2. Система органів державного регулювання в сфері економіки, їх компетенція

Органи виконавчої влади здійснюють організуючу, цілеспря­мовану діяльність щодо забезпечення пропорційного розвитку економіки України.

Кабінет Міністрів України відповідно до ст. 116 Конститу­ції забезпечує державний суверенітет і економічну самос­тійність України, проведення фінансової, цінової, інвестицій­ної та податкової політики, рівні умови розвитку всіх форм власності, організовує і забезпечує здійснення зовнішньоеконо­мічної діяльності України тощо.

Провідним центральним органом виконавчої влади у забезпеченні реалізації єдиної державної політики економічного і соціального розвитку Украї­ни є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономіки). Міністерство економічного розвитку і торгівлі України — утворене 9 грудня 2010 року шляхом реорганізації Міністерства економіки України.

На міністерство також покладені функції з реалізації державної регуляторної політики, державної політики з питань розвитку підприємництва, регулювання цінової політики (крім питань реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців).

Міністерством керує Перший віце-прем'єр-міністр України — Міністр економічного розвитку і торгівлі України. Через нього Кабінет Міністрів України спрямовує і координує діяльність таких центральних органів виконавчої влади:

Державна служба експортного контролю України

Державна служба статистики України

Державна служба технічного регулювання України

Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України

Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України

Державне агентство резерву України

Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном

Мінекономіки згідно з Положенням про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затв. Указом Президента України від 31 травня 2011 р. № 634/2011, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабі­нетом Міністрів України.

Мінекономрозвитку України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку, цінової, промислової, інвестиційної, зовнішньоекономічної політики, державної політики у сфері торгівлі, державної регіональної політики, державної політики з питань розвитку підприємництва, технічного регулювання та захисту прав споживачів, а також міжвідомчої координації з питань економічного і соціального співробітництва України з Європейським Союзом.

Мінекономрозвитку України є спеціально уповноваженим органом у сфері державних закупівель, метрології, з питань державно-приватного партнерства, державної регуляторної політики, ліцензування, дозвільної системи у сфері господарської діяльності, оборонного замовлення.

2. Мінекономрозвитку України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також дорученнями Президента України.

3. Основними завданнями Мінекономрозвитку України є:

формування та забезпечення реалізації:

– державної політики економічного і соціального розвитку;

– державної цінової політики;

– державної промислової  політики, науково-технічної політики в промисловості;

– державної політики у сфері торгівлі;

– державної регіональної політики;

– державної політики у сфері розвитку підприємництва;

–  державної політики у сфері технічного регулювання (стандартизації, метрології, сертифікації, оцінки (підтвердження) відповідності, акредитації органів з оцінки відповідності, управління якістю);

– державної політики у сфері державних закупівель, державного замовлення;

– політики у сфері державно-приватного партнерства;

– державної регуляторної політики, державної політики з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності;

– державної політики у сфері державного ринкового нагляду;

– державної політики у сфері торгівлі та побутових послуг;

– державної політики з питань економічного і соціального співробітництва України з ЄС;

– єдиної зовнішньоекономічної політики, політики інтеграції економіки України у світову економіку, співробітництва із СОТ;

– державної політики у сфері співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями та з питань залучення міжнародної технічної допомоги;

формування державної політики:

– у сфері захисту прав споживачів;

– у сфері статистики;

– з питань державного експортного контролю;

– у сфері інвестиційної діяльності та управління національними проектами (стратегічно важливими проектами, що забезпечують технологічне оновлення  та розвиток базових галузей реального сектору економіки України);

– з питань ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива;

– у сфері державного матеріального резерву;

–  у сфері управління об'єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами держави;

забезпечення нормативно-правового регулювання у вищезазначених сферах;

забезпечення реалізації в межах своїх повноважень державної економічної політики у сфері оборони та безпеки;

удосконалення в межах своїх повноважень інструментів, процедур та стандартів діяльності органів виконавчої влади.

Мінекономрозвитку України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими органами виконавчої влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, а також з органами місцевого самоврядування, відповідними органами іноземних держав та міжнародних організацій, підприємствами, установами, організаціями, всеукраїнськими об’єднаннями профспілок і всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців.

Мінекономрозвитку України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує Перший віце-прем’єр-міністр України – Міністр економічного розвитку і торгівлі України (далі – Міністр).

Мінекономрозвитку України видає в разі потреби разом з іншими центральними органами виконавчої влади спільні акти.

Накази Мінекономрозвитку України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Нормативно-правові акти Мінекономрозвитку України підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Накази Мінекономрозвитку України, видані в межах його повноважень, є обов’язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Мінекономрозвитку України очолює Міністр, якого призначає на посаду за поданням Прем’єр-міністра України і звільняє з посади Президент України.

Міністр:

1) очолює Мінекономрозвитку України, здійснює керівництво його діяльністю;

2) спрямовує і координує здійснення іншими центральними органами виконавчої влади заходів з питань, що належать до компетенції Мінекономрозвитку України;

3) спрямовує і координує діяльність Державної служби експортного контролю України, Державної служби статистики України, Державної   інспекції України з питань захисту прав споживачів, Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, Державного агентства резерву України (далі – центральні органи виконавчої влади).

Міністр має першого заступника Міністра економічного розвитку і торгівлі України (далі – перший заступник Міністра) та заступника Міністра економічного розвитку і торгівлі України – керівника апарату (далі – заступник Міністра – керівник апарату).

У разі необхідності для забезпечення здійснення Мінекономрозвитку України окремих завдань за рішенням Президента України у Мінекономрозвитку України вводиться посада заступника Міністра економічного розвитку і торгівлі України (далі – заступник Міністра).

Перший заступник Міністра, заступник Міністра (у разі введення), заступник Міністра – керівник апарату призначаються на посади за поданнями Прем’єр-міністра України, внесеними на підставі пропозицій Міністра, та звільняються з посад Президентом України.

Обов’язки першого заступника Міністра, заступника Міністра (у разі введення), заступника Міністра – керівника апарату та розподіл повноважень між першим заступником Міністра і заступником Міністра (у разі введення) визначаються Міністром.

Заступник Міністра – керівник апарату здійснює керівництво діяльністю апарату Мінекономрозвитку України, призначає на посади та звільняє з посад державних службовців і працівників апарату Мінекономрозвитку України (крім тих, які призначаються на посади та звільняються з посад Міністром).

Повноваження щодо міжгалузевого управління економікою також мають окремі міністерства та деякі центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом: Міністерство соціальної політики України, Мін­істерство екології та природних ресурсів, Антимонопольний комітет України та деякі інші.

На місцевому рівні у структурі обласних, міських Київської та Севастопольської державних адміністрацій, згідно з Типовим положенням, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 р. № 1666, діє Головне управління економіки обласної, Київської міської державної адміністрації та управ­ління економіки Севастопольської міської державної адміністра­ції, яке є структурним підрозділом відповідної обласної державної адміністрації.

Воно підзвітне та підконтрольне з питань реалізації єдиної державної політики економічного і соціального розвитку України голові відповідної місцевої держадміністрації та Мінеконрозвитку.

У структурі районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій відповідно до Типового положення, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1441, діє Управління економіки районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, яке є структурним підрозділом відповідної державної адміністрації.

Безпосереднє управління державними підприємствами та організаціями здійснює керівник — генеральний директор (ди­ректор), який очолює адміністрацію цього підприємства або організації. Свої функції керівник здійснює відповідно до контракту, укладеного між ним та Мінекономіки, а також статуту (положення), затвердженого Мінеконрозвитку, якщо відповідне підприємство (організація) входять до його сфери управління.