4. Педагогічна й літературна діяльність Марійки Підгірянки. Зв’язок її творчості з усною народною поезією.

Марія Омелянівна ЛЕНЕРТ – ДОМБРОВСЬКА

(1881 - 1963)

народилася в селі Білі Ослави Надвірнянського району на Івано-Франківщині в сім’ї лісничого. Родина була багатодітною (чотири дочки і син) та незаможньою.

Марійка була розумною, талановитою дівчинкою. Але через матеріальні умови батьки не могли дати їй освіту. З 5 дітей їм вдалося вивчити лише сина. Дівчаток чекало лише господарство, хатня робота.

Вчитися Марійці довелося самотужки. Дідусь по матері навчив онуку виводити перші літери, а там – початкова школа, і на цьому її навчання скінчилося.

З малих літ вона мріяла стати вчителькою. У 1896 році екстерном склала екзамени в Коломиї за восьмикласну жіночу школу (їй 15 років), а через 4 роки у Львові – на атестат народної вчительки. Відтоді понад 40 років працювала вчителькою у найвіддаленіших гірських куточках Галичини, Буковини, Закарпаття.

Свої перші вірші, навіяні чарівною природою Прикарпаття, Марійка Ленерт записала у 13 років. Ціла низка віршів Марійки Підгірянки була покладена на музику. Окремі вірші поетеса писала на відомі мелодії народних пісень, щоб їх могли наспівувати діти.

Перші вірші за підписом Марійки Підгірянки з’явилися в періодичних виданнях у 1902 році. У 1908 році вийшла перша збірка поезій „Відгуки душі”. У 1920 році вийшов її „Збірничок віршів для дітей”, а в 1925-1927 роках – три випуски літературних матеріалів для початкової школи під назвою „Ластівка”. Читанки Західної України до 40-х років минулого століття були заповнені її творами. Після перерви, що була пов’язана із хворобою, почала писати для своїх онуків: лічилки, загадки, вірші-задачки. І підписувала їх загадково – „бабця-клапця”.

Видала такі збірки поезій для дітей: „Відгуки душі” (1908), „Малий Василько” (1916), „Вертеп” (1921), „Зайчик і Лисичка” (1926), „Ганнуся” (1934), „Гірські квіти” (1962).

Знавець німецької, чеської, польської та інших мов, поетеса спішно займалася перекладацькою діяльністю.

20 травня 1963 року Марії Підгірянки не стало. Поховали письменницю на Личаківському кладовищі у Львові.

Посмертні збірки віршів для дітей – „Безконечні казочки” (1970), „Грай, бджілко!” (1978), „Ростіть великі” (1992) випустило у світ видавництво „Веселка” у Києві. Ті твори ввійшли у навчальні програми початкових класів, друкувались у колективних збірках і антологіях, у журналі „Малятко”.

КОЛИСКОВА

Спіть, діточки, спіть,

Віченьки стуліть!

Дрібен дощик стукотить,

Він нам казку гомонить...

Дрібен дощик пада там,

А тут тихо, тепло нам.

При матусі рідненькій,

У світлиці чистенькій

Спіть, діточки, спіть,

Віченьки стуліть!

МІЙ ДІДУСЬ

Мій дідусь старенький,

Як голуб сивенький,

По садочку ходить і мене малого,

Онученька свого, за рученьку водить.

По садочку ходить, яблучка знаходить

Ще й з горішків зерна.

Дідусь любий, милий, як голубчик сивий,

Голівка сріберна.

МАТИ

Хто тебе так щиро любить,

І вбирає, і голубить,

І кладе у постіль спати?

Мати.

Хто стеріг тебе від злого,

Відмовляв собі усього,

Щоб тобі віддати?

Мати.

Хто тебе узяв за руку

І до школи на науку

Вів, щоб розуму навчати?

Мати.

ЩО Я ЛЮБЛЮ

Люблю матусю, батька люблю,

Люблю хатину рідну свою,

І рідну школу, і вчителів,

Село, де вперше сонце зустрів.

Люблю в криничці блакитну глиб,

І лан, що родить для мене хліб,

Садок, з якого грушки несу,

Горбок, де білі вівці пасу.

Бо ті горбочки, лани, ліси –

Для мене повні добра й краси,

Бо все, що бачу навколо я, -

То люба, рідна моя земля!

СПІВАНКА ПРО МІСЯЦІ

Ой місяць січень кличе мороза,

Морозить лиця, щипає носа.

А місяць лютий вітрами дує,

На водах з льоду мости будує.

Березень-місяць льоди поломить,

Весняну пісню річка задзвонить.

Квітами квітень всіх привітає,

Усі садочки порозквітає.

Гей, травень прийде у дні чудові,

Простелить всюди трави шовкові.

А місяць червень луги покосить,

Червоним соком ягідки зросить.

А місяць липень гарячим літом

Обсипле липи пахучим цвітом.

А місяць серпень серпом задзвонить,

Достиглий колос додолу склонить.

Вересень-місяць добре газдує,

Овоч смачненький дітям дарує.

А місяць жовтень мряку розсіє,

В лісах, в садочках лист пожовтіє.

А листопад той жалю не має,

З дерев останнє листя зриває.

А місяць грудень на радість людям –

Сніжком присипле замерзле груддя...

СНІГОВА БАБА

Що за гамір? Що за гра?

Ловить бабу дітвора!

Ой же, баба снігова,

Біла в баби голова.

Ой, у баби горб на спині

І ломака он яка!

Ніс у баби з картоплини.

Рот у баби з буряка!

МОРОЗ

Ходить Мороз надворі

По широкій оборі,

Ще й по горах-дібровах –

У чоботях пухових.

Старий він, сивий він,

З бородою до колін.

Ходить-бродить у шубі,

Біла шапка на чубі.

Ходить лютий, сердитий,

Хоче когось вкусити.

Старий він, сивий він,

З бородою до колін.

КОТИК

Скочив котик, сів на плотик,

Миє ротик і животик.

Він маленький і чистенький,

Гарний Мурко мій маленький.

ДІТИ Й ЛАСТІВКА

Ластівочка чорно-біла

Під стріхою гніздо вила,

Над подвір’ям кружеляла

І діток споглядала.

І питалася сердечно:

- Чи гніздитись тут безпечно?

- Мила, люба ластівочко,

Ти не бійся за гніздечко.

Ми і киці накажемо,

І песика прив’яжемо,

Відженем лихого хлопчика

І недоброго горобчика.

Ліпи гніздо скоро, духом,

Вистеляй м’якеньким пухом,

Бо надійна наша стріха

Захистить тебе від лиха.

ЗАГАДКИ

Пара довгих вушок, сіренький кожушок.

Скорий побігайчик, а зоветься ... (зайчик).

Гострі кігті має – в подушки ховає.

Лазить все на плотик, а зоветься ... (котик).

В білій одежині цілий рік ходила,

Навесні зелений волос розпустила,

Кучері вмивала чистою росою,

Гай розвеселяла білою красою. (Берізка)

У гаю Петрусь гукає –

Хтось йому відповідає.

Якась мудра голова

Повторяє всі слова:

Як приємні – то приємні,

Як нікчемні – то нікчемні.

Що дістав, то віддає.

Ану, діти, що це є? (Луна)

Твори для дитячого читання: