Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ДВНЗ «Одеський коледж економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу»

Німецька мова

Навчальний посібник

для студентів та робітників готельно-ресторанного бізнесу

Одеса – 2011

Укладач - викладач вищої категорії

А.В. Бочевар

Розглянуто та ухвалено

на засіданні циклової комісії

іноземних мов

Протокол №__від_______

Голова циклової комісії

__________Т.А. Ігнатенко

Рецензенти:

доктор філологічних наук, професор, зав. кафедри перекладу і теоретичної та прикладної лінгвістики Корольова Т.М.; кандидат філологічних наук Ларіна І.В.

Навчальний посібник розрахований для навчання студентів та робітників готельно-ресторанного бізнесу.

Мета посібника – забезпечити отримання необхідних навиків усного та письмового мовлення на німецькій мові у професійної та загально- комунікативної тематиці.

Посібник складається з чотирьох частин, стисло зв’язаних між собою.

1. «Вступ» містить загальні відомості про німецьку мову.

2. У «Увідному фонетичному курсі» надаються основні правила читання і особливості вимови німецьких звуків.

3. «Основний курс» складається з 18 уроків, кожен з яких включає словник-мінімум, текст або діалог за темами, передбаченими навчальним планом, граматичний коментар у простій та доступній формі і вправи.

4. У «Додатку» зображені основні форми дієслова, додаткові тести з граматики, а також комунікативні завдання.

ВСТУП

Німецька мова – мова німців, австрійців, частини швейцарців і частини населення Ельзасу і Лотарингії. Німецька мова належить до групи германських мов. Ця група споріднених мов, яка є однією із галузей індоєвропейської мовної сім’ї.

К германським мовам відносяться: англійська, німецька, голландська, шведська, норвезька, а також інші. Всі ці мови мають визначну спільність словарного фонду і схожий граматичний устрій. Проте кожна з германських мов характеризується своїми особливими здібностями.

Вивчення іноземної мови складається з вивчення словникового складу (лексики), граматичного строю (граматики), та звукового строю мови (фонетики). Лексика, граматика, фонетика знаходяться в стислому зв’язку один з одним. А ні одне слово, а ні одна фраза не може існувати поза їх звукової та граматичної форми.

Починаючи вивчання іноземної мови, треба, на сам перед познайомитися зі звуковим складом цієї мови, з її особливостями, навчитися вимовляти звуки і звукосполучення іноземної мови. Неправильна вимова ускладнює або робить неможливим спілкування на даній мові.

Людина яка не може володіти правильною вимовою, не може правильно сприйняти на слух іноземну мову і його не розуміють інші.

При вивчанні звукового строю іноземної мови за основу беруться загальні національні норми даної мови. Загальні норми вимови німецької мови завдяки особливостям історії розвитку у Німеччини були створені лише наприкінці 19 століття.

Важливу роль у формуванні та закріпленні загальнонаціональних форм німецької вимови зіграли німецькі мовознавці, особливо представники німецьких драматичних театрів, у зв’язку з чим ці норми утримали назву сценічних норм вимови.

Встановлення норми вимови у теперішньому часі є офіційними, їх дотримуються у викладанні, а також в офіційній мові.

Вивчаючі іноземну мову, важливо засвоїти особливості її фонетичної бази і вміти порівнювати їх з особливостями артикуляційної і ритмічної бази рідної мови. Перехід до артикуляційної системи другої мови здійснюється легше, якщо добре засвоєна фонетична база іноземної мови, яка вивчається, є основною умовою для вироблення правильної вимови та усунення з мови того, що називається «іноземним акцентом».

Фонетична база - це система і вона повинна засвоюватися як система, а не як випадково відібранні окремі елементи. Тому, працюючи над окремими елементами фонетичної бази, необхідно завжди враховувати її системний характер.

3

Увідний фонетичний курс Алфавіт

Печатний шрифт	Німецька назва літери	Печатний шрифт	Німецька назва літери
Aa	a:	Nn	ен:
Bb	бе:	Oo	о:
Cc	це:	Pp	пе:
Dd	де:	Qq	ку:
Ee	е:	Rr	ер:
Ff	еф:	Ss, ß	ес, ес-цет
Gg	ге:	Tt	те:
Hh	ха:	Uu	у:
Ii	і:	Vv	фао
Jj	йот	Ww	ве:
Kk	ка:	Xx	ікс
Ll	ель	Yy	юпсілон
Mm	ем	Zz	цет

4

Увідний фонетичний курс Деякі особливості німецької артикуляційної бази

Для німецької артикуляції характерні наступні ознаки:

1. Губи не напружені і не прижаті до зубів. Опускаючи нижню щелепу, отвір має овальну форму. Округляючи і виставляючи губи вперед, більш активною є верхня губа. В українській артикуляційній базі губи також ненапружені, але щільно торкаються зубів, форма губного отвору більш розтягнута.

2. В німецькій мові нижня щелепа опускається і піднімається різко і енергійно, ступень розпилення вар’їрує.

3. Гортань опущена, внаслідок чого опускаються також корінь та задня спинка язика. Це приводить до збільшення заднього резонатора і голос отримує гортанний тембр. В українській мові гортань не опущена, гортанний тембр відсутній.

4. В наслідок опущення гортані, корні язика та задньої спинки, увесь язик зміщується вперед і кінчик язика має контакт з передніми нижніми зубами, передня спинка язика злегка підведена.

5. Для голосових зв’язок є типовим слизькі положення: перехід від розширеного до звуженого положення при створюванні голосних з сильним приступом.

6. Мускульне напруження артикуляційних органів (язика та губ) стійке.

7. Для мовного виходу типовим є сильний поштовх, в наслідок чого створюється велике повітряне наповнення ротової порожнини.

Описані особливості німецької артикуляційної бази виявляються у період начальної робочої позиції та зберігаються також при створюванні звуків. При утворюванні складу є типовим різкий повштохоподібний видох. Це створює специфіку ритма німецької мови, придає їй чіткий повштохоподібний характер.