
- •Принципи моделювання соціально-економічних систем і процесів.
- •Сутність економіко-математичної моделі.
- •Необхідність використання математичного моделювання економічних процесів
- •7.Способи перевырки адекватносты економыко-математичних моделей
- •8.Поняття адаптацыъ та адаптивних систем
- •9.Сутність оптимізаційних моделей. Приклади економічних задач математичного програмування
- •10. Загальна постановка задачі лінійного програмування. Приклади економічних задач лінійного програмування.
- •11. Модель задачі лінійного програмування в розгорнутому і скороченому вигляді, а також в матричній і векторній формах.
- •12. Властивості розв’язків задачі лінійного програмування. Геометрична інтерпретація задач лінійного програмування.
- •13.Означення планів задачі лінійного програмування (допустимий, опорний, оптимальний).
- •14.Побудова опорного плану задачі лінійного програмування, перехід до іншого опорного плану.
- •15.Теорема про оптимальність розв’язку задачі лінійного програмування симплекс-методом.
- •16. Знаходженння розв’язку задачі лінійного програмування. Алгоритм симплексного методу.
- •17. Симплексний метод із штучним базисом. Ознака оптимальності плану із штучним базисом.
- •18.Двоїста задача. Правила побудови двоїстої задачі. Симетричні й несиметричні двоїсті задачі.
- •19. Економічний зміст двоїстої задачі й двоїстих оцінок.
- •20. Теореми двоїстості, їх економічна інтерпретація.
- •21.Застосування теорем двоїстості в розв’язуванні задач лінійного програмування.
- •23. Аналіз обмежень дефіцитних і недефіцитних ресурсів
- •24. Аналіз коефіцієнтів цільової функції задач лінійного програмування.
- •26. Геометрична інтерпретація задачі цілочислового програмування.
- •27. Метод Гоморі
- •28. Постановка задачі нелінійного програмування, математична модель. Геометрична інтерпретація.
- •29. Графічний метод розв’язування задач нелінійного програмування.
- •30.Метод множників Лагранжа. Теорема Лагранжа. Алгоритм розв’язування задачі на безумовний екстремум.
- •1. Принципи моделювання соціально-економічних систем і процесів.
- •2. Сутність економіко-математичної моделі.
28. Постановка задачі нелінійного програмування, математична модель. Геометрична інтерпретація.
Для
ефективного управління народним
господарством в цілому, його галузями
і окремими об’єктами господарювання
потрібне застосування нелінійних
економіко-математичних моделей та
методів. Зауважимо, що сучасний рівень
розвитку комп’ютерної техніки і методів
математичного моделювання створює
передумови для застосування нелінійних
методів, а це може суттєво підвищити
якість розроблюваних планів, надійність
та ефективність рішень, які приймаються.
Загальна
задача математичного програмування
формулюється так: знайти такі значення
змінних xj
,
щоб цільова функція набувала екстремального
(максимального чи мінімального) значення:
(8.1)
за умов:
(
); (8.2)
. (8.3)
Якщо
всі функції
та
,
є лінійними, то це задача лінійного
програмування, інакше (якщо хоча б одна
з функцій є нелінійною) маємо задачу
нелінійного програмування.
Геометрично цільова функція (8.1) визначає деяку поверхню, а обмеження (8.2)—(8.3) — допустиму підмножину n-вимірного евклідового простору. Знаходження оптимального розв’язку задачі нелінійного програмування зводиться до відшукання точки з допустимої підмножини, в якій досягається поверхня найвищого (найнижчого) рівня.
Якщо цільова функція неперервна, а допустима множина розв’язків замкнена, непуста і обмежена, то глобальний максимум (мінімум) задачі існує.
Найпростішими для розв’язування є задачі нелінійного програмування, що містять систему лінійних обмежень та нелінійну цільову функцію. В цьому разі область допустимих розв’язків є опуклою, непустою, замкненою, тобто обмеженою.
Розглянемо приклад геометричного способу розв’язування задачі нелінійного програмування.
29. Графічний метод розв’язування задач нелінійного програмування.
Для розв’язування двовимірних задач лінійного програмування, тобто задач із двома змінними, а також деяких тривимірних задач застосовують графічний метод, що ґрунтується на геометричній інтерпретації та аналітичних властивостях задач лінійного програмування. Обмежене використання графічного методу зумовлене складністю побудови багатогранника розв’язків у тривимірному просторі (для задач з трьома змінними), а графічне зображення задачі з кількістю змінних більше трьох взагалі неможливе.
Розв’язати задачу лінійного програмування графічно означає знайти таку вершину багатокутника розв’язків, у результаті підстановки координат якої в лінійна цільова функція набуває найбільшого (найменшого) значення.
Алгоритм графічного методу розв’язування задачі лінійного програмування складається з таких кроків:
1. Будуємо прямі, рівняння яких дістаємо заміною в обмеженнях знаків нерівностей на знаки рівностей.
2. Визначаємо півплощини, що відповідають кожному обмеженню задачі.
3. Знаходимо багатокутник розв’язків задачі лінійного програмування.
4. Будуємо
вектор
,
що задає напрям зростання значення
цільової функції задачі.
5. Будуємо
пряму с1х1 + с2х2
= const, перпендикулярну до вектора
.
6. Рухаючи пряму с1х1 + с2х2 = const в напрямку вектора (для задачі максимізації) або в протилежному напрямі (для задачі мінімізації), знаходимо вершину багатокутника розв’язків, де цільова функція набирає екстремального значення.
7. Визначаємо координати точки, в якій цільова функція набирає максимального (мінімального) значення, і обчислюємо екстремальне значення цільової функції в цій точці.