5 . Екологічна ситуація в регіоні та її вплив на розвиток туризму

Найважливішими для Причорноморського району є проблеми екології, раціонального використання природних умов і ресурсів, зокрема води. Вода в посушливі області Причорномор'я надходить каналами. Але вони дуже недосконалі, це призводить до великих її втрат. Через погану дренажну систему, надмірність використання відбуваються засолення зрошуваних земель, їх підтоплення та заболочування, що знижує врожайність і погіршує якість сільськогосподарської продукції. Крім того, вода, що використовується для зрошення ланів, часто дуже забруднена промисловими та іншими стоками. Є проблеми з використанням території району з рекреаційною метою. Тут увійшли в суперечність розміщення і розвиток важкої промисловості та створення великого портового господарства з рекреаційною цінністю території. Бездумна експлуатація природних ресурсів району уже призвела до фактичної втрати знаменитої сакської грязі, лікувальне значення якої велике.

Досі не вирішено проблему видобування гальки на пляжах і вапняків у кар'єрах Криму, що також негативно позначається на природі курортного району і не сприяє нормальним умовам відпочинку. Розміщення великих військово-повітряних і морських баз у курортних містах, шумове забруднення, що в десятки разів перевищує допустимі норми, унеможливлюють лікування в Криму нервових захворювань, гіпертонії, хвороб шлунку тощо.

Відомо, що на екологію Чорного моря впливають не лише безпосередньо прилеглі до нього території. Великі та повноводні його притоки — Дунай, Дніпро, Дністер та ін.— несуть у цей басейн багато шкідливих речовин з величезних площ. Відомо, що дніпровські води через аварію на Чорнобильській АЕС мають підвищену радіоактивність, води Дністра — забруднені токсичними хімічними речовинами у результаті аварії на відстійнику заводу калійних добрив у Стебнику. Однак найбільший вплив на забруднення Чорного моря справляє друга за величиною в Європі ріка — Дунай, яка «збирає» забруднені води з багатьох індустріально розвинутих країн Центральної і Західної Європи. Саме тому належне співробітництво всіх придунайських країн з проблеми екології Дунаю набуває першочергового значення. Особливо небезпечна ситуація створилася в Чорному морі ще й тому, що тут різко зменшилася (з 200 до 70—75 м) товщина верхнього шару води, в якій немає шкідливого для життя організмів сірководню. Актуальною є проблема поліпшення екологічної ситуації в Азовському морі. Розширення масшта бів зрошення і внесення в грунт мінеральних добрив уздовж берегів головної її притоки – Дону - призвело до того, що в цей мілководний морський басейн надходить значно менше, ніж раніше, води. Це впливає на зміни напрямку морських течій. Крім того, за останні роки в слабо солоне Азовське море стала поступати через Керченську протоку велика кількість більш солоної чорноморської води. Швидкі зміни в соляному режимі й інтенсивне забруднення погіршують умови життя тварин і рослин і призводять до скорочення продуктивності цього колись дуже багатого цінними морепродуктами водного басейну.

Відомо, що за діючими будівельними нормами та правилами між АЕС і місцями проживання їх працівників, повинна існувати певна (досить значна) відстань. Проте ця умова, як відомо, не була врахована при спорудженні Чорнобильської АЕС. Порушена вона також і під час будівництва ряду інших атомних електростанцій, зокрема, Південно-Української АЕС. Найсерйознішої уваги заслуговує практика вибору майданчиків для будівництва атомних електростанцій. У густо населених регіонах з точки зору екологічної небезпеки категорично не можна допускати надмірної територіальної концентрації значних потужностей атомних електростанцій; проте вони, на жаль, саме так переважно й створюються. Пояснюється це тим, що в таких місцях територія вже обжита, є відповідні кадри, залізничні й шосейні шляхи, легше створювати будівельну базу, скорочуються витрати на передачу електроенергії.

Першочергове значення для забезпечення екологічної безпеки населення має проведення на передпроектному та проектному рівнях винятково ретельних досліджень умов і факторів будівництва й експлуатації таких небезпечних об'єктів, як атомні електростанції. Наприклад, недостатня екологічна розвідка у районах, обраних для спорудження Південно-Української та Кримської АЕС (об'єкти розташовані у районах підвищеної сейсмічності і на тектонічних розломах), а також Рівненська АЕС (закарстована територія) потребує великих не врахованих раніше проектною документацією витрат на проведення додаткових досліджень та будівельно-монтажних робіт.