25. Карне право,як засіб охорони публічних інтересів.

Кримінальне право Стародавнього Риму передбачало такі види злочинів:

1) злочини проти всього

2) злочини проти релігії християнської епохи

3) убивство

4) зловживання владою стосовно громадян

5) підробка та брехня з правовими наслідками

6) статеві злочини

7) здирництво

8) злочини проти власності

9) посягання на недоторканність особи

10) пошкодження майна

11) передвиборча корупція

12) злочини проти господарського порядку (

Основні види покарань:

• смертна кара

• примусові роботи

• позбавлення цивільного статусу

• ув'язнення

• тілесні покарання

• штрафи

26) Карна юстиція риму

Карному переслідуванню підлягали тільки правопорушення, які доктрина римського права розглядала як такі, що стосуються «публічних справ»..

1) публічний процес у справах, що підлягали одноосібній юрисдикції магістрата. Тут справа про публічне правопорушення розглядалася одноосібно уповноваженою на це посадовою особою (курульним магістратом). 2)    публічний процес у справах, що підлягали юрисдикції магістрата за участю народних зборів як обов'язкової апеляційної інстанції. Судове рішення, прийняте в результаті такого розгляду, спиралося на верховну владу римського народу.

3)процес у справах, що виникали із вчинення приватних деліктів. Хоч у цьому разі мав місце, поряд з іншими, розгляд справ з правопорушень, що тепер відносять до карних злочинів, і відповідно застосовувалися можливості примусу з боку публічної влади, але у головних своїх рисах він не відрізнявся від розгляду інших справ на основі положень приватного права\

4)процес у справах, що підлягали одноосібній юрисдикції магістрата у провінції на підставі його спеціальних повноважень, наданих йому щодо римських громадян та інших жителів провінції, що не є римськими громадянами.

.5) процес у справах, що підлягали юрисдикції колегії присяжних суддів. Він провадився спеціально створюваними колегіями присяжних суддів під головуванням магістрату (як правило претора).

27)Фізична особа, як суб’єкт права

Суб’єктом правовідносин може бути не тільки фізична особа (окрема людина), але й об’єднання осіб, які виступають в обороті як єдине ціле.Вчення про юридичну особу тільки зародилось в Римі. У зв’язку з тим, що юридичні особи не набули високого значення в процесі розвитку господарського життя Риму, римські юристи не розробили поняття юридичної особи, як особливого суб’єкту, що протиставляється особі фізичній. Вже в Законах XII таблиць згадувались різні приватні корпорації (universities або collegium) – релігійного характеру, професійні об’єднання ремісників, тощо. У класичний період корпорація не вважалася власником майна. Воно було спільною власністю членів корпорації і не могло поділятися до тих пір, поки існує корпорація. Уразі припинення діяльності, майно корпорації розподілялося між останнім складом її членів. Корпорація, як така, не могла виступати і в цивільному процесі.