11. Оцінка галузевої структури господарства за допомогою міжгалузевих пропорцій.

З економіко-географічної точки зору найважливіше місце в змістовному насиченні території посідає галузева структура.ГС – це сукупність якісно-однорідних груп, господарських одиниць, які виробляють продукцію, надають різноманітні послуги та здійснюють інші суспільно-корисні види діяльності. ГС безпосередньо відображає процес суспільного поділу праці, вказуючи на функціональні відмінності між окремими галузями. Перехід посткомуністичних країн до ринкової економіки з усією гостротою поставив проблему структури економіки та шляхів її перетворення .Згідно з сучасними уявленнями структура гос-ва дуже складна і багатопланова проблема. Взагалі ГС будь-якої країни оцінюється за допомогою так званих міжгалузевих пропорцій, тобто певних співвідношень між окремими групами галузей. Вказані МП виглядають таким чином:

1.Співвідношення між матеріальним і нематеріальним виробництвом.Таке співвідношення у розвинених країнах має тенденцію до збільшення нематеріального вир-ва або невиробничої сфери понад 60%.Цей показник свідчить про високий рівень кваліфікації більшої частини працездатного населення і про високу технічну озброєність провідних галузей господарства.В Україні співвідношення між виробничою і невиробничою сферами поступово наближаються до рівного.

2.Друге головне співвідношення в межах народного господарства характеризує пропорції між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання. В залежності від природно-економічних та соціальних передумов таке співвідношення в більшості країн складається на користь першої групи галузей, або групи А. Але при цьому необхідною умовою є – виробництво власних якісних предметів споживання.

Головною передумовою виникнення економічної кризи, що спричинила розпад СРСР, було недодержання міжгалузевих пропорцій між групами А та Б. Саме дефіцит якісних предметів споживання спричинив реструктуризацію галузей економіки колишніх республік СРСР, що спричинило кризові явища в галузях важкої промисловості з наступним масовим вивільненням робочих рук.

3.Співвідношення між галузями видобувної та обробної промисловості, що в цілому свідчить про рівень загального економічного розвитку країни та про конкурентноздатність її продукції на світовому ринку. Так, в переважній більшості випадків, країна, що отримує найбільший прибуток від продажу сировини(продукції видобувної промисловості) не може вважатися розвинутою. Співвідношення цих галузей в Україні протягом багатьох років традиційно складалося на користь видобувної галузі промисловості, лише на початку 60 років ХХст.стали отримувати перевагу переробні галузі. Але проблема експорту продукції переробних галузей України та конкурентноздатність цієї продукції існує і досі. За суч.уявленнями ,продукція чорної металургії не вважається готовою продукцією, а напівфабрикатом, що наближає цю галузь за змістом до тих, що виробляють сировину.

4.Співвідношення між промисловістю та с/г, що взагалі свідчить про тип розвитку країни(індустріально-аграрний або а-і). Існуюче сполучення передумов, для розвитку промисловості та с/г,зумовлює в Україні переважний розвиток промисловості. Хоча у найближчі роки це співвідношення може змінитися на користь с/г, оскільки саме для його

розвитку Україна має найсприятливіші умови, принаймні серед європейських країн.