9.Організація влади та управління в боспорській державі ( viIст. До р.Х. – іv ст.. По р.Х)

480р.до н.е. – ІV ст. н.е.

Античні міста Боспору були засновані в основному вихідцями з іонійських міст у ІVст. до н.е. Частина боспорських міст ( Пантікапей, Фанагорія та ін) були об’єднані під владою Археанактидів столиця- місто Пантікапей. У 5-3 ст до н.е. керченський півострів ввійшов до складу держави. Були підкорені племена скіфів, синдів, меотидів, які повинні були сплачувати данину та брати участь у воєнних діях. Боспорське царство: Керч. Півострів, Таманський півострів.

На початковому етапі всі міста які входили до Боспорської держави, зберігали місцеве самоврядування, певну самостійність.

Під контролем голови держави знаходилася військова справа, відносини з іншими державами. Але пізніше автономія та полісні форми правління було ліквідовано, вся влада зосередилася в руках царя.

Царські намісники правили областями. На чолі міст стояли політархи. Народні збори, магістратури втратили реальне значення.

Боспорське царство було винятком із загальної республіканської тенденції розвитку держави права давньогрецьких колоній, тут сформувалася монархічна форма правління. До пануючої верхівки належала царська сім’я та її оточення, чиновники центрального й місцевого апаратів влади, судновласники, работоргівці, власники земельних ділянок, ремісничих майстерень, заможні купці представники родоплемінної й військової знаті жерці.

Власниками і розпорядками землі були боспорські правителі і великі землевласники. Панувала державна і приватна власність на землю.

ДЕРЖАВНИЙ ЛАД

За історичним типом Боспорське царство було рабовласницькою державою, як і міста держави, що увійшли до його складу. За формою правління це був один із різновидів деспотичної монархії. З початку утворення Боспорське царство було аристократичною республікою, на чолі якої від 483р. до н.е. стояв рід Архенактидів. Із середини 5ст.(438р. до н.е.) влада перейшла до династії Спартокидів, яка правила тут протягом трьох століть.

Спартокиди тривалий час титулували себе архонтами Боспору й Феодосії, а царями називалися стосовно васальних варварських народів. Вже з 3ст. до н.е. подвійний титул зникає, правителі найменовують себе царями. Міста держави, які увійшли до складу Боспорського царства, мали певну автономію, власні органи самоврядування ( народні збори, ради міст, виборні посади). Але вже на межі нової ери боспорські царі стають одноосібними правителями, володарями, які називають себе «царями царів» (з приєднанням до держави нових племен до титулу глави держави-цар залучалася їхня етнічна назва).

В 1-3ст н.е. в Боспорі помінялася тенденція до централізації влади, що супроводжувалось формуванням складної державно-бюрократичної структури з царською адміністрацією на чолі.

Вища законодавча, виконавча та судова влада зосереджувалася в руках царя. Він був верховним власником і розпорядником земель, міст і поселень, призначав на посади державних службовців, йому підкорялися судові органи.

Функції виконавчої влади виконували придворні чиновники і міністр. двору особистий сектор царя охоронець царської скарбниці тощо.

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПАРАТ УПРАВЛІННЯ

- начальник двору;

- начальник фінансів;

- охоронець скарбниці;

- керуючий справами релігійних культів.

Абсолютизація влади царя і централізація управління державою були явища об’єктивно необхідними і закономірними. Боспорська держава об’єднувала етнічно неоднорідні народи, які стояли на різних щаблях соціально-економічного і політичного розвитку. В організації політичної влади крилася глибокі суперечності, що могли негативно вплинути на устрої держави.