48. Інкомінальні контракти

БЕЗІМЕННІ КОНТРАКТИ

Одна сторона свій обов‘язок виконувала і передавала певне майно другій,остання відмовлялася виконувати прийняте на себе зобов‘язання. В такому разі стороні, що виконала договір,надавався кондикційний позов (condictio) для повернення виконаного.

Інтерес сторони, що виконала своє зобов‘язання,лишався незадоволеним. Тому було визнане за необхідне застосувати примус до сторони,яка не бажає виконати прийняте на себе зобов‘язання в цьому договорі;при ухиленні сторони від його виконання сторона,що виконала своє зобов‘язання,отримувала спеціальний позов. Особа мала право вимагати від іншої не тільки повернення виконаного,а й виконання самого договору БЕЗІМЕННИІ КОНТРАКТІВ-contractus innominati.

49 Пакти та їх види

Спочатку пакти характеризувалися як неформальні угоди,на які не поширювався позовний захист внаслідок того,що вони були неформальними. Юридична чинність їх полягала в тому,що виконання прийнятого на себе на підставі неформальної угоди зобов‘язання було виконанням належного. Ці угоди вважалися неформальними,внаслідок чого позовний захист їм не надавався. Такі пакти почали називати “голими”-pacta nuda.

під тиском обороту спочатку як виняток деякі пакти одержали позовний захист і почали називатися “одягнені пакти”-pacta vestita. розмежування на три групи:

А)приєднані пакти;

Б)преторські пакти;

В)імператорські пакти.

ПРИЄДНАНІ ПАКТИ(pacta adjecta)-додаткові до головного договору угоди,які передбачали внесення змін в його юридичні наслідки. ПРЕТОРСЬКІ-це пакти,які одержали позовний захист з рук преторів і,отже,юридичне визнання.

ІМПЕРАТОРСЬКІ (pacta legitima)-пакти,які одержали юридичне визнання в законодавстві пізньої імперії.

50. Зобов’язання ніби з договорів.

Назва «зобов'язання ніби з договорів» підкреслює те, що вони виникали не із контрактів чи іншої якоїсь угоди, а саме з односторонньої дії якої-небудь особи. Підставою для їх виникнення міг бути односторонній правочин або інше майнове надання однієї сторони іншій. Характерною особливістю такого роду зобов'язань є одержання певної вигоди однією стороною за волевиявленням і за рахунок другої, але без наміру обдарувати першу сторону. Разом з тим зобов'язально-правові відносини, що виникають з такого роду односторонніх дій певних осіб, за характером і змістом практично не відрізняються від подібних відносин, які виникали з договору. Саме тому такі відносини почали називати ніби договірними, подібними до договірних, що виникають ніби з договору, хоч самого договору або якоїсь іншої угоди між сторонами зобов'язання не було.

До зобов'язань ніби з договору римське право відносило:

а) зобов'язання з ведення чужих справ без доручення;

б) зобов'язання з безпідставного збагачення, а саме: помилковий платіж; майнове надання з певною метою, яка не

51. Деліктні зобов’язання. Квазіделікти.

Деліктні зобов'язання в давні часи мали на собі відбиток кровної помсти. З часом санкції набули вигляду системи штрафів. У таблиці VIII Законів XII таблиць ми знаходимо відлуння давніх часів: «Якщо вчинить каліцтво членів і не помириться з (потерпілим), то хай і йому самому буде заподіяно те саме».

Пізніше помсту взагалі заборонили, а штрафи замінювали майновим відшкодуванням заподіяної шкоди.

Для настання деліктної відповідальності вимагалася наявність юридичного складу, до якого входили: а) шкода, заподіяна протиправними діями однієї особи іншій; б) протиправність дій того, хто завдав шкоди; в) кваліфікація цієї дії законом як приватноправового делікту.

Квазіделікти (quasi ex delicto) не підпадали під ознаки делікту. Але оскільки в преторській практиці зустрічалися випадки завдання квазіделіктами шкоди, претори припускали гіпотези винної поведінки, яка переслідувалась преторським правом. Критерії виокремлення недоговірних цивільних правопорушень в окрему категорію невідомі. Можна лише припустити, що римляни не вбачали тотожності с деліктами таких правопорушень, які викликали не саму шкоду, а загрозу її завдання або тягли відповідальність не за власні, а чужі дії