12. Сучасне адм-тер. Устрій Укр. Та регіональне управління.

Сучасний адм-тер. устрій Укр. , який не змінився з одержанням країни самостійності, складається з наступних компонентів - столиці, АРК( з Севастополем), адміністративні області( 24), районів( 490), міст( 453), районних міст( 1180), містечок( 887), сільських насел пунктів (28612).Головним компонентом територіальної структури є адміністративна область, яка в свою чергу Поділ на менші структурні одиниці—адміністр. райони. Адміністративні область—це велика частина території Укр.. , що має чітко виражені межі і систему органів місцевої влади і управління , які знах в обласному центрі. Враховуючи історико-географічний аспект формування території Укр.., області мають відмінності. так найб. за площею є Одеська, Дніпропетровська, Чернігівська, . А найменшими є чернівецька, Закарпатська, тернопільська, Ів.-Фр. За кількістю населення найб.-Донецька, Дніпропетровська, Харківська. А найменші- Чернівецька, волинська, тернопільська, Рівненська.Зцього видно, що більше з а площею та населенням є сх. області ніж зах. Більшість областей Укр.. мають вихід до її державних кордонів і лише 5 обл – Хмельницька, Черкаська, Кіровоградська, Полтавська, Дніпропетровська є внутрішніми. 5 обл. і АРК мають вихід до Чорного та Азовського морів. Більшість облатей простягаються по меридіанному напрямку, окрім 5- Закарп., Чернівецька, Кіровогр., Черкаська, Дніпропетровська, де чітко виражене широтне простягання. Незважаючи на ряд недоречностей поділ нашої держави на обл.. в цілому є вдалий. Хоча останнім часом дуже поширилося питання про перерозподіл прав і обов’язків між центром і регіонами, але воно потребує досконалого вивчення досвіду європейських країн, де площі адміністративних одиниць значно менша ніж в Укр.. напр.. Франція, також за площею як і Укр.., але має 96 департаментів. Щодо регіон. управління, то у кожній обл.. діють місцеві органи влади( обласні, районі, сільські).Обласні Ради нар.депутатів, рішення яких повністю відповідає законам Укр.. з урахуванням місцевої специфіки. Президентські структури, а саме обласні адміністрації, керівники, яких призначаються президентом і звітні тільки йому. Адміністрації в межах своїх повноважень забезпечують реалізацію Законів Укр., указів, розпоряджень президента, постанов КабМіну. Щодо ефективності управління територіями, то тут слід звернути увагу на вже існуючу , забюрократизовану систему , яка має 3 ступені ( обл.- район-сілллльрада)або ( обл..- район- міськрада- райрада міста). Досвід інших країн доводить, що оптимістичним варіантом може бути двухстепеневий поділ.

13.Економіко-географічні аспекти економічного районування. Визначення економ району.

Економічий район- це умовно однорідна територіяв середині великої за площею країни, яка має відносну самобутність різних економічних показників, що її характеризують, має певний набур галезуй, які розвиваються при взаємодії законів територіаотного розподілу праці та розвитку технологій., відрізня.ться індивідуальною територіальною структурою.

В посторових науках районування розглядається з позицій певних аспектів---1) об’єктивний полягає в тому . що процес ЕК. районування такий же об’єктивний , як процес формування грунтів, ландшафтів, природних зон, інших компонентів географічної оболонки, які розвив. під впливом чинників. що впереважній більшості випадків не залежать від волі людини. У випадку з ЕК. районуванням така залежність більша так як елементи територіальної структури формуються в географічному просторі в процесі господарської діяльності людини. сам процес пов’язаний з об’єктивним розвитком господарства, з освоєнням природних ресурсів, розвитком технологій. Просторовий прояа цього процесу має однакові об’єктивні форми в різних країнах незалежно від їх соціального , політичного , адміністративно-територіального устрою. Так проблеми пов’язані з економічним районуванням виникали на різних етапах іторії в РФ, Канаді, США, Бразилії, Китаї.2) другий аспект являє собою процедуру виділення сітки економ районів. за своєю суттю ця процедура є суб’єктивною, оскільки кількість виділених районів, конфігурація їх кордонів зал. від рівня наукової підготовки конкретного дослідника та кількості прийнятих ним до уваги районотворчих факторів, що втілені в певних економічних показниках.