31.Фітоценоз та зооценоз. Структура: ярусність, мозаїчність.

Рослинні угруповання мають назву фітоценози, угруповання тварин — зооценози, угруповання тварин, рослин, грибів і прокаріот, які займають певну однорідну ділянку місцевості — біоценози. Вертикальна структура — це ярусність. Ярусність особливо добре помітна у фітоценозах. Вона є наслідком міжвидової боротьби в рослин. Наприклад, надземні й підземні органи розташовуються в декілька ярусів, по-різному використовуючи й змінюючи середовище. Розглянемо яруси в широколистяному лісі: перший ярус утворений деревами першої величини (дуб звичайний, липа серцеподібна, в'яз гладкий та ін.); другий — деревами другої величини (дикі яблуня й груша, черемха, верба, клен татарський); третій ярус складає підлісок, утворений чагарниками (ліщина звичайна, крушина ламка, жимолость лісова та ін.); четвертий — високі трави (конвалія травнева, купена лікарська); п'ятий ярус складають трави значно нижчі (осока волосиста, будра плющевидна, переліска багаторічна та ін.); у шостому ярусі — найнижчі трави, такі, як копитняк європейський, різні види мохів. Виділяють також між'ярусні організми (лишайники, епіфіти, ліани). Тварини також можуть утворювати в біоценозах яруси. Наприклад, у кроні дерева — зяблики, щегли, корольки; у кроні чагарників — славки, дрозди; на землі — коньки, вівсянки, тетеревині. Водний біоценоз: на поверхні води — водомірки, в товщі води — гладиші; на дні водоймища — водяні скорпіони.

Горизонтальна структура — це розміщення видів у біоценозі по горизонталі, так звана мозаїчність. Причина мозаїчного розміщення видів у біоценозі — неоднорідність мікрорельєфу грунтів, вплив діяльності людини, вплив тварин і рослин. Наприклад, чергування території з голим грунтом і ґрунтом, вкритим рослинністю.

Мозаїчність властива практично всім фітоценозам, тому в їх межах виділяють структурні одиниці, які дістали різні назви: консорції, синузії, парцели. Ці поняття найчастіше зустрічаються у геоботаніці.

32. Причини відмінностей в структурі і межах флористичних та фауністичних царств. Можливість загальнобіотичного районування.

Накопичення даних про поширення рослин і тварин на Земній кулі дало можливість порівнювати окремі території за домінантними, ендемічними і реліктовими видами. Якщо ми будемо розглядати не ареали окремих видів, а розглядати поширення живих організмів на рівні класу, чи навіть типу (птахи, ссавці, комахи, молюски) прослідковуються певні географічні закономірності. Флористичні, фауністичні чи біотичні регіони, що мають максимально виражену однорідність називають царствами. Царства поділяються на підцарства, області, провінції, округи. В основі такого районування лежить регіонально-генетичний принцип, тобто спільність походження певних таксонів (видів, родів, родин і тд.) організмів у межах території з однорідними або подібними екологічними, геологічними умовами.. Кожне царство має характерні ендемічні властивості родин і високий родовий і видовий ендемізм. Для областей характерний ендемізм родів і видів. Характеристика царств  і областей грунтується на добре вивчених групах вищих рослин та хребетних тварин. Спочатку було розроблене окремо флористичне та фауністичне районування. Пізніше вони були синтезовані у єдине флористично-фауністичне - біотичне районування (Второв П.П., Дроздов Н.Н. Биогеография, 1978).     Флористичне районування. Перше флористичне районування світу було запропоноване ще датським ботаніко-географом Ф. Скоу (1823), який виділив 25 флористичних царств. За основу районування він використав ендемізм сімейств. Число  царств що виділяються сучасними біогеографами, деякі автори вважають – чотири(А. Енглер, В. Таррілл, А. Толмачов): Голарктичне, Палеотропічне, Неотропічне та Австралійське.      Більшість виділяє шість царств (Л. Дільс, Л. Тахтаджян): Голарктичне, Палеотропічне, Неотропічне, Капське, Австралійське і Антарктичне. Польський біогеограф В. Шафер обгрунтовує виділення і 7-го флористичного царства – Середземноморського. Крім того, інколи виділяють особливе флористичне царство – Океанічне.

Фауністичне районування. Фауністичний поділ суші на стільки ж різноманітний, як і флористичний. Так Гептнером, Вороновим, та іншими визнається існування трьох царств: Нотогея (Австралійська область), Неогея (включає єдину Неотропічну область) та Арктогея (Ефіопська область, Східна (Індо-Малайська), Голарктична область). Інколи до останнього царства відносять також Антарктичну область. Характерною особливістю Австралійської області є наявність однопрохідних, переважання сумчастих ссавців і майже повна відсутність плацентарних, за виключенням гризунів. Неотропічна характеризується відсутністю однопрохідних, наявністю сумчастих, значною різноманітністю неповнозубих. В областях Арктогеї майже повністю відсутні сумчасті ссавці і переважаючі відділи планцентарних.