16. Державний лад та організація управління в Київській Русі іх-хіі

Давньоруська держава склалася як ранньофеодальна монархія. Це було відносно єдине, засноване на принципі сюзеренітету-васалітету держава. Його очолював великий князь київський, котрому були підлеглі місцеві правителі — його васали. Склалася і система посадництва. Діяльність великого князя спрямовувалася радою з верхівки феодалів. Пізніше для рішення найбільш важливих питань стали скликатися феодальні з'їзди.

Великий князь

Великі князі відали головним чином київською землею, тобто територією галявин. Інші племінні території чи керувалися племінними чи князями князями-намісниками. При завоюванні і приєднанні до Києва нових земель великі князі повинні були залишати в племінних центрах свої збройні загони. У головному племінному місті й особливо важливих центрах розміщався великий загін — тисячу дружинників, що поділявся па сотні' (тисяцький було начальником загону, а соцькі — командирами невеликих дружин),у містах меншого значення стояли дружини, якими командували соцькі і десяцькі. Вони «рубали» на приєднаних територіях нові міста, що ставали опорними пунктами, що зміцнювали їхню владу на місцях. Крім цього, нові міста ставали економічними центрами. Літописець повідомляє, що князь Оле всюди в землях «посади мужи своп». Поступово тисяцькі, соцькі і десяцькі наділялися адміністративними функціями (підтримка і наведення порядку в місті, придушення опору місцевого населення, допомога збирачам данини), торгово-поліцейськими функціями, а з розвитком великокнязівської юрисдикції — судово-адміністративними. Так оформилася найбільш древня десяткова система керування. До даної системи керування великі князі прибігали й у власне Київській землі. У допомогу собі по керуванню великі князі призначали посадників, волостелей, тіунів і інших численних представників адміністрації. Посадників визначали у важливі центри Давньоруської держави. У 1096 р. Олег Святославич підкорив собі Муромську і Ростовську землі, «посажа посадники своя по містах і данині поча брати».

Військові сили

Вони складалися з трьох основних частин: великокнязівської дружини і дружин місцевих князів і інших феодалів, народного ополчення, найманих загонів. Дружина складала ядро війська. У початковий період Київської Русі однієї з характерних рис дружинного ладу було те, що дружинники постійно складалися при князях, жили при них, розділяючи всі їхні інтереси, у всім допомагаючи своїм панам. Князі постачали дружину всім необхідним: їжею, одягом, зброєю. Вони вважали дружинників своїми радниками. Літопис розповідає, наприклад, що Володимир Святославич, «люблячи дружину», з нею постійно думав «про лад земленем і про статут земленем». Основу дружини складала родова знать, але всякий, кого князь вважав корисним у ратній справі і раді, міг бути також включений до складу дружини. З рядів старшої дружини виходили основні представники князівської адміністрації: посадники, тисяцькі й ін. Молодші дружинники («отроки», «пасинки», «дитячі») знаходилися при дворі князя, зближаючи зі слугами. З молодшої дружини вибиралися охоронці князя, а також призначалися дрібні посадові особи. Для проведення воєнних операцій великі князі залучали за плату іноземні наймані загони.

Місцеві князі

Спочатку па місцях правили племінні князівські династії. Місцеві князі, що до середини Х в. у джерелах часто іменувалися великими, визнавши силу київського князя, знаходилися в пего в слухняності, виставляли по його заклику військо, передавали йому частина данини, що збирається з підвладної території. На місцях іноді розміщалися і військові сили київського князя. На свою службу місцеві князі користалися «заступництвом» великого князя, залишали собі частина зібраної данини, що можна розглядати як васалітет, що виник на данницькій основі. У випадку порушення вірності васал позбавлявся своїх володінь. Реформа великого князя Володимира ліквідувала владу місцевих племінних князів, зв'язаних походженням і інтересами зі своїми землями і далеких від інтересів З розвитком феодалізму в Х ст. десяткова система керування з тисяцькими, соцькими і десяцькими, що виросла із дружинної організації, поступово заміняється палацово-вотчинною системою керування. При цій системі немає розходження між органами державного керування і керування особистими частками князя. Усі нитки керування сходяться в дворі князя (боярина).

Феодальні з'їзди

Ослаблення влади великого князя і ріст влади великих феодалів-землевласників зробили необхідним скликання феодальних з'їздів (снемів). Феодальний з'їзд був вищим органом влади феодалів. На феодальні з'їзди збиралися місцеві князі, їхні союзники («брати»), васали («сини» і бояри), іноді церковна знать. З'їзди скликалися великим князем. На них розглядали нове законодавство, розподіляли льони, вирішували питання війни і світу з іноземними державами, намічали заходи для охороні торгових шляхів. Снем був, таким чином, державним органом, що вирішував корінні питання, що відносяться до громадської організації, державному ладу, зовнішній і внутрішній політиці країни в умовах ослаблення влади київського князя і рости впливу місцевих феодалів.

Віче

У Давньоруському державу продовжували діяти народні збори, що — віче, що збиралися ще до його заснування. З племінних сходок древніх слов'ян віче перетворилося в збори городян, па якому були присутні вільні жителі міста — купці, ремісники й ін. Але вирішальна роль тут належала міським феодальним верхам. В усіх літописних звістках про віче досить чітко видно, що керівна роль і переважне право представництва в ньому належало верхам суспільства.

Верв

Органом місцевого селянського самоврядування була сільська територіальна громада — верв. Вона реалізовувала право колективної власності на землі, стежила за дотриманням звичайного права, організовувала захист своїх членів і їхньої власності в конфліктах з державним апаратом, феодалами в сусідніми громадами. Члени верва, пов'язані системою кругової поруки, виконували фінансові, поліцейські й інші обов'язки. Територія верва була доповню значної, у нее входило кілька населених пунктів, розташованих поруч.

17.Політико-правові системи народів укр.. степуПеченіги - кін. 9 ст. розпався Х.К. - кочове обєднання різноликих та різномовних союзів. формувалося політичне обєднання в поволзьких степах. 10 ст територія Дунаю до Волги. Складалося з 40 "колін", обєднанних у 8 орд-округів, кожна самостійне обєднання . На чолі орди - хан - виконавча влада. Народні збори та рада старійшин - законодавча та розпорядча влада. Суспільний лад - військова демоктратія. На чолі "колін"-родів - "Менші князі". Аїли- багаті сімї з домочадцями та великою кількістю худоби. Союзи аїлів - орди. Створюються союзи орд - це зародки майутньої держави. Половці - 9-10 ст. кочували в степах Східного Казахстану та Приіртишшя. До сер 11 ст підкочували до Русі. Були на 1 стадії кочування. Соц. категорії - аристократія, воїни, челядь, колодники (раби). Виникає 2 великих союзи - Придніпровський,Донський та Кримський.