
- •4. Звичаї
- •5. Закони
- •7. Консультації правознавців
- •9. Поняття та види джерел права
- •10. Кодифікація Юстиніана
- •11. Глосатори
- •12. Значення римського приватного права на сучасному етапі
- •13. Рецепсія римського права в Україні
- •14. Громадяни риму.
- •15 Юридична особа у публічному праві
- •16. Державець, як виразник
- •17. Система врядування в Римі
- •18Елементи публічного порядку
- •19. Армія як елемент публічного порядку.
- •20. Народні збори в республіканському Римі
- •21. Сенат
- •22 Магістратура
- •23 Принципат
- •25. Карне право,як засіб охорони публічних інтересів.
- •26) Карна юстиція риму
- •27)Фізична особа, як суб’єкт права
- •28) Опіка та піклування
- •29)Представництво
- •30)Сім’я Спорідненість
- •31)Шлюб та його види
- •32)Правові відносини подружжя
- •33)Правові відносини батьків і дітей
- •34)Захист цивільних прав
- •35)Володіння майном
- •36)Право власності у Римі
- •37)Сервітути
- •38)Емфітевзис та суперфіцій
- •39)Право застави
- •40. Поняття, підстави виникнення, сторони зобов'язання
- •41 Виконання зобов’язань. Наслідки невиконання. Забезпечення
- •42Поняття і види догворів. Умови дійсності
- •43 Зміст договорів. Укладення договорів
- •44Вербальні контракти
- •45 Літеральні контракти
- •46 Реальні контракти
- •47. Консесуальны контракти
- •48. Інкомінальні контракти
- •49 Пакти та їх види
- •50. Зобов’язання ніби з договорів.
- •51. Деліктні зобов’язання. Квазіделікти.
- •52.Основніпоняття спадкового римського права. Основні етапи розвитку.
- •53. Спадкування за заповітом
- •54. Спадкування за законом
- •55. Прийняття спадщини
- •56. Сингулярне наступництво
16. Державець, як виразник
Державець (princeps) вважався в публічно-правовому відношенні представником співтовариства римського народу, його «головою, основою і межею» (caput, principiimi et finis).
Встановлення
повноважень державця супроводжувалося
урочистою процедурою делегації влади
— за допомогою спеціального закону
про правління або, пізніше, релігійною
церемонією, що свідчить про божественне
освячення влади. Закон про владу (lex
regia) містив перелік усіх наданих монарху
від імені народу повноважень, у тому
числі підтверджував його прерогативи
командування військом, керування
провінціями, право заступництва римським
громадянам тощо.
Повноваження державця визначалися у загальній формі актом про передачу йому державної влади. Вони охоплювали майже всі сфери і форми державного регулювання «публічних справ».
17. Система врядування в Римі
В архаїчний період суспільно-політичний устрій мав основою племінний лад, чим і визначалася система органів врядування:
• вищу виконавчу, військову, релігійну та судову владу мав Rex. (Термін «Цар. Рекса обирали народні збори (куріатні коміції) довічно. За традицією Rex мав і вищу законодавчу владу
• куріатні коміції, так само як і Rex, мали законодавчу владу,
• сенат виконував функцію дорадчого органу при рексі,
• колегії жерців (зокрема колегії понтифіків) оберігали і тлумачили звичаї, а, відтак, і звичаєве право.
У період республіки органами врядування були:
• народні збори;
• сенат;
• ординарні патриціанські магістратури;
• екстраординарні патриціанські магістратури;
• плебейські магістратури.
у період домінату.
Вищим органом влади й управління стає імператор
До центральних державних органів належали:
1) Consistorium sacrum (Священна рада) — постійний дорадчий орган при імператорі;
2) вищі бюрократи:— секретар імператора, або ж міністр юстиції,— керуючий державною скарбницею, або ж міністр фінансів,— керуючий імператорським майном — керуючий центральними імператорськими установами 3) військові начальники —
Перелік регіональних державних органів
держава була розділена на 2 імперії, 4 префектури, далі — на діоцези (округи) і провінції.
18Елементи публічного порядку
Грошова система
Монета спочатку була мідною, а пізніше — срібною і золотою. До того, як в обігу з´явилися перші мідні монети, жителі Римської держави користувалися злитками не-опрацьованої міді (aes rude). Мідні аси стали карбувати в другій половині IV століття до н. е., а срібні монети — динарії і сестерції — з 268 р. до н. є. Динарій дорівнював десятьом бронзовим асам. Сестерцій складав одну чверть динарія.
Римський динарій став найпопулярнішою монетою всієї західної Римської імперії. Золота монета увійшла в регулярний обіг лише при Цезарі
Скарбниця
Важливе місце відводилося державній скарбниці. Спочатку вона була у віданні рекса. За доби республіки для управління скарбницею запроваджуються посади помічників консулів (квесторів
На початку принципату існували дві скарбниці. При Окта-віані Августі паралельно зі старою республіканською скарбницею — aerarium чи aerarium populi romana — починає функціонувати нова скарбниця, імператорська — fiscus чи fiscus caesaris. Фіском керував сам принцепс. Доходи цієї скарбниці складалися головним чином з податків, що надходили з імператорських провінцій. У aerarium, яким розпоряджався сенат, надходили прибутки із сенатських провінцій. Обидві скарбниці карбували монету.
Податкова система
Важливим етапом у становленні податкової системи Риму були закони Ліцинія, прийняті у 367 р. до н. е. Дещо пізніше, у 397 р. до н. е., було встановлено податок «на визволення з рабства» — його сплачував рабовласник, що звільнив раба, у розмірі 5 відсотків від ціни відпущеного на волю раба.