- •1.1. Визначення інформації
- •1.2. Визначення алгоритму
- •1.3. Виконавці алгоритмів
- •1.4. Способи описання алгоритмів
- •1.5. Властивості алгоритмів
- •1.6. Поняття обчислювальної складності
- •1.7. Класи алгоритмів
- •1.7.1. Експоненційні алгоритми та перебір
- •1.7.2. Алгоритм із поверненнями назад
- •1.7.3. Машини Тьюринґа
- •Будь-який алгоритм може бути реалізований відповідною машиною Тьюринґа.
- •Усе, що реалізовано в одній з цих конструкцій, можна зробити і в інших.
- •1.7.4. Рекурсія та її використання
- •1.7.5. Теза Чорча. Алгоритмічно нерозв’язні проблеми
- •2.1. Поняття структури даних
- •2.2. Рівні описуваннявання даних
- •2.3. Класифікація структур даних у програмах користувача й у пам’яті комп’ютера
- •2.4. Основні види складених типів даних
- •2.4. Структури даних у пам’яті комп’ютера
- •2.4.1. Структури даних в оперативній пам’яті
- •2.4.2. Сд у зовнішній пам’яті
- •3.1. Поняття структури даних типу «масив»
- •3.2. Набір допустимих операцій для сд типу «масив»
- •3.3. Дескриптор сд типу «масив»
- •3.4. Ефективність масивів
- •3.5. Зберігання багатовимірних масивів
- •3.6. Сд типу «множина»
- •3.7. Сд типу «запис (прямий декартовий добуток)»
- •3.8. Сд типу «таблиця»
- •3.9. Сд типу «стек»
- •3.9.1. Дескриптор сд типу «стек»
- •3.9.2. Області застосування сд типу «стек»
- •3.10. Сд типу «черга»
- •3.11. Сд типу «дек»
1.4. Способи описання алгоритмів
Існують такі способи описання алгоритмів:
словесний,
формульний,
графічний,
алгоритмічною мовою.
Першій спосіб – це словесний опис алгоритму. Словесний опис потребує подальшої формалізації.
Другий спосіб – це подавання алгоритму у вигляді таблиць, формул, схем, малюнків тощо. Він є найбільш формалізованим та дозволяє описати алгоритм за допомогою системи умовних позначень.
Третій спосіб – запис алгоритмів за допомогою блок-схеми. Цей метод був запропонований в інформатиці для наочності подання алгоритму за допомогою набору спеціальних блоків. Основні з цих блоків подані на рис. 1.1.
Четвертий спосіб – це мови програмування. Справа в тому, що найчастіше в практиці виконавцем створеного людиною алгоритму являється машина і тому він має бути написаний мовою, зрозумілою для комп’ютера, тобто мовою програмування.
Рис. 1.1. Блоки для подання блок-схем.
1.5. Властивості алгоритмів
Розглянемо такі властивості алгоритмів: визначеність, скінченність, результативність, правильність, формальність, масовість.
Визначеність алгоритму. Алгоритм визначений, якщо він складається з допустимих команд виконавця, які можна виконати для деяких вхідних даних.
Приклад 1.3. Невизначеність виникне в алгоритмі (x+y)/(a-b), якщо в знаменнику буде записано, наприклад, 92 – 92 (ділення на нуль неприпустиме).
Невизначеність виникне, якщо деяка команда буде записана неправильно, бо така команда не належатиме до набору допустимих команд виконавця, (x+y)/(a-b).
Скінченність алгоритму. Алгоритм повинен бути скінченним – послідовність команд, які треба виконати, мусить бути скінченною. Кожна команда починає виконуватися після закінчення виконання попередньої. Цю властивість ще називають дискретністю алгоритму.
Приклад 1.4. Алгоритм (x+y)/(a-b) — скінченний. Він складається з трьох дій. Кожна дія, у свою чергу, реалізується скінченною кількістю елементарних арифметичних операцій. Нескінченну кількість дій передбачає математичне правило перетворення деяких звичайних дробів, таких як 5/3, у нескінченні десяткові дроби.
Результативність алгоритму. Алгоритм результативний, якщо він дає результати, які можуть виявитися і невірнимим.
Наведені вище алгоритми є результативними. Прикладом нерезультативного алгоритму буде алгоритм для виконання обчислень, в якому пропущена команда виведення результатів на екран тощо.
Правильність алгоритму. Алгоритм правильний, якщо його виконання забезпечує досягнення мети.
Приклад 1.5. Наведені вище алгоритми є правильними. Помінявши місцями в алгоритмі з прикладу 1.2 будь-які дві команди, отримаємо неправильний алгоритм.
Формальність алгоритму. Алгоритм формальний, якщо його можуть виконати не один, а декілька виконавців з однаковими результатами. Ця властивість означає, що коли алгоритм А застосовують до двох однакових наборів вхідних даних, то й результати мають бути однакові.
Приклад 1.6. Наведені алгоритми задовольняють цю умову, їх можуть виконати багато виконавців.
Масовість алгоритму. Алгоритм масовий, якщо він придатний для розв’язування не однієї задачі, а задач певного класу.
Приклад 1.6. Алгоритм з прикладу 1.1 не є масовим. Алгоритм Маляр є масовим, оскільки може застосовуватись не тільки для зафарбовування якихось елементів, але й для певних задач на графах. Прикладами масових алгоритмів є загальні правила, якими користуються для множення, додавання, ділення двох багатозначних чисел, бо вони застосовні для будь-яких пар чисел. Масовими є алгоритми розв’язування математичних задач, описаних у загальному вигляді за допомогою формул, їх можна виконати для різних вхідних даних.