2) Ліцензування господарської діяльності

Загальні положення щодо ліцензування містяться у ЦК (ч. З ст. 91), У ГК (ст. 14; ч. З ст. 43; ч. б ст. 128). Базовим докумен­том, що регулює ліцензування, є Закон "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", який визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцен­зування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону ліцензування — це видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублі­катів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законо­давства у сфері ліцензування.

Ліцензія — документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господар­ської діяльності протягом певного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Ліцензування необхідно для того, щоб держава, в особі упов­новажених органів, посадових осіб, могла контролювати ті сфери підприємницької діяльності, які впливають на забезпечення безпеки, а також для захисту державою майнових інтересів. Ліцензування слугує для попередження можливих правопору­шень, об'єктивно протиправних діянь і запобігання суспільне небезпечних діянь через причини об'єктивного характеру, зокре­ма дію не під контрольних людині факторів (наприклад, джерел підвищеної небезпеки).

3) Патентування підприємницької діяльності Правову підставу патентування підприємницької діяльності складають Закон "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", а також підзаконні нормативно-правові акти, що були прийняті на його виконання: постанова Ка­бінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. № 576 "Про затвердження переліку послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню" та Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 1998 р. № 1077.

Згідно з ч. І ст. 1 Закону "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" патентуванню підлягає торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням Інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включа­ючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяль­ність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг. У цьому Законі надається перелік тих видів торгівельної діяльності та діяльності щодо надання побутових послуг, які не потребують видачі патентів. Метою торгового патенту є тільки засвідчення права суб'єкта підприємницької діяльності здійснювати визначені Законом певні види підприємницької діяльності. ГК визначає патентування як засіб державного регу­лювання, правові основи якого визначаються, виходячи з кон­ституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності.