68Спілкування та діяльність.

Діяльність - це форма активності людини, спрямована на перетворення ім навколишнього світу. Обов'язковим елементом у структурі будь-якої діяльності є її суб'єкт, тобто здійснює її індивід. Часто для досягнення поставленої мети та отримання необхідного результату доводиться вдаватися до взаємодії з іншими суб'єктами, спілкуватися з ними.      Спілкування - це процес обміну інформацією між рівноправними суб'єктами діяльності. Суб'єктами спілкування можуть бути як окремі люди, так і соціальні групи, верстви, спільноти і навіть все людство в цілому. Виділяють декілька видів спілкування:      1) спілкування між реальними суб'єктами (наприклад, між двома людьми);      2) спілкування з реальним суб'єктом та ілюзорним партнером (наприклад, людини з твариною, що він наділяє деякими несвойственнимі йому якостями);      3) спілкування реального суб'єкта з уявним партнером (під ним мається на увазі спілкування людини зі своїм внутрішнім голосом);      4) спілкування воображаемих партнерів (наприклад, літературних персонажів).      Основними формами спілкування є діалог, обмін думками у вигляді монологу або реплік.      Питання про співвідношення діяльності та спілкування є дискусійним. Одні вчені вважають, що ці два поняття тотожні один одному, бо будь-яке спілкування має ознаками діяльності. Інші вважають, що діяльність і спілкування - протилежні поняття, оскільки спілкування є тільки умова діяльності, але ніяк не сама діяльність. Треті розглядають спілкування в його взаємозв'язку з діяльністю, однак вважають його самостійним явищем.      Від спілкування необхідно відрізняти комунікацію. Комунікацією називається процес взаємодії між двома або більше суб'єктами з метою передачі деякої інформації. У процесі комунікації, на відміну від спілкування, передача інформації відбувається тільки в напрямку одного з його суб'єктів (того, хто її отримує) і зворотній зв'язок між суб'єктами, на відміну від процесу спілкування, відсутня

В свое время видный советский психолог Б.Г. Ананьев, одним из первых указавший на многоуровневую, иерархическую, многомерную организацию общения, различал макро-, мезо- и микроуровни общения: общество, в котором общающиеся люди живут, различные типы коллективов, членами которых они выступают, ближайшее окружение, с которым они чаще всего вступают в контакт, а также формирующиеся и реализующиеся в общении индивидуальные характеристики взаимодействующих людей как субъектов этой деятельности. [5]

Микроуровень состоит из самых мелких элементов межличностного общения. Макроуровень включает такие крупные структуры, как управление и торговля. При любых социальных условиях люди взаимодействуют на всех уровнях.

Обычно рассматривают две формы межличностного общения: монологическая, когда только одному из партнеров отводится роль активного участника, а другому — пассивного исполнителя, и — диалоговая, выражающаяся в сотрудничестве участников. Слов, обозначающих процесс общения двух людей, не так уж много — беседа, разговор, диадическое общение (общение двоих). Людей, принимающих участие в этом процессе, называют собеседниками, говорящим и слушающим или же партнерами по общению. Трудно представить большее многообразие жизненных ситуаций, чем то, которое складывается, когда двое людей вступают в контакт друг с другом. Это и разговор начальника с подчиненным, и встреча врача с пациентом, и беседа ученика с учителем, и т.д. Каждая из них характеризуется своими особыми проявлениями. Для разговора начальника с подчиненным обычно соблюдение достаточно большой пространственной дистанции (не менее 1,5 м) и избегание долгих прямых взглядов.

69. Мотивація та ефективність діяльності. Законом Йеркса - Додсон в психології називають залежність найкращих результатів від середньої інтенсивності мотивації. Існує певна межа, за якою подальше збільшення мотивації призводить до погіршення результатів. Вчені ще в 1908 встановили, що для того, щоб навчити тварин проходити лабіринт, найбільш сприятливою є середня інтенсивність мотивації (вона задавалась інтенсивністю ударів струму). Відомо, що для того, щоб здійснювалася діяльність, необхідна достатня мотивація. Однак, якщо мотивація занадто сильна, збільшується рівень активності та напруги, внаслідок чого в діяльності (і в поведінці) наступають певні розлади, тобто ефективність роботи погіршується. У такому випадку високий рівень мотивації викликає небажані емоційні реакції (напруга, хвилювання, стрес і т. п.), що призводить до погіршення діяльності. Експериментально встановлено, що існує певний оптимум (оптимальний рівень) мотивації, при якому діяльність виконується найкраще (для даної людини, у конкретній ситуації). Наприклад: рівень мотивації, який умовно можна оцінити в сім балів, буде найбільш сприятливим. Подальше збільшення мотивації (до 10 і більше) призведе не до покращення, а до погіршення ефективності діяльності. Таким чином, дуже високий рівень мотивації не завжди є найкращим.

70 Свідомість як процес, стан та механізм Свідомість як процес: феномен, що розгортається в часі та просторі. "потік свідомості". Свідомість як стан: деяка точка в цілцсному процесі свідомості. Змінені стани (активність, сон) затьмарення/ясність свідомості, відключення свідомості у стані афекту. Свідомість як механізм: сідоме відображення - головний механізм свідомості. Механізм - будь-яка відображувальна активність.