів.

Ступінь суспільної небезпеки злочинності вивчають різними шляхами. Найбільш простий – це виявлення співвідношення зареєстрованих злочинів різної тяжкості:

• тяжких;

• так званих малозначних;

• середньої тяжкості, т.д.

При цьому кримінологи керуються положеннями Кримінального кодексу

України (у подальшому КК). Кримінальна статистика будується у відповідності з його положеннями.

Активність злочинності проявляється, по-перше, у тому, що злочинцям вдається вчинити до викриття не один злочин. По-друге, ця активність дає про себе знати в тому, що злочинці не просто використовують зручні для вчинення умови, але й свідомо створюють умови, які сприятливі для кримінальної поведінки, у т.ч. застосовують при цьому професійні кримінальні навички та досвід.

Активність злочинності тісно пов’язана з кримінальним професіоналізмом, який характеризується;

1. стійкістю виду злочинних занять, наявністю у злочинців певних

спеціальних знань та навичок, необхідних для заняття злочинною діяльністю;

2. певною кримінальною спеціалізацією цих осіб, вчиненням переважно

однорідних злочинів;

3. злочинна діяльність для цих осіб є основним (а іноді єдиним)

джерелом отримання доходів;

4. зв’язком з асоціальним середовищем;

Організованість злочинності – це складне явище, яке проявляється в

організованих злочинах, про що велась мова (у попередніх розділах).

Проте потрібно відрізняти організованість злочинності та організовану злочинність. Розглянута характеристика злочинності вимагає застосування різноманітних методів дослідження для її виявлення, у тому числі ретельного вивчення кримінальних справ, опитування засуджених, свідків, інших осіб.