8. Види та причини (мотиви) міграції населення України.

Складовою розвитку населення і трудових ресурсів є міграція, причини і мотиви якої можуть бути різними. Вона може бути пов'язана з постійною або тривалою зміною місця проживання, тимчасовими чи сезонними переміщеннями людей тощо.В Україні постійно зменшується чисельність населення внаслідок міграційного відтоку. Якщо в 1990 р. коефіцієнт чистої міграції становив +1,5%, то в 2000 р. - -1,9%.Рівень міграції населення залежить від регіональних особливостей. Так, тільки Полтавська область має, хоч і незначне, проте ще позитивне сальдо міграції, а всі інші області втрачають населення й трудові ресурси (як і вся Україна) на користь інших держав світу. Причини цього різні, проте, зростання міграційної рухомості населення України більше спричинене економічними, ніж будь-якими іншими чинниками (політичними, національними, релігійними тощо). Перебудова економіки України призвела до великих змін у житті держави: політична і фінансова нестабільність, значний спад виробництва, банкрутство й закриття багатьох підприємств. Це, у свою чергу, викликало повальне вивільнення працівників, зниження рівня заробітної плати, затримки з її виплатою і, як наслідок, зниження рівня життя населення в цілому.Зрозуміло, що в економічно розвинені країни мігрує найпотужніший, найякісніший (фізично й інтелектуально) трудовий потенціал нації. Більшість мігрантів - це економічно та демографічно активне населення молодих вікових груп, що мають середню спеціальну та вищу освіту. Значними є також внутрішні міграції населення в Україні, тобто між регіонами, областями, населеними пунктами. За тривалістю переміщення населення виділяють безповоротну і тимчасову міграції. Тимчасові міграції включають сезонні та маятникові переміщення. Сезонні міграції населення ~ це тимчасове (сезонне) його переміщення. Вони бувають внутрішньо- та міждержавними, а також економічними (забезпечення робочою силою певних галузей господарства на період сезонного збільшення робіт) та соціально-культурними (поїздки на навчання, лікування, відпочинок, туризм). Значних розмірів в останні десятиріччя набули маятникові трудові поїздки населення («маятникові міграції»), тобто регулярне переміщення населення з одного населеного пункту в інший на роботу або навчання без зміни місця проживання. Основною причиною зростання кількості людей, які працювали за межами свого населеного пункту, був посилений промисловий розвиток міст. Цьому сприяли також недостатній вибір професій на селі, низький рівень механізації виробництва, широке використання ручної праці в сільському господарстві та ін.

9. Національний склад населення України та його особливості Особливістю національного складу населення України є його багатонаціональність. За даними Всеукраїнського перепису населення на 5грудня 2001 р. на території країни проживали представники понад 130 національностей і народностей. Багатонаціональність складу населення України пояснюється унікальним положенням держави на перехресті руху основних європейських народів, складною історією формування її території, тими чи іншими подіями, внаслідок яких Україна ставала рідною землею для добровільних абовимушених переселенців з різних країв. Притаманна українцям риса — терпимість до інших націй. Вона є запорукою збереження етнічної самобутності національних меншин.У нац-му складі нас-ння України переважна більшість українців, кількість яких становила понад 36,9 млн осіб (77,8 % загальної кількості населення). В усіх регіонах, крім Криму, українці становлять більшість населення. Найвища питома вага українців — у населенні Тернопільської (97,8 %), Івано-Франківської (97,5 %), Волинської (96,9 %) і Рівненської (95,9 %) областей; найнижча — в Одеській (62,8 %), Луганській (58 %), Донецькій (56,9 %) областях, в АР Крим (24,3 %) і м. Севастополі (22,4 %).Друге місце за кількістю посідають росіяни — понад 8,2 млн осіб,або 17,3 % від загальної кількості населення країни. Найвища питома вага росіян — у м.Севастополі (71,6 %), АР Крим (58,3 %), у Луганській (39 %) і Донецькій (38,2 %)областях.

В Україні мешкають також білоруси (275,8 тис. осіб) — переважно в Донбасі, Подніпров'ї та Криму; молдавани (258,6 тис.осіб) — в Одеській і Чернівецькій областях; кримські татари (248,2 тис.осіб)—переважно в Криму- склад.12 % мешканців автономної республіки; болгари (204,6 тис. осіб) — в Одеській області; угорці (156,6 тис.осіб) — на Закарпатті; румуни (151 тис. осіб) — у Чернівецькій і Закарпатській обл; поляки (144,1 тис.осіб), євреї (103,6тис.осіб) ,вірмени (99,9 тис.осіб), греки (91,5 тис) та ін.

Сьогодні близько 38 млн. українців проживають в Україні, становлять у ній корінну націю.Проте трьохсотсорокарічна колонізація і русифікація України дала свої наслідки. В усіх великих і малих містах,у столиці України люди спілкуються між собою переважно російською мовою.Ставлення до рідної мови - свідчення національної свідомості. Культурно-мовні питання мали велике значення в усі періоди історії України, мовна проблема - це політична проблема, яка завжди в полі зору кожної держави. Державною (або офіційною) є мова більшості корінного населення країни, тобто мова корінної національності. Державною в Україні може бути лише літературна українська мова як мова корінного народу. У ст. 10 Конституції України записано: «Державною в Україні є українська мова». Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

У боротьбі проти всіляких заборон українська національна мова успадкувала надбання попередніх століть і не лише вистояла й утвердилася, а й розширила свої функціональні стилі, відшліфувала засоби вираження.