56. Три трактування терміну ланд.

Згідно загальному трактуванню термін "ландшафт " є синонімом природного територіального комплексу будь-якого таксономічного рангу.Затипологічним трактуванням ландшафт - це ПТК, які зарангом, тобто розмірами і складністю будови, дорівнюють ландшафту в його індивідуальному розумінні, але, на відміну від нього,не мають індивідуальних рис.Відповідно до індивідуального трактування ландшафт розуміється як індивідуальна територіальна одиниця, тобто конкретний неповторний ПТК, що є більшим за місцевості, урочища і фації які його складають, але меншим за фізико-географічні районита інші, більші від нього територіальні одиниці, складовою частиною яких він є.

61-81. Алювіально-зандрові ланд.

Алювіольно-зандрові ландшафти- це ландшафти,які сформувались в умовах поєднання алювіальної і водно льодовикової діяльності, і значну частину яких складають річкові долини. Вони теж,як і зандрові ландшафти, перезволожені і заболочені, складені алювіальними і зандровими пісками, супісками і суглинками, з дерново-слабопідзолистими і дерновими малородючими грунтами під борами ісуборами. Алювіально-зандрові ландшафти поширені на Волинському,Житомирському і Чернігівському Поліссі

Озерно-зандрові ландшафти- це ландшафти, у яких воднольодовикові піски залягають на озерно-льодовикових суглинках.Вони сформувались на плоских понижених ділянках, перезволожені,але мають досить родючі пилувато-піщані та супіщані грунти і майжеповністю розорані. Озерно-зандрові ландшафти займають порівняноневелику площу і зустрічаються лише на Волинському і КиївськомуПоліссі.

Моренно-зандрові ландшафти (види №№ 7-10) - це ландшафти, уяких воднольодовикові піски залягають на льодовикових мореннихсуглинках. Вони займають більш високе, порівняно з зандровимиІалювіально-зандровими ландшафтами, положення в рельєфі, але теж £низовинними рівнинами. В них переважають вже не дерново-слабо підзолисті, а дерново-середньопідзолистігрунти, які більш родючі і тому, як правило, розорані. Моренно-зандрові ландшафти бувають пластовими і цокольними. Обидва підроди з поверхні складені воднольодовиковими і льодовиковими відкладами, але у пластових вони залягаютьна потужній товщі осадових відкладів, а у цокольних - на кристалічнихпородах. Пластові моренно-зандрові ландшафти поширені на Київському, Чернігівському і Новгород-Сіверському Поліссі,цокольні - на Житомирському Поліссі, де кристалічніпороди Українського щита виходять на денну поверхню.

Моренні ландшафти- це ландшафти, у яких мореннісуглинки залягають з поверхні. Вони є горбисто-пасмовими височинами і займають найвище положення в рельєфі Поліської низовини. Супіщані грунти, що сформувались на моренних суглинках, є досить родючими, тому моренні ландшафти значною мірою розорані. Моренніландшафти мають острівний характер поширення і зустрічаються лишена Волинському Поліссі

Денудаційні ландшафти- це ландшафти, якісформувались не на воднольодовикових або льодовикових відкладах,що домінують на Поліссі, а майже безпосередньо на крейдових або кристалічних (вид № 13) корінних породах, що залягають дужеблизько від земної поверхні. До того ж це не низовинні рівнини, які характерні для Поліської низовини, а височини. Перші з нихпоширені на Волинському Поліссі і є хвилясто-горбистими межирічними рівнинами з дерновими карбонатними суглинистими грунтами

Лесові ландшафти - це ландшафти, які сформувались на покривних лесових суглинках. Вони не типові для переважнозандрового і моренно-зандрового Полісся і зустрічаються окремими "островами" на Житомирському, Київському і, особливо, Чернігівському і Новгород-Сіверському Поліссі. Лесові "острови" займають найвище положення в рельєфі Поліської низовини і тому збереглися відрозмиву талими водами плейстоценових льодовиків. Відмітними рисами лесових ландшафтів є сірі лісові грунти, які формуються лише на лесових суглинках і на Поліссі більше ніде не зустрічаються.

Надзаплавні терасові ландшафтиутворились нанадзаплавних терасах достатньо великих річок. Вони складені давньо-алювіальними пісками і суглинками, на яких сформувались зональні дерново-слабо- й середньопідзолистігрунти. В залежності від того, якігірські породи є для них корінними - осадові або кристалічні В окремий вид виділені надзаплавні терасові ландшафти, що складені торфами.

Заплавні ландшафтисформувались на заплавахрічок з різним механічним складом алювіальних відкладів і дерновихгрунтів, які на них сформувались. Значне місце в цих ландшафтах займають місцевості з торф'яно-болотними грунтами, що утворились назаплавних торф'яниках різної потужності. Заплавні ландшафти з дерновими і торф'яно-болотними грунтами в межах поширення садовихвідкладів виділені в окремий вид

Болотні ландшафти- це ландшафти болотнихмасивів з торф'яно-болотними грунтами й торфовищами, що сформувались на осадових або кристалічних породах надзаплавних терас і межирічних рівнин

Лесові лісостепові ландшафтитакож як і лесові ландшафти зони мішаних лісів сформувалися на лесоподібних суглинках. Але на відміну від Полісся, де лесові суглинки мають острівний характер поширення, в Лісостепу і Степу вони складають фон поверхневих відкладів. Це в різній мірі розчленовані горбисті, хвилястіабо плоско- хвилясті височини з сірими лісовими грунтами (в північнійчастині зони), опідзоленими (в середній частині зони) і типовими малоі середньо гумусними чорноземами (в південній частині зони). Внаслідок високої родючості грунтів лесові лісостепові ландшафти в значніймірі розорані і лише на незручних для машинної обробки ділянкахвкриті грабово-дубовими і буково-дубовими лісами або суходільнимилуками. Всі лесові лісостепові ландшафти є височинами

Товтрові ландшафти- це унікальна сукупність пасмово-горбистих височин, складених рифовими вапняками під час перебування території під морськими водами. Вони простягнулися двома смугами з північного заходу на південний схід в центральній і південносхідній частинах Подільської височини. З поверхні товтрові ландшафти вкриті малопотужним шаром лесових суглинків, на яких сформувались опідзолені грунти під грабово-дубовими лісами. Відносна висотатовтровихплосковершинних горбів складає від 40-60 до 100 м.

Денудаційні лісостепові ландшафтисформувались в межах Малого Полісся між Волинською і Подільською височинами, а також на Прут-Дністровському межиріччі - Хотинській височині. Денудаційні лісостепові ландшафти МалогоПолісся являють собою горбисто-хвилясті височини, які сформувалисьна корінних крейдових породах, що перекриті малопотужним шаромлесових суглинків. Для них характерні сірі і темно-сірі лісові грунти, вкриті грабово-дубовими і буково-дубовими лісами. Денудаційні лісо степові ландшафти Хотинської височини являють собою горбистопасмові лесові рівнини на вапнякових відкладах із розораними сіримилісовими грунтами і опідзоленими чорноземами. Відмітними рисамицих ландшафтів є широке поширення карстових форм рельєфу і глибоких каньйоноподібних річкових долин.

Надзаплавні терасові лісостепові ландшафтисформувались на берегах Дністра і Прута на Правобережній частиніУкраїни, а також Дніпра, Десни та інших значних річок на Лівобережній частині України. Вони являють собою низькі і високі річкові тераси, складені лесовими суглинками (види №№ 40-43) або флювіогляціальними пісками (види №№ 44 і 45) і суглинками (вид № 46). На лесових надзаплавних терасах домінуючими грунтами є сірі лісові і опідзолені чорноземи розорані або під грабово-дубовими лісами, на піщаних- дерново-слабопідзолисті під грабово-дубово-сосновими лісами, насуглинистих - дерново-середньопідзолисті розорані.

Заплавні лісостепові ландшафтирозділяють на ландшафти заплавна осадових відкладах з дерновими і торф'яно-болотними грунтами підзаплавними луками (вид № 47) і ландшафти заплав на кристалічнихпородах з дерновими грунтами під заплавними луками

Лесові степові ландшафти - це ландшафти, які також, як і ландшафти лісостепової зони, сформувались налесових суглинках, але в умовах більш посушливого клімату. Вони являють собою хвилясті, рідше плоскі, в різній мірі розчленовані височини і низовини з чорноземами звичайними і південними, іноді солонцюватимиабо темно-каштановими і каштановими грунтамиЧорноземізвичайні характерні для північностепових ландшафтів чорноземи південні - для середньостепових ландшафтів темно-каштанові і каштанові грунти - для південностепових ландшафтів Значний інтерес являють північностепові і середньостепові ландшафти (види відповідно Кристалічні породи Українського щита, на яких вони утворились, убагатьох місцях виходять на денну поверхню у вигляді невеличких скельних масивів, які отримали назву "кам'яних могил".

Денудаційні степові ландшафти сформувались на кряжовій, найбільш піднятій частині Донецької височини і являють собоюкрупнопасмові і купольнохвилясті височини з потужним лесовим покривом на корінних осадових відкладах, з типовими і звичайними чорноземами під лучними степами. Лісостеповий тип рослинності цихландшафтів пояснюється значною як для зони степів річною кількістюопадів — понад 550 мм.

Ландшафти подіввперше виділені у якості ПТК такогорангу, раніше вони визначалися лише як ландшафтні місцевості. Поди -це великі, до 10 км довжиною, округлої або овальної форми замкнені зниження на земній поверхні просадочного походження глибиною від1-1,5 до 5-8 м з лучними осолоділими грунтами, солонцями і солончаками в днищах. Вони поширені в південній, присивашській частиніПричорноморської низовини.

Терасово-дельтові степові ландшафти у відповідності з механічним складом поверхневих відкладів поділяють на два види. Перший зних являє собою горбисту піщану низовину з дерновимипіщаними грунтами під дубово-березовими гайками і вербовошелюговими заростями. Характерною рисою цих ландшафтів є поширення еолових піщаних горбів і дефляційних западин між ними. Другийвид терасово-дельтових степових ландшафтів являє собою плоску піщаноесову низовину з чорноземовидними і темнокаштановими солонцюватими грунтами.

Лиманно-морські степові ландшафтиявляють собоюплоску вузьку прибережну частину Причорноморської низовини, щопіднімається над рівнем моря лише на 5-10 м, з каштановими солонцюватими грунтами, солонцями і солончаками під злаково-полинними степами.

Ландшафти кіс і пересипівявляють собою прибережні,напівострівні і острівні ділянки суходолу, складені з піщаних відкладівта дрібних уламків черепашок молюсків, що нанесені морськими хвилями.

Заплавні степові ландшафтипредставлені двома видами, що розрізняються розміщенням на осадових породах і кристалічних породах

82-83.

Клас гірських ландшафтів України об'єднує ландшафти Українських Карпат і Кримських гір. На просторову диференціацію гірськихландшафтів в межах одної гірської країни впливають три геологогеоморфологічних чинники: 1) висота над рівнем моря; 2) форма, крутизна і експозиція схилів; 3) характер гірських порід.ВКримських горахвиділяють 4 види ландшафтів, які також, як і ландшафти Українських Карпат, відносяться до чотирьох підкласів,передгірського, низькогірного, середньогірного і південнобережного. В Українських Карпатахвиділяють 9 видів ландшафтів. Висотанад рівнем моря є першим критерієм відмінності при визначенні видівгірських ландшафтів Українських Карпат. Згідно з ним виділені підкласи передгірних низькогірних і середньогірних ландшафтів, а також ландшафтів між гірських улоговин Експозиція схилів при визначенні видів ландшафтів до уваги не приймалась, тому що виду ландшафтів відповідаютьокремі хребти та їх поєднання і на протязі таких значних за протяжністю природних комплексів експозиція схилів неодноразово змінюється.

Передгірні карпатські ландшафти являють собою сукупність низько-і високотерасових низовин (на стінній ландшафтній карті помилково названих височинами, ускладнених острівнимвулканічним горбогір'ям в районі міста Берегове. Вони складені давньоалювіальними і озерно-алювіальними суглинками, пісками і галькою, на яких сформувались дернові опідзолені оглеєні, більшою частиною розорані грунти. Залишки дубових лісів вкривають місцевості острівного горбогір'я з буроземно-підзолистими грунтами. Чорновільховими лісами зайняті ділянки з лучно-болотними і болотними грунтами.Слабка природна дренованість цих ландшафтів обумовлює систематичне формування на них катастрофічних повеней.

Низькогірні карпатські ландшафтипредставлені двома видами -. Перший з них, являє собою флішові крутосхилові хребти з бурими гірсько-лісовими щебенюватими грунтами підграбово-буковими лісами. Нагадаємо, що фліш - це потужна товщаморських осадових порід (сланців, пісковиків, мергелів), що чергуються тонкими шарами. Другий вид, вид 88, являє собою вулканічні хребтиз темно-бурими гірсько-лісовими грунтами під дубово-уковими та буковими лісами і на стінній ландшафтній карті України помилково позначений як середньогірний. Проте його хребти піднімаються над Закарпатською низовиною лише на 600-700 м, а максимальна абсолютнависота складає 1085 м (гораБужора

Середньогірт карпатські ландшафтипредставлені чотирма видами що відрізняються за складом гірським порід, якими вони складені, і висотою. Вони також складені флішовими відкладами, на яких сформувались ті ж самі бурі гірсько-лісові грунти. Але більш значна висотаобумовили формування на них вже не широколистяних, і мішаних,хвойно-широколистяних (смереково-букових) і хвойних (ялиновосмерекових) лісів. Відмітною рисою виду є наявність на його хребтах полонин - своєрідних безлісних ділянок на вершинних частинаххребтів, вкритих високотравними луками, що використовуються місцевим населенням як літні пасовища. Середньогірні хребти виду ландшафтів, також як і хребти видів, складені флішовимивідкладами, але мають більшу абсолютну висоту (2061 м, г.Говерла) ідавньольодовикові форми рельєфу вершин (кари, цирки). Хребти виду№ 90 складені кристалічними породами і теж, як і вид № 89, мають давньольодовикові форми рельєфу і полонини

Ландшафти міжгірських улоговинявляють собою поєднання пологосхиловихнизькогір'їв і надзаплавних терас, що лежатьміж середньогірними хребтами. Вони мають бурі гірсько-лісові і дерново-буроземні грунти, що сформувались під дубово-буковими і буковими лісами.

Передгірські ландшафтиохоплюють області так званихЗовнішнього і Внутрішнього куестових пасом і являють собою поєднання окремих пасом висотою до 350-500 м і міжпасомних знижень зчорноземними і дерновими карбонатними щебенюватими грунтами піддубовими лісами та лучними степами, частково розораними.

Низькогірні і середньогірні ландшафтисформувались на Головному куестовому пасмі і являють собою поєднанняокремих платоподібних, плосковершинних масивів - яйл - з висотами від 700...1000 до 1100...1500 м. Яйлами в Кримських горах називаютьбезлісні вирівняні вершини гірських масивів з гірсько-лучними чорноземовиднимигрунтами тагірськими чорноземами під гірське-лучнимиі петрофітними степами, що колись використовувалися місцевим населенням як літні пасовища. На схилах гірських масивів сформувались бурі і дерново-буроземні щебенюваті грунти під грабово- дубовими і сосново-буковими лісами.

Південнобережні ландшафти утворюють приморськийпояс південного схилу Головного пасма до висоти 400-450. Вони складені глинистими сланцями, місцями вапняками і вулканічними породами, на яких сформувались коричневі щебенюваті грунти під ксерофітними розрідженими ялівцеворабинниковими та дубовими лісами, заростями шибляку і фригани.