22.Галузева структура та регіональні відмінності апк України

Агропромисловий комплекс - виробничо-територіальне поєднання галузей (підприємств), які спільно функціонують для досягнення єдиної мети: виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, зберігання, транспортування та збутом сільськогосподарської продукції. До АПК входять сільське господарство, харчова, м'ясна, молочна, борошномельно-круп'яна, комбікормова, плодоовочева, мікробіологічна промисловість, низка обслуговуючих підрозділів машинобудування, вироб­ництво мінеральних добрив і хімікатів та допоміжні галузі, які забезпечу­ють спорудження об'єктів, транспортування, зберігання та реалізацію сільськогосподарської продукціїФормування АПК - це процес, пов'язаний з високим рівнем розвитку продуктивних сил, з переходом сільського господарства до машинної стадії виробництва і до подальшої його індустріалізації на базі науково-техніч­ного прогресу. Формування АПК свідчить про формування агробізнесу До складу АПК входить продовольчий комплекс, що включає зерно-продуктовий, картопле продуктовий, цукробуряковий, плодоовочевоконсервний, виноградно-виноробний, м'ясний, молочний, олійно-жировий підкомплекси. Провідною галуззю АПК є сільське господарство, пов'язане Із забез­печенням населення продуктами, харчування, а промисловості - сирови­ною. Сільське господарство виробляє 90 % усієї продукції харчової про­мисловості, решту - складає продукція лісу та моря. Сільське господар­ство є основним виробником продовольчих продуктів та сільськогоспо­дарської сировини рослинного і тваринного походження. Економікиомічна ефективність та доцільність функціонування аграрної сфе­ри визначаються, поряд із загальними закономірностями низкою особли­востей, що виникають як наслідок залежності виробництва АПК від грунтово-кліматичних умов Загальнодержавна стратегія розвитку зовнішньоекономікиомічної діяльності АПК має бути направлена на забезпечення національних Інтересів і балансів між вітчизняних виробництвом й імпортом та між внутрішнім споживанням й експортом. Розробка і вжиття заходів комплексної програми щодо підтримки таких балансів на державному рівні мають провадитися за допомогою важелів податкового та митного регулювання, виходячи з сучасного стану агропромислового виробництва і національної економіки. АПК є гарантом забезпечення продовольчої незалежності країни, а продуктивність його галузей безпосередньо впливає на вирішення соціально-економікиомічних завдань

23. Оцінити рекреаційний потенціал регіонів України та шляхи його розвитку.

Рекреаційні ресурси -- природні й антропогенні геосистеми, тіла та явища природи, які мають комфортні властивості і споживчу вартість для рекреаційної діяльності і можуть бути використані з метою відпочинку та оздоровлення людей у певний час та за допомогою існуючих технологій і матеріальних можливостей.Рекреація - розширене відтворення сил людини (фізичних, інтелектуальних та емоційних) або діяльність, спрямована на відновлення продуктивних сил людини.В Україні значну частину природного потенціалу складають: рекреаційні ландшафти (лісові, приморські, гірські), оздоровчі ресурси (мінеральні води та лікувальні грязі), природно-заповідні об'єкти (національні природні та регіональні ландшафтні парки, біосферні заповідники, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва тощо), території історико-культурного призначення (пам'ятки архітектури та містобудування, історико-архітектурні заповідники та ін.). Україна має великі запаси рекреаційних ресурсів: бальнеологічних (мінеральних вод, грязей) кліматичних, ландшафтних, пляжних, пізнавальних. У нас є мінеральні води основних бальнеологічних груп: води без специфічних компонентів та властивостей (Миргород, Куяльник, Феодосія, Очаків); води вуглекислі (Поляна, Голубине, Сойми); води сульфідні (Любень-Великий, Синець, Черчого); води залізисті, миш'яковисті або миш'якові з високим вмістом марганцю, міді, алюмінію (санаторій "Гірська Тиса"); води бромні, йодні та з високим вмістом органічних речовин (Трускавець, Березівські мінеральні води ); радонові (радіоактивні) (Хмільник).

Лікувальні грязі – відкладення боліт, озер та морських заток, які складаються з води, мінеральних та органічних речовин і являють собою однорідну тонкодисперсну пластичну масу з певними тепловими та іншими фізико-хімічними властивостями. Лікувальні грязі поділяються на торфові (прісноводні, мінералізовані), мулисті (сапропелі, сульфідні, мінеральні, глинистий мул, глини) та псевдовулканічні (сопочні та гідротермальні). В Україні експлуатується сім торфових і десять сульфідних родовищ лікувальних грязей. Особливе місце займають унікальні ресурси озокериту Бориславського родовища у Львівській області. Торфові грязі є у Львівській та Івано-Франківській областях. Серед мулисто-сульфідних значними є Куяльницьке та Шаболатське (Одеська область), а також Чокракське (Крим) родовища.

Лісолікувальні ресурси в Україні поділені досить нерівномірно. Більше за все лісових масивів у Пів¬денно-Західному районі, де формування рекреаційних територій спирається саме на цей фактор. У Закарпатській, Київській, Житомирській, Черкаській областях ліси виконують функції водорегулювання, водоохорони, грунтозахисту.

Кліматичні ресурси – береги, моря, річки, водосховища, озера. Українські Карпати та Кримські гори, лісові масиви — для цих ландшафтів характерне сполучення чистого повітря, наповненого киснем, та високої вологості. Гірські долини, захищені хребтами, характеризуються сприятливим мікрокліматом для розвитку кліматичних курортів (Яремча, Ворохта, Космач та ін.).