16. Державець, як виразник

Державець (princeps) вважався в публічно-правовому відношенні представником співтовариства римського народу, його «головою, основою і межею» (caput, principiimi et finis).

Встановлення повноважень державця супроводжувалося урочистою процедурою делегації влади — за допомогою спеціального закону про правління або, пізніше, релігійною церемонією, що свідчить про божественне освячення влади. Закон про владу (lex regia) містив перелік усіх наданих монарху від імені народу повноважень, у тому числі підтверджував його прерогативи командування військом, керування провінціями, право заступництва римським громадянам тощо.

Повноваження державця визначалися у загальній формі актом про передачу йому державної влади. Вони охоплювали майже всі сфери і форми державного регулювання «публічних справ».

17. Система врядування в Римі

В архаїчний період суспільно-політичний устрій мав основою племінний лад, чим і визначалася система органів врядування:

• вищу виконавчу, військову, релігійну та судову владу мав Rex. (Термін «Цар. Рекса обирали народні збори (куріатні коміції) довічно. За традицією Rex мав і вищу законодавчу владу

• куріатні коміції, так само як і Rex, мали законодавчу владу,

• сенат виконував функцію дорадчого органу при рексі,

• колегії жерців (зокрема колегії понтифіків) оберігали і тлумачили звичаї, а, відтак, і звичаєве право.

У період республіки органами врядування були:

• народні збори;

• сенат;

• ординарні патриціанські магістратури;

• екстраординарні патриціанські магістратури;

• плебейські магістратури.

у період домінату.

Вищим органом влади й управління стає імператор

До центральних державних органів належали:

1) Consistorium sacrum (Священна рада) — постійний дорадчий орган при імператорі;

2) вищі бюрократи:— секретар імператора, або ж міністр юстиції,— керуючий державною скарбницею, або ж міністр фінансів,— керуючий імператорським майном — керуючий центральними імператорськими установами 3) військові начальники —

Перелік регіональних державних органів

держава була розділена на 2 імперії, 4 префектури, далі — на діоцези (округи) і провінції.

18Елементи публічного порядку

Грошова система

Монета спочатку була мідною, а пізніше — срібною і золотою. До того, як в обігу з´явилися перші мідні монети, жителі Римської держави користувалися злитками не-опрацьованої міді (aes rude). Мідні аси стали карбувати в другій половині IV століття до н. е., а срібні монети — динарії і сестерції — з 268 р. до н. є. Динарій дорівнював десятьом бронзовим асам. Сестерцій складав одну чверть динарія.

Римський динарій став найпопулярнішою монетою всієї західної Римської імперії. Золота монета увійшла в регулярний обіг лише при Цезарі

Скарбниця

Важливе місце відводилося державній скарбниці. Спочатку вона була у віданні рекса. За доби республіки для управління скарбницею запроваджуються посади помічників консулів (квесторів

На початку принципату існували дві скарбниці. При Окта-віані Августі паралельно зі старою республіканською скарбницею — aerarium чи aerarium populi romana — починає функціонувати нова скарбниця, імператорська — fiscus чи fiscus caesaris. Фіском керував сам принцепс. Доходи цієї скарбниці складалися головним чином з податків, що надходили з імператорських провінцій. У aerarium, яким розпоряджався сенат, надходили прибутки із сенатських провінцій. Обидві скарбниці карбували монету.

Податкова система

Важливим етапом у становленні податкової системи Риму були закони Ліцинія, прийняті у 367 р. до н. е. Дещо пізніше, у 397 р. до н. е., було встановлено податок «на визволення з рабства» — його сплачував рабовласник, що звільнив раба, у розмірі 5 відсотків від ціни відпущеного на волю раба.