6.Організація влади та нормативна регуляція поведінки вумовах первісного ладу.

Початкові племена не являли собою одного цілого, зв'язки між родовими общинами, що входили до них, обме¬жувалися взаємошлюбністю і, мабуть, деякими більш-менш епізодичними за¬ходами — мисливськими облавами, об¬міном, шлюбними та іншими церемо¬ніями. Та поступово зв'язки міцніли й ускладнювалися. Підтримуваний вза¬ємними шлюбами контакт зумовлював дедалі регулярніше господарське співробітництво, обмін культурними цін¬ностями, мовний взаємовплив. Цей процес простежується археологічне: на час мезоліту виникають локальні варіанти культури, що об'єднують гру¬пи стоянок і свідчать про поступову консолідацію родових общин у ширші колективи — племена. Проте, як пока¬зують етнографічні дані, племена поки що лишалися переважно етнічними спільностями й лише незначною мі¬рою— спільностями потестарними. Інакше кажучи, племена мали своє ім'я, свою територію, свій діалект, свої культурно-побутові особливості, але в них здебільшого ще не було племінно¬го самоврядування, ради, вождя та ін¬ших ознак розвинутого племінного ла¬ду. Для раннього етапу родоплемінної організації характерна незначна, хо¬ча й дедалі більша, роль племені та дуже велика, домінуюча роль роду.

Рід управлявся на основі принципів первіснообщинної демократії. Його найвищим органом були збори всіх дорослих однородців, які спільно ви¬рішували основні питання господар¬ського, громадського та ідеологічного життя. При цьому, природно, особли¬вий авторитет мали зрілі, з багатим досвідом люди, з яких обирали ватаж¬ків — найвпливовіших жінок і чолові¬ків. Ватажки керували виробничою діяльністю однородців, виконували громадські церемонії, залагоджували суперечки, вели перед під час воєнних сутичок. Хоч їхня влада ґрунтувалася лише на особистому авторитеті, пова¬зі однородців до їхніх непересічних рис, досвідченості, знань, вона була цілком реальною владою. Коли б хтось наважився вчинити щось всупереч по¬пулярному вождеві, писав про андаманців дослідник їх Редкліфф-Браун, йому довелося б мати справу з більшістю тубільців, у тому числі з бага¬тьма своїми власними друзями. Це й зрозуміло: влада ватажка завжди служила інтересам усього роду і по суті була лише конкретним, повсяк¬денним втіленням влади самого роду.

А ватажки були хранителями родо¬вих норм, тобто обов'язкових правил поведінки однородців. Ці норми — правила взаємодопомоги, Взаємозахисту, екзогамії тощо — відповідали життєво важливим інтересам колекти¬ву, і, як звичайно, їх неухильно дотри¬мували. Крім того, застосовуючись з покоління в покоління, вони набували сили звички, а згодом ставали звичая¬ми. Та все ж таки траплялося, що у відносинах між однородцями давалися взнаки залишки тваринного егоїзму й норми родового співжиття порушува¬лися. Це вимагало застосування захо¬дів громадського впливу — не лише переконування, а й примусу. Серйозні провини викликали різні покарання: биття, калічення, а в особливо тяжких випадках навіть смерть або, що по су¬ті було те саме, вигнання з роду. Так, в аборигенів Австралії, веда, сеноїв людина, що порушила правила екзо¬гамії, повинна була покинути одно¬родців або вмерти. Та хоча б які су¬ворі були родові норми, хоч як без¬жально підпорядковували вони ін¬тереси окремої особи інтересам колек¬тиву, вони ніколи не давали будь-яких переваг одним однородцям перед ін¬шими.

До якої категорії норм соціальної регуляції належали первісні норми? Вони не були правовими нормами, бо там, де ще немає держави, не може бути й визначеної нею сукупності обо¬в'язкових норм, що називається пра¬вом. Але вони не були й звичайними моральними нормами, бо суспільство примушувало додержувати їх не менш жорстоко, ніж пізніше держава — до¬держувати норм права. По суті це бу¬ли ще не диференційовані обов'язкові правила поведінки, які через це запро¬поновано називати мононормами, мо-нонорматикою.

Організація влади у родовій общині в принципі відрізнялася од посталого пізніше апарату класового примусу — держави, а родові монокорми — від узаконеної волі панівного класу— права. «У первісному суспільстві, коли люди жили невеликими родами, ще перебуваючи на найнижчих ступенях розвитку, у стані, близькому до дикун¬ства; в епоху, від якої сучасне цивілі¬зоване людство відділяють кілька ти¬сячоліть,— у той час не видно ще ознак існування держави. Ми бачимо панування звичаїв, авторитет, пошану, владу, яку мали старійшини роду, ба¬чимо, що ця влада визнавалась іноді за жінками,— становище жінки тоді не було схоже на теперішнє безправне, пригноблене становище,— але ніде не бачимо особливого розряду людей, які виділяються, щоб управляти іншими і щоб в інтересах, в цілях управління систематично, постійно володіти пев¬ним апаратом примусу...». Влада не була відділена від усієї маси населення. носила х-ер примітивного народовладдя і не припускала наявності спец. апарату упавлінців- професіоналів. Потестарна організація - організація влади у первісному суспільстві. Нормативна ренуляція здійснювалася за мононормами - складна система звичаїв та заборон, дозволів... Не диференціювалися різні норми соціальної регуляції - право, мораль, а носили синкретичний х-ер.