22 Магістратура

Магістрату́ра (від лат. magistratus — чиновник, начальник) — загальна назва державних посад в Стародавньому Римі. Виникнення магістратів відноситься до періоду встановлення Римської республіки (кінець VI століття до н. е.). Магістратура здійснювалась безоплатно, була короткостроковою (як правило, 1 рік) і колегіальною, тобто виконувалися двома людьми (за винятком посади диктатора) Людина, що заміщала магістра, називалася магістра́том.

Перший вищий магістрат був створений приблизно в 450 до н. е., коли після відміни царської влади на чолі Римської республіки встали два вищі магістрати — консули з числа патриціїв. Спочатку всі магістрати, окрім народних трибунів, заміщалися патриціями, але до початку III століття до н.е. стали доступні і плебеям.

Всі магістрати мали право видавати укази по колу своїх обов'язків і накладати штрафи; вищі магістрати, окрім цензорів, володіли верховною владою (imperium)

ординарні (виборні) екстраординарні (що призначаються)

вищі вищі

консули диктатор

претори начальник кінноти

цензори інтеррекс

нижчі

народні трибуни

еділи

квестори

23 Принципат

Принципат ( лат. principatus, від лат. princeps - перший сенатор, сенатор відкриває засідання) - умовний термін в історичній літературі для позначення системи влади, що склалася в Стародавньому Римі в період ранньої імперії (27 до н. е. - 284 н. е.), і яка суміщала монархічні і республіканські риси.

В історіографії закріпився перший титул - «імператор», хоча основні повноваження глава держави мав як народний трибун і принцепс.

Система принципату стала оформлятися при Августі, влада якого грунтувалася на поєднанні різних магістратур. Август і його наступники, будучи принцепсом сенату, одночасно зосереджували у своїх руках вищу цивільну (довічний народний трибун) і військову владу. Формально продовжував існувати республіканський устрій: сенат, коміції (народні збори), магістратури (крім цензорів). Але ці інститути втратили колишнє політичне значення, так як вибори до них та їх діяльність регулювалися принцепсом. Реальна влада була зосереджена в руках імператора і близьких до нього людей, його особистої канцелярії, штат якої невпинно зростав, а сфера діяльності розширювалася. Терміну «принципат» в історичній літературі відповідає термін «рання імперія», який вважається більш точним. На зміну принципат прийшов Домінат, де монархічні риси видно набагато більш виразно, а республіканські інститути були здебільшого скасовані, а деякі переформовані в монархічні.

24 Домінат

Домінат (лат. dominus «пан» відносно раба) — форма правління у Стародавньому Римі, що прийшла на зміну принципату, встановлена Діоклетіаном (284 — 305 рр.). У домінат включають період тетрархії.

Словом «домінат» звичайно позначають період історії Стародавнього Риму з IV по VI століття н. е. Вважають, що термін «домінат» походить від звичайного для того часу звернення до імператора — «пан і бог» (dominus et deus). Слово Dominus також може перекладатися як «государ». Домінаті став наступним етапом поступової трансформації Римської республіки в монархію з необмеженою владою імператора. У період принципату старі республіканські інститути зберігалися, і формально продовжували діяти, а глава держави, принцепс («перший») вважався лише першим громадянином республіки. У період домінату сенат перетворюється на орган з декоративними функціями.

Імператор приймав закони імперії, призначав чиновників усіх рівнів та багатьох офіцерів армії, аж до прийняття християнства імперією, носив титул голови колегії понтифіків.